Раді Вас бачити!

Вийшовши з ліфта, його зустріла світловолоса секретар. Одразу оцінивши її образ, він зрозумів, що причепитися ні до чого: біла блузка контрастувала з довгою темно-червоною спідницею, одяг підкреслював вродливі форми, все на межі офісного дрес-коду. Мимоволі в голові виникло порівняння з дружиною, що зустрів сьогодні вранці на кухні. Він спохватився й викинув безглузді думки, промовивши:

- Добрий ранок. Ти, як завжди, вчасно, - ледь усміхнувся.

Почувши це, вона миттєво змінила позу від суворої до розслабленішої. Посміхнулася у відповідь і привіталася:

- Добрий ранок, Вікторе Олексійовичу, - і вдавано почала поправляти й без того ідеально вкладене волосся.

Він не звернув на це уваги й запитав:

- Які сьогодні плани?

Секретар пильно глянула на боса, намагаючись не пропустити жодної важливої деталі. Її великі блакитні очі уважно пройшлися по його обличчю. Зафіксувавши щось для себе, вона простягнула папку:

- Спочатку перевірте вчорашній документ, який просили переробити, - тендітна рука навмисно тримала папку так, щоб його пальці торкнулися її.

Це залишилося непоміченим — він просто взяв папери. Відчувши, що їй дозволяють більше, ніж зазвичай, вона вирішила піти далі: миловидно підсунулася ближче і пальчиком із бездоганним манікюром у нюдових тонах показала на частину тексту:

- Ось тут ви говорили, що потрібно вказати інший характер наших зобов'язань, - підвівши погляд на чоловіка, вона явно загравала й мало не замуркотіла, почувши похвалу.

- Звісно, ти добре впоралася, - та сама ледь помітна посмішка, але голос різко змінився. Холодний, жорсткий. Він дивився на підлеглу й промовив:

- Тепер виконай решту роботи так само ідеально. І почни з планів на сьогодні.

Відчувши холод, вона відступила, випросталася й монотонно почала декларувати план на день пункт за пунктом, без жодних загравань. Він задоволено кивнув: саме тому вона й працювала тут уже третій рік поспіль. По завершенні переліку він рушив до кабінету й, не повертаючи голови, кинув перед дверима:

- Сьогодні дотримуємося запланованого. Наступного тижня мене не буде. Відміни всі зустрічі й перенеси на інші дати.

Не пояснюючи нічого, зачинив за собою двері. Блондинка роздратовано кинула папери на стіл, та швидко зорієнтувалася схопила дзеркальце з сумочки, підправила макіяж і взялася за доручення вже як справжній професіонал, без домішок особистих емоцій.

*** 

Вона влетіла, мов фурія, до своєї гардеробної й швидким поглядом пробіглася по рядах одягу. В око зачепило темно-зелений костюм. Доївши залишки бутерброда, кинула вбрання на ліжко й пішла починати ранкову рутину.

Умилася, почистила зуби й уже збиралася сісти на унітаз, коли пролунав дзвінок. Роздратовано взяла слухавку і так і завмерла у ванній, із хаосом на голові, чекаючи, що скажуть на тому кінці.

- Добрий день, пані Леоно. У вас залишилося десять хвилин на збори, - монотонний чоловічий голос роздратував її вщент.

- Хамло! Ти хоч знаєш, скільки я тобі плачу? Скажу чекати — будеш чекати, - лють виривалася не стільки через дзвінок, скільки через сам ранковий підйом. Поганий настрій, і достатньо найменшої іскри, щоб розпалити справжній вогонь.

- Так, знаю. Саме тому й лишаюся працювати на вас, - так само беземоційно відповіли на тому кінці. - Ви самі просили зателефонувати. Чому тепер зриваєтеся на мені?

- Хух, які ще десять хвилин? У мене ще як мінімум сорок! - роздратовано тупотіла вона по холодній підлозі босою ногою.

- Якщо, звісно, ми в одному часовому поясі, то лишилося лише десять.

Вона різко відтягнула телефон від вуха й глянула на дисплей справді, вже 6:40. Хоча іще начебто недавно на циферблаті були інші цифри.

- Твою ж наліво! Під'їжджай до будинку, я скоро вийду, - і, говорячи це, почала поспіхом приборкувати нічний хаос на голові. Поки ще тримала слухавку, додала:

- Зв'яжися з моїми феями: потрібно, щоб за пів години підготували мене до конференції.

Кинувши марні спроби причесатися, вона скинула слухавку й побігла одягатися.

Так-сяк натягнувши блузку зі штанами, дорогою накинула піджак і застібала чобітки. На голову накинула трендову шовкову хустку, щоб сховати розпатлане волосся, і начепила темні окуляри.

Щойно зачинила двері вилаялася й знову вбігла до кімнати. Швидко знайшла вчорашню сумочку, що досі валялася біля дверей. Схопила потрібне і нарешті вийшла з квартири.

На узбіччі чекала Audi A6 із високим мускулистим брюнетом. Він стояв у чорному костюмі, спершись на машину, й явно нудьгував. Коли їхні погляди зустрілися, він одразу прикрив обличчя рукою, намагаючись приховати сміх. Вона, не ховаючи роздратування, швидше за нього відчинила собі двері й всілася на заднє сидіння. Він же вальяжно опустився за кермо й одразу рушив. Хвилин за п'ять Леона вже спокійно гортала стрічку в телефоні — жодного натяку на бурхливі емоції, що панували ще кілька хвилин тому. Тепер вона була повністю занурена в роботу, аж поки не відволік охоронець.