Раді Вас бачити!

Піднявшись із ліжка, Леона повернулася до нього спиною, аби не створювати зайвого дискомфорту. Він спокійно підійшов до своєї спортивної сумки, яка лежала біля краю кроваті. Дістав із неї толстовку й штани та швидко накинув їх на себе. А Леона, стояла непорушно, наче загіптнотизована, намагаючись осмислити те, що щойно сталося.

- Можеш повертатися, я вже вдягнувся, - сказав він.

Вона на диво слухняно повернулася й сама не очікувала від себе такої покірності. Швидко отямившись, промовила:

- Я й сама можу вирішити, чи повертатися, чи ні.

Вже почала демонструвати браваду, та він лише підняв одну брову на знак нерозуміння, що саме сказав не так.

- Добре, вирішуй сама. Та бачу, ти замерзла, - він хитнув головою на її руки, повністю почервоніли.

Леона й сама не помічала, як шкіра неприємно щипала від тепла кімнати, аж поки він не звернув на це увагу.

- Можеш піти в душ, відігрійся. А я тим часом накрию вечерю — там і поговоримо, - сказав він і, не давши їй й слова вставити, вийшов із кімнати.

Потоптавшись на місці, вона відчула, що замерзли не лише руки, а й усе тіло. Зрештою, здавшись пішла до душу, як і запропонував Віктор. У ванній пахло чоловічим лосьйоном. Швидко глянувши навколо, Леона помітила запасний рушник і, видихнувши з полегшенням, зняла з себе одяг. Увімкнувши спершу ледь теплу воду, вона одразу стала всім тілом під струйки. Кожна крапля здавалася голкою, що впивалася в шкіру. Лише тепер Леона усвідомила, наскільки сильно вона перемерзла.

Спустившись на перший поверх, він неквапливо підійшов до холодильника. Там зберігалися завчасно підготовлені страви на різний смак. Їх вистачило б одній людині на три дні повноцінного харчування, але для двох дорослих — хіба що на півтори доби.

Вибравши більш калорійні страви — стейк із червоної риби з пюре інша була стейком із яловичини з булгуром. Він поставив усе розігріватися й став чекати, коли до нього долучиться дружина. І поки є вільний час він роздумував, що взагалі тут відбувається.

Раптом світло почало мигати і згасло повністю, відразу донісся жіночий крик. Він швидким кроком здолав відстань і зайшов до кімнати. Наосліп намацав свій телефон, увімкнув світло на ньому й почав шукати дружину. Оскільки її не було в кімнаті, він підійшов до дверей душової й голосно запитав…

- Що сталося? - запитав він.

Двері різко відчинилися, і дівчина, повністю оголена та мокра, вхопилася за його тіло. Вона міцно обняла його за талію та зажмурившись завмерла.

Його до нині було важко здивувати, та сьогодні ця червоноволоса фурія робила це напрочуд легко. Від роздумів його відволікло те, що її тендітне тіло тремтіло й все блище тулилася до нього. Він усе ще вирішував, як із цим бути, коли світло замиготіло й знову ввімкнулося.

- Напевно, увімкнувся аварійний генератор, - меланхолійно підсумував чоловік.

Дівчина ж завмерла на місці: з її волосся й тіла стікала вода, і при ввімкненому світлі він міг бачити її оголену спину, обліплену мокрим волоссям. Піднявши погляд до стелі, він вирішив якось розрядити ситуацію:

- Кхм… думаю, тепер світло буде горіти постійно, тому…

Дружина відпустила його й від сорому не могла навіть підняти голову.

З її оточення ніхто не знав про фобію. Ще з раннього дитинства батько навчав її, що слабкості не повинно бути видно. Тому, коли він дізнався про страх темряви, зачиняв доньку на самоті в кімнаті без світла. На його думку, це мало допомогти зрозуміти, що темрява не страшна, та насправді ці його дії лише погіршило ситуацію.

І хоч Леона змогла приховати свій страх, стримуючись. Ніхто із рідних не здогадувався, що фобія залишилася з нею. Але зараз, коли все сталося несподівано, фобія взяла гору. Вона, не соромлячись свого оголеного тіла, тулилася до майже незнайомого чоловіка. В неї не було іншого вибору, бо страшенно злякалася залишитися самій у повній чорній пустоті, яка відразу почала тиснути на її свідомість. І лише чоловічий голос за дверима врятував її від панічної атаки, що вже підкрадалася до дівчини. Зрештою, взявши себе в руки, вона прикрилася руками й, піднявши голову, промовила…

- Вибач, -

Її здивувало, що чоловік стояв до неї спиною й, почувши слова, лише почухав потилицю. Без жодної нотки звинувачення чи осуду він сказав:

- Я постараюся виправити ситуацію так, щоб світло більше не вимикалося. І розставлю ліхтарики в різних кімнатах, щоб вони завжди були у відкритому доступі.

Не повертаючись, він вийшов із кімнати. Їй залишалося лише повернутися у вану кімнату, щоб витертися та обмотати себе рушнико піти до чоловіка. Адже купатися вже зовсім перехотілося.

Він хоч і швидко вийшов за двері, та завмер за ними, наче вкопаний. Хотів осмислити не лише те, що сталося, а й чому раптом у його штанах стало так тісно. У голові ніяк не складалася змістовна думка: щоразу, коли він заплющував очі, перед ним поставав образ оголеної жіночої спини. По ній розсипалося мокре червоне волосся, що приліпло до білої шкіри, створюючи контраст, який розпалював його уяву. Там, де її тіло торкалося його, досі відчувалося начебто теплішим за решту тіла.

Відсутність порядку в думках сильно його дратувала. Різким рухом він зняв толстовку, яка від води вже почала прилипати до тіла. Цим він ніби вивів себе зі ступору. Оскільки сумка із запасним одягом залишалася в кімнаті, він вирішив, що спершу краще справді перевірити, що відбувається з електрикою.

Спустившись на перший поверх, він дістав ключі й відчинив двері, які до цього моменту були зачинені. Усередині знаходився склад, заповнений не лише запасами їжі, а й необхідними речами для виживання. Взявши ліхтарики та встановивши в них нові батарейки, він виніс їх на кухню. Потім повернувся й пішов далі, доки не знайшов підсобне приміщення, де стояв генератор. Він мав рацію: тепер світло було лише завдяки аварійній системі.

Поглянувши на запаси заряду й пального, можна було розрахувати, що цього вистачить приблизно на п’ять днів. А далі доведеться або шукати пальне, або вирішувати проблему зі стаціонарним постачанням.

Йому спала думка, що потрібно зафіксувати це як один із недоліків цього місця. І тут його осінило: чи справді він перебуває тут лише заради якогось дивного звіту? А якщо подумати гарно, коли його батько й згодився б віддати всі свої акції? Відповідь яка приходить відразу — коли з’являться онукі.

Роздратуванню не було меж — він із силою вдарив по найближчому стелажу так, що той зсунувся з місця. Тепер усе стало на свої місця: чому така терміновість і звідки взявся цей джип. Про існування якого до цього не згадувалося. Віктора фактично обвели навколо пальця, адже правда лежала на поверхні.

Ще минулого місяця батьки дзвонили щодня, запитуючи, як просуваються справи з дітьми, а він у відповідь постійно змінював тему. Після безперервних дзвінків тиша, яка раптово настала, здалася йому ознакою того, що їм просто набридло. А виявилося, що вони лише відступили, щоб знову напасти.

Стало зрозуміло, що присутність його дружини була не випадковою. Лишалося дізнатися, чи вона свідомо пішла на це, чи, як і Віктора, її заманили до цього місця, під якимось приводом. Вирішивши не робити якихось передчасних висновків. І дочекатися роз’яснень від Леони особисто.