Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Алекс на все це лише посміхнувся й, підійшовши до робочого столу Леони, відразу заговорив:
- Годі вже працювати на голодний шлунок — я приніс вам дещо, - і простягнув їй два пакунки.
Вона справді відволіклася й відвела погляд від співробітниці. За мить Лілі скористалася моментом і вже хотіла непомітно зникнути, закривши за собою двері, та її зупинив наказовий тон начальниці:
- Щоб за п’ятнадцять хвилин ви троє стояли в моєму кабінеті. - У цей момент Алекс поставив на стіл стаканчик кави з її улюбленої кав’ярні, і Леона трохи м’якше додала: - Добре, чекаю вас через двадцять хвилин.
І блондинки вже й сліду не залишилося. Втомлено спираючись на спинку крісла, Леона нарешті за весь день розслабилася й одразу потягнулася до коліна. Від сьогоднішнього навантаження нога безперервно нила, а щойно дія знеболювального закінчувалася — біль ставав нестерпним. Вона висипала дві таблетки з баночки на долоню, закинула їх у рот і запила кавою. З насолодою відчула смак, який обожнювала: солона карамель зі збитими вершками створювала неповторне поєднання солодкого й солоного на язиці.
- Ви, як завжди, навіть із травмою не шкодуєте сил, - він підсунув їй один із пакунків.
Вона вдячно взяла його, заглянула всередину й побачила улюблене полуничне тістечко з кремовою начинкою. Шлунок болісно стиснувся від голоду. Не чекаючи, дівчина швидко піднесла десерт до рота й відкусила — враз заповнив уже призабутий смак. Від задоволення вона заплющила очі. Побачивши це, брюнет посміхнувся й додав:
- Знав, що сподобається. В інші пакунки теж не забудьте заглянути — там також ваші улюблені десерти. До того ж ви розв'язали майже всі критичні питання лише за один день. Тому на сьогодні вже можна закінчувати роботу й їхати додому.
Він був задоволений собою, усвідомлюючи, що чудово знає її слабкості. І доказом цього було те, що до нього годину тому приходив Сіріус, ще один із топменеджерів, благаючи якимось чином задобрити начальницю, а після нього ще кілька співробітників просили вгамувати «демонесу». Те, що його вважали єдиним, хто міг її заспокоїти, робило Алекса якимось особливим. Єдиним, хто справді міг із нею впоратися.
З останнього пакунка, який досі тримав у руках, Алекс дістав медичний компрес, куплений спеціально для неї. Став на одне коліно й потягнувся, щоб прикласти його, та Леона відразу перехопила його руку й запитала:
- Що ти надумав?
- Я потримаю холод біля вашої ноги, щоб ви могли паралельно їсти. Швидше закінчите — і я відвезу вас додому. А щодо доцільності: холод зніме набряк, і до підземного паркінгу легше буде дійти. Думаю, ви навіть чути не захочете, щоб я взяв вас на руки. - Упевнений у правильності своїх дій, він дочекався, поки вона відпустить його зап'ястя, й приклав компрес до її коліна.
- Дякую… - із сумнівом тихо промовила вона.
Вже доїдаючи третю порцію десерту, Леона почула стукіт у двері. Вона щойно відкусила шматок і не встигла навіть прожувати. Побачивши це, замість неї відповів Алекс:
- Ні, не заходьте!
Вона глянула на нього з німим запитанням. Тоді хлопець узяв серветку, подав їй і тицьнув пальцем у власну щоку, даючи зрозуміти, що треба стерти крем. Леона швидко повернулася до дзеркала й почала інтенсивно витирати солодкі сліди з губ. У цей час охоронець із теплою посмішкою та низьким голосом додав:
- Такою перед співробітниками не потрібно показуватися. - Він продовжував стояти на одному коліні, притримуючи компрес, поки вона приводила себе до ладу й намагалася швидко прожувати шматок.
На ці слова вона різко повернулася й уже збиралася щось відповісти, як двері раптово відчинилися.
Увійшов Віктор і завмер на півкроку. Те, що відкрилося його погляду, стало останньою краплею для його терпіння. Чоловік натягнув посмішку на обличчя, та його очі на контрасті обіцяли пекельні муки.
