Раді Вас бачити!

У всій будівлі залишалася лише одна кімната, яку ще не відкривали. Знайшовши відповідний ключ у зв’язці, він спробував відімкнути двері, але замок не планував легко піддатися. Покрутивши ключ і намагаючись не зламати його остаточно, вирішив, що потрібно просто змастити механізм, і пішов на імпровізований склад.

У той самий час Леона закінчила роботу й також піднялася на другий поверх. Побачивши ключ у дверях, вона потягнулася спробувати сама. Та саме тоді, коли чоловік піднімався сходами, він вже почав пояснювати.

- Не піддається… Ось, приніс масло, - почав він пояснювати причину появи цього предмета.

Та не встиг договорити, як у тендітних руках ключ остаточно хруснув і розламався навпіл. Дружина перевела спантеличений погляд із зламаного ключа в її руках на двері. У той самий час чоловік лише важко зітхнув: тепер відкрити ці двері стане набагато складніше.

- Та я лише трохи сили вклала… - наче сама себе переконувала вона.

На це він роздратовано кинув:

- Будь ласка, йди в кімнату й займися жіночими справами.

Звісно, він навіть не замислювався, що такими словами викличе справжню бурю. Винувате обличчя жінки в одну мить змінилося на агресивне. Вирівнявшись, вона різко скоротила дистанцію й тендітним вказівним пальцем ткнула йому в груди. Оскільки він був вищий за неї на дві голови, їй доводилося задирати власну голову, щоб дивитися прямо в очі. Та щоб змінити цю нерівність, вона впевнено тиснула його вперед, змушуючи відступати сходами вниз, а паралельно озвучувала свою тираду.

- Ти мужлан, який вимірює людей лише за наявністю яєць у мошонці, вважаючи інших не людьми, га? Що, якщо я носій великої Х-хромосоми, то вже не спроможна відкрити звичайні двері?! -

Її пальці вперто тиснули йому в груди, доки сходи не зрівняли їхні обличчя. Тепер вона вже нависала над ним:

- Ти не смієш оцінювати людину, яку знаєш лише п’ять хвилин, за тим, чи здатна вона щось зробити, виходячи тільки з гендеру. Жінки часто уміліші в більшості так званих чоловічих справ, ніж самі чоловіки! І цього разу ключ зламався не тому, що я жінка, а через незмащений механізм.

Виговорившись, вона дивилася йому прямо в очі — розлючена, мов кішка, готова кинутися на здобич. Якщо чоловік зробить бодай один невірний рух.

Він лише встиг кілька разів кліпнути густими віями, прикривши свої бурштинові очі й тим самим розірвавши зоровий контакт — що вона сприйняла як його поразку. Дівчина вихопила з його рук мастило й, фиркнувши, промовила:

- Йди в кімнату й займайся своїми справами, а я виправлю свою помилку.

Розвернувшись, вона справді почала розбиратися з дверима, щось приміряла, обдумувала, намагаючись знайти рішення.

Він нарешті отямився та забажав прояснити ситуацію:

- Та я не мав цілі тебе образити. Просто хотів…

Але вона не дала йому шансу виправдатися:

- Мене вже це не цікавить. Такі як ти однакові: спочатку говорите те, що думаєте, а коли отримуєте відпір — починаєте виправдовуватися, - відрубала вона, вимірюючи щось у замку. Потім озирнулася навколо, ніби шукаючи потрібний предмет, і з насмішкою додала:

- «Я не те хотів сказати» або ж «Ти неправильно мене зрозуміла».

Він вальяжно оперся плечем об стіну, чемно слухаючи й не збираючись перебивати її. Не через відсутність власних аргументів, а тому, що його думку ніхто й не питав, тож він вирішив залишити все як є.

Після тривалої паузи Леона зиркнула на чоловіка. Побачивши, що він реагує нетипово й не йде на відкритий конфлікт, вона звузила яскраво-зелені очі й вирішила також не переходити межу. Тоді поставила більш важливе запитання:

- Є тут якісь інструменти? -

Шатен кивнув на знак згоди й рукою показав, у якій стороні можна знайти потрібне. Посміхнувшись, він став чекати на подальші її дії. Він не збирався рухатися з власної волі — хіба що вона попросить про допомогу. Уже зрозумівши, як легко вона ставала дратівливою і що не мала звички стримуватися у своїх поривах. В цьому вона була його повною протилежністю, та він знав, як знаходити підхід до багатьох людей. І був упевнений: Леона не стане винятком.

А от дружина була зовсім іншої думки. Якраз вона була впевнена, що з таким, як Віктор, не зможе знайти спільної мови. На її переконання, такі чоловіки мають занадто велике й водночас раниме его, яке завжди страждає у спілкуванні з жінками на кшталт неї. Та вибору не було — потрібно було якось уживатися, адже надворі стояла занадто погана погода, щоб повертатися самостійно.

І хоч вони вже були далеко не в захваті один від одного, та їх об’єднувала одна думка. Що якось вони прожили у спільній квартирі три роки — тож і тут усе вийде. Треба лише відкрити двері, за якими, ймовірно, було друге спальне місце. І тоді вони знову житимуть як сусіди.

Усе підсумувавши, дівчина фиркнула й пішла в напрямку, куди чоловік вказав. Швидко здогадалася, що закрита кімната на першому поверсі мала бути чимось на зразок складу.

Пройшовшись уздовж полиць, вона знайшла те, що їй було потрібно. Та виникла проблема — предмет лежав вище, ніж вона могла дістати. Вибору не залишалося: довелося дертися вгору по етажерках, щоб дістати необхідний набір інструментів.

Спокійно взявшись за перший ярус, вона відчула, що ряд був зміщений. Вирішивши, що це несуттєво, полізла далі. Емоції, які вирували в ній, зовсім не залишали місця для раціональних думок. І вже на третій, майже останній полиці, весь ряд почав хитатися й різко падати на неї.

Вже нічого не можна було зробити, тому вона лише заплющила очі, готуючись прийняти удар. Проте болю не відчула: біля її рук з’явилася велика чоловіча долоня, яка міцно втримала металеву шафу від остаточного падіння.

- Я розумію, ти хочеш бути сильною й незалежною. Але справжня дурість — не оцінювати власні спроможності й уперто йти напролом. Можна ж просто попросити допомоги. Якби я не встиг, наслідки могли б бути жахливі. Ми ж у глушині, без можливості викликати швидку. - Він крізь зуби цідив кожне слово.

Оскільки він тримав шафу, то мимоволі притулявся до тіла дівчини. Через це вона чітко відчувала на спині його напружені м’язи. Саме в цю мить вона гостро відчула його близькість — його теплий подих торкався шкіри на шиї.

У голову несподівано закралася думка: на ній зараз лише чоловіча кофта з усього верхнього одягу і її власна білизна. Обличчя швидко налилося червоними фарбами, а думки почали метатися від теми до теми, зводячи нанівець будь-яку адекватну реакцію.

Чоловік же, зрозумівши, що його слова лишаються непочутими, вирішив сам упоратися із ситуацією. Вирівнявши дихання, він спершу зосередився на позиції свого тіла. Відчувши міцну опору, із силою почав штовхати назад цю кляту важку конструкцію. Від зрушень почали падати предмети, які й так ледь трималися на верхніх полицях.

Зрозумівши, що на їхні голови ось-ось звалиться важкий контейнер із залізними ключами, він одним різким рухом вирівняв полицю, вихопив дівчину на себе й відскочив якомога швидше назад. Металеві запчастини вже дзвінко розсипалися по підлозі, а він у той час із силою врізався в сусідню полицю. Сціпивши зуби, стерпів різкий біль, що пронизав низ його спини.