Раді Вас бачити!

Зайшовши до ванної кімнати, Леона перше, що зробила, — зняла з себе чоловічу спортивну кофту, у якій проходила весь сьогоднішній день. Перевівши погляд на дзеркало, зрозуміла, що виглядає не краще за грязну річ, яку щойно скинула. На обличчі та шиї видніли розводи від пального й мастила — наче вона не просто заправляла генератор, а й ремонтувала його. Вона важко зітхнула, усвідомивши, що так ходила весь день.

Вирішила швидко все виправити: дістала пляшечки, які залишив чоловік, і почала розбиратися, що для чого потрібно. На своє місце повернулися лише лосьйон після гоління та пінка.

Леона була частою відвідувачкою спа-салонів. Не з власної ініціативи, а тому що там часто зустрічалися люди, потрібні для розвитку її бізнесу. А коли справу вдалося підняти на потрібний рівень, походи до спа-салонів стали приємною звичкою.

Тому їй не потрібно було хвилюватися: процедури лазерної депіляції забезпечать гладкість там, де треба, на довгий час.

Зупинившись, вона задумалася: чому взагалі повинна перейматися наявністю волос на своєму тілі? Поглянула знову в дзеркало й швидко повернулася в реальність. Щоб зафіксувати результат у своєму відображенні, промовила:

- Леоно, ти взагалі пам’ятаєш, де зараз знаходишся і з якою метою тебе сюди загнали? Ні я, ні Віктор не зацікавлені одне в одному, тому потрібно припинити ці безглузді думки на корню.

У пам’яті спливло, як Віктор відсторонився від її долоні вранці. Після цього вони майже не говорили, займаючись кожен своїми справами. Здавалося, що обоє намагалися максимально не перетинатися.

Віктор пішов на склад, щоб перерахувати літри пального та розібратися, як краще економити. А Леона взялася за прання, після чого все перекинула в сушарку. Тепер у них був новий запас постільної білизни й чистих речей.

Вирішивши завершити безглузді роздуми, Леона зі спокійною душею почала змивати із себе цей важкий день.

По завершенні вона була чиста, але пахла незвично для себе. Цей аромат переслідував її, з моменту, коли вона стала жити в цьому домі. Адже саме так пахнув одяг, який дав їй Віктор. Навіть постіль, на якій вона спала, теж мала схожий запах. Це були приємні суміші бергамоту, деревини й уда.

Ці думки трохи збентежили її, та вона швидко прогнала їх із голови: адже не з власної волі тепер мала такий аромат. Поставивши напівпорожні флакончики на місце, Леона винувато поглянула на його гелі.

- Як повернемося додому, куплю всі ці продукти в п’ять, ні — в десять разів більших розмірах, - поглянувши на вимазану чоловічу кофту добавила - за одяг теж відячу - заспокоїла вона свою совість.

Одягнувшись нарешті у свої речі, в яких приїхала сюди — теплі лосини та білий светр. Закуталася й відчула остаточне задоволення. На додачу вони пахли пральним порошком зі складу, а не чоловічим парфумом. Хоча її шкіра все ще мала відголосок чоловічих гелів, та й волосся також, вона вирішила більше на це не зважати. Її косметичка залишилися в машині й, напевно, через мороз все, що там лежить уже не буде придатні до використаня, навіть якщо їх забрати звідти.

Коли вона приїхала сюди, то й не думала, що може застрягти тут надовго. Навіть виходячи в непогоду, залишаючи речі в машині, й гадки не мала, що не зможе швидко повернутися. Тоді була впевнена: її чекає мама, яка сиділа і плакала, поки донька добиралася до неї. Та те, що чекало її в будинку, зовсім не було схожим на її фантазії.

З такими думками вона досушила й уклала своє волосся. Оцінивши теперішній вигляд і задоволено всміхнувшись собі в дзеркало, Леона вирушила кликати Віктора.

Вийшовши з кімнати, побачила чоловіка зі спини перед відкритою кімнатою. Весело заглянула через його плече — і враз була розчарована. За дверима була повністю пуста кімната. Жодної мебелі і тільки голі стіни із люстрою по середині стелі.

Її поява вивела чоловіка зі ступору, й він ледь чутно сказав:

- Це зовсім несмішний жарт. - кинувши інструмент на долівку добавив - в мене до жаху руки чешуться знайти цього коміка і залишити свій коментар на його пиці.

Він уже збирався ставити двері назад, як дівчина щось помітила й пішла в кімнату, щоб роздивитися поблище.

У дальньому кутку стояв середніх розмірів ящик. Леона заглянула всередину — й одразу зблідла, відсахнувшись назад, наче побачила щось справді страшне.

- Що там? - він підійшов на допомогу до дружини й теж заглянув у коробку.

Там виявилися сухпайки з консервами.

- Та ну?.. - не відразу повірив власним очам, а потім він засміявся.

Але це був не приємний сміх — від нього по шкірі у Леони пробігли мурахи. Хоча вона його розуміла: те, що тут є продукти із тривалим терміном зберіганя, означало лише одне. Їхні батьки заперли їх сюди на більший період ніж вони надіялися. І це могли бути не кілька днів, а декілька тижні.

- Та ні, в мене ж робота, - не вірячи самій собі, почала пояснювати Віктору зрозумілі речі. - Та й у тебе ж теж робота. Без нас там буде гармидер. Ніхто так це просто не полишить. Не знаю, як у тебе, а в мене є вірні люди, які кинуться шукати мене. Хоча б от Майкл — він знає, де ми, і повинен приїхати найблищим часом за мною.

Та раптом вона згадала: її охоронець поїхав до батька, і був високий шанс, що його можуть там затримати. Через що охоронець не зможе сюди дістатися до поки його не відпустять. А її батько нікому не дозволяв і не дозволить порушити його плани. Бо по іншому Майкл уже сьогодні вранці розгріб би двері, щоб увірватися сюди. Взявшись за голову, дівчина занурилася у власні думки, аж поки не заговорив чоловік.

- Не знаю, хто твій Майкл, та в мене ніхто не знає, куди я поїхав. Мій батько сказав, що потрібно тримати таємницю для його друга, - схопившись за потилицю обома руками, від розуміння ситуації знесилено поглянув на стелю й задумливо промовив: - Вони скажені. Ні, хворі на голову. Їм навіть на думку не спало, що ми можемо тут не зачати їхнє бажане чадо, а просто окочуритися. Грьобані старі маразматики…

Ось знову замигали лампочки в коридорі, та цього разу зовсім ненадовго. Від ситуації нікуди не дітися — вирішивши розбиратися з проблемами по мірі можливості, Віктор глянув на дружину. Вона не зводила погляду з лампочки, яка ще давала світло. Подав їй руку. Вона несвідомо прийняла її, і так вони рушили до спальні. Як тільки зайшли за двері дівчина всілася на кровать та підтягнула до себе коліна. Тоді як Віктор ходив нервово кругами по кімнаті та озвучував власні думки в голос.

- Не знаю, чи надовго ще вистачить нам палива. Без нього нам тут буде важко виживати. Ні каміну, ні буржуйки тут не встановили. Інших альтернативних способів обігріву немає, хіба лише серед кімнати вогонь розпалити. Наскільки нас тут заперли важко передбачити… Чорт, - вилаявся він, заправивши волосся назад. Швидко заспокоївшись, дістав заздалегідь підготовлений ліхтарик та протягнув дівчині. - Ось, тримай. Увімкнеш, якщо я буду ще купатися, а світло раптом пропаде.

Зайшовши у вану кімнату, обпершись об умивальник одною рукою, іншою втомлено потер обличчя. Його увагу привернула відросла за ці дні щетина. З підліткового віку він голився щодня, та зараз у нього не було ні часу, ні сил. Відкрив теплу воду на кранику душа й почав роздягатися. Зайшовши під теплі каплі, притулив лоб до холодного чорного мармуру, що вкривав стіну душової.

Коли він тільки приїхав у цей дім, то відмітив смак дизайнерів: вони не перестаралися зі створенням акцентів у стилі, все трималося в приємних тілесно-чорних тонах. Та зараз Віктора все до мурах на тілі дратувало.

Через деякий час від тепла води його почало морити на сон, і лише холод плитки не давав повністю розслабитися. У голові, на диво, було порожньо: жодного плану, як вирішити всі проблеми, які нависали над ним. Виключивши воду, він потягнувся за флаконами й відмітив, що залишилося менше половини рідин в пляшечках.

- Тепер доведеться й це економити, - пробурмотів він, намилившись по мінімуму й швидко змившись.

Витершись завчасно залишеним Леоною полотенцем та швидко переодягнувся у свій одяг. За ці два дні нарешті був одягнений у повний комплект — і білизна, і верхньому одягу. Та від втоми навіть не промайнуло й краплини задоволення від цього факту.