Раді Вас бачити!

Спочатку відкрив очі чоловік. Хоч він мав звичку прокидатися рано, сьогодні явно був виняток — кімнату вже повністю заповнювало денне світло. Коли зір звик до освітлення, він збирався піднятися, та відчув: на його руці щось лежало.

Перевівши погляд, він онімів — на його кінцівці солодко спала дружина. Її вогняно-червоне волосся хаотично розсипалося по подушці, створюючи яскравий контраст із білою білизною. Ковзнувши поглядом по тілу дівчини, він зрозумів, що вона лежала на ньому не лише головою. Оголене стегно нахабно влаштувалося на його паху.

І поки Віктор думав, що з усім цим робити, через його рухі прокинулася й дівчина. Сонно покліпавши, вона зустрілася з бурштиновими очима, які дивився прямо на неї.

Несподівано спливло в пам’яті, як вони засинали. Дівчина, наче під командою струнко, хотіла швидко піднятися. Через розташування її коліна ненавмисно із силою придавила чоловіка. Він ахнув від болю, а вона, з вибаченнями, ще сонна хотіла погладити місце пошкодження. Та її руки перехопили із насмішливим тоном запитав:

- Куди це ми тягнемо непосидючі свої долоні? — його одна брова піднялася. Віктор став чекати, коли дівчина остаточно прокинеться й усвідомить інтимність цієї ситуації.

І ось до неї дійшло. Вона розчервонілася й враз відскочила, наче від вогню. Тепер сиділа на другій половині ліжка — саме там, де й мала спати за домовленістю всю ніч. Її розгубленість не дала змоги нормально щось сказати, і вона лише видушила з себе:

— А-а-а… ем… е-е… — думки роїлися в голові зі скаженою швидкістю, змінюючи одна одну.

Чоловік же не міг одразу піднятися з ліжка з власних причин. Від невеликого болю він швидко відійшов, але водночас помітив: його тілу аж занадто сподобалася поза, в якій вони прокинулися. Тиск у штанах ставав надто відчутним, та він вміло приховував це.

Нарешті хоч якась думка сформувалася, і дівчина випалила відразу:

- Як твої рани?! - а потім, усвідомивши, що вийшло надто голосно, тихіше додала: - Вибач, як ти себе почуваєш?

- Рани ще турбують, тому треба знайти щось для знеболення. Звісно краще ніж учорашнє вино. Щоб хоча б міг нормально ходити і заправити генератор врешті решт… - він посунувся так, аби з боку дівчини не було видно його напруженого стану. При цьому додатково на свої стегна натягнувши простирадло для кращого маскуваня.

У дівчини не виникло жодних підозр щодо чоловіка. Її більше турбувала важка робота: вона не хотіла, щоб він навантажував себе зайвий раз, адже ще був поранений на додачу його турбувала біль.

- Може, я зможу заправити генератор сама?

- Не сумніваюся, що ти могла б упоратися, але давай сьогодні без експериментів. У цьому будинку генератор лише один, і якщо щось із ним трапиться, у нас виникнуть великі проблеми. Вирішити їх буде практично неможливо. А до відновлення стаціонарного електропостачання я не впевнений, що ми дочекаємося. Адже надворі досі лежить величезний шар снігу, і його ніхто не поспішає прибирати. Що вже казати про ремонт електромережі в цьому будинку, який стоїть на відшибі цивілізації.

Вона погодилася, але продовжила сидіти на ліжку, ніби чекаючи на щось. Він же хотів залишитися на самоті якнайшвидше. Тому, мило посміхнувшись, запитав:

- Ти ще щось хочеш дізнатися?

Вона запнулася, та все ж наважилася промовити:

- Я не сильно тебе вдарила? Знаю, що там у вас усе чутливе. - і тицьнула вказівним пальцем у бік чоловічої частини тіла, схованої під простирадлом. - Може ти соромишся сказати, що треба прикласти холодне. Я можу принести, якщо потрібно. - і стала чекати на відповідь від Віктора. Він напівпосміхнувся, наклонив голову на бік промовив.

- Ти сьогодні сама не своя, - понизив власний голос добавив. - Приторно солодка.

Від почутих його слів вона миттєво змінилася.

- Придурок, - кинула роздратовано, піднявшись. Вирішила більше не затримуватися, та вийшла з кімнати.

А він отримав того, що бажав і залишився на самоті. Все не полишав спроб заспокоїтися, та перед очима вперто не зникав образ полум'яноволосої. Її оголеної ніжки, яка так невимушено знайшла собі місце на його тілі.

- Боже мій милий, у мене що, знову пубертат?- розлючено зірвав простирадло з себе й уже хотів різко піднятися, та гострий біль його вернув назад.

Рана сьогодні нагадувала про себе щоразу, коли він рухався. Тому вирішив не перенапружуватися й зняти одяг у сидячому положенні. Адже навіть звичайні дії могли призвести до болючих наслідків. Він обережно стягнув штани й білизну, поклав їх на постіль і попрямував до душу.

Різко відчинилися двері, Леона хотіла щось сказати, але, побачивши оголену філейну частину свого чоловіка, лише закрила рот і гучно зачинила двері за собою.

З-за дверей пролунало:

- Я лише хотіла спитати, що ти будеш на сніданок? - протерши лоба пальцями, вона спохватилася й розлючено додала: - Якого біса ти не роздягнувся в душовій?!

Він хмикнув, за те, що йому пощастило. Як раз коли дівчина зайшла, він стояв до неї спиною. Бо по іншому йому прийшлося б пояснювати, чому в нього стоїть член, а не чому він був роздягнутий. Змінивши напрямок, він підійшов до дверей і повільно їх відчинив. Завчасно ставши так, щоб видно було тільки його верхню частину.

Дівчина ще стояла біля дверей, спершись спиною, й зовсім не очікувала, що вони відкриються. Її трохи пошатнуло в середину кімнати, а на милому жіночому обличчі тримався явний рум’янець — вона ще не відійшла від побаченого.

Насолодившись її виглядом, Віктор із посмішкою промовив…

- Страва хай буде на твій вибір, мені все одно. А щодо роздягання — думаю, важливіше запитати в тебе інше. Чому ти не стукаєш перед тим, як заходиш в кімнату де є дорослий чоловік? - промовив він і поглянув на приголовшлевий вираз облича його дружини та зачинив двері на замок.

Вона спершу хотіла обуритися, але від сорому не встигла зорієнтуватися й залишилася за зачиненими дверима сама.

Ставши під крижану воду, Віктор намагався приборкати своє збудження. У голові точилася справжня війна між нав’язливими фантазіями та здоровим глуздом. Здавалося, що від надлишку вільного часу організм почав втрачати контроль і підаватися поривам природи.

З силою вдарив ліктем по плитці, щоб привести себе до тями. Біль у поєднанні з холодною водою справді вгамував інстинкти, і зрештою тіло заспокоїлося. З полегшенням він вимкнув воду й уже хотів взяти рушник, та на його місці нічого не було.

- День обіцяє бути веселим… - пробурмотів він, заправивши мокре волосся назад.

З водою, що ще стікала по тілу, підійшов до своєї сумки з надією знайти хоч щось, що можна використати замість рушника. Та там залишилися лише одна пара чистої білизни й штани.

Вже хотів потягнути простирадло, щоб обтертися. Відразу спало на думку, що вона на ньому теж лежала. А це обозначало лише одне вся постільна білизна мала переплітаня їхніх запахів. І від самої цієї думки знову в його нижній частині прокинулося напруження. Він важко зітхнув, протер очі рукою та підсумував:

- Краще буду мокрим, прохолодніше буде. Можливо дурні думки швидше вивітряться з голови. - і пішов одягати на мокре тіло спортивні чорні штани.

Вона постояла в німому протесті за дверима. Коли вирішила цього разу змовчати, визначивши для себе, що це буде останній раз. Далі кредит її терпіння щодо нього остаточно вичерпався. Задоволено підсумувавши, Леона пішла на перший поверх.

Взяла аптечку, яку вчора намагалася зібрати, але тоді раптово погасло світло, і нічого не вийшло. Тепер стала шукати щось, що могло б бути знеболювальним. І справді — в одній із інструкцій знайшла рекомендації із зазначеними потрібні їй властивостями. Уважно прочитала дози, після чого з блістера дістала дві капсули. Поставила їх на стіл, набрала води у склянку. Все підготовила, щоб відразу дати чоловікові, коли він спуститься до неї.

Як закінчила з цим попрямувала до холодильника, щоб ознайомитися, що в ньому є на зараз. Усередині були як готові страви, так і продукти для приготування. Вирішила швидко розігріти дві порції лазаньї, та згадала, що світла немає. Покрутивши холодні страви в руках, вона поставила їх на місце де взяла. Перебирала інші варіанти, що можна було їсти й так. Залишалися овочеве рагу та плов.

Почувши кроки, що лунали сходами, Леона вже підняла погляд, щоб спитати, що він обере. Але побачене вибило її з колії.

«Дякую всім, хто залишається з нашими героями! Ваші перегляди та додавання до бібліотек — це моє найкраще натхнення продовжувати.

Що, на вашу думку, могло так вразити Леону?

Чекаю вас у коментарях, мені дуже цікаво, що ви думаєте! Наступна частина буде викладена в неділю."