Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Побачивши, що між ними виникла напруга, шатен одразу перепитав:
- Щось сталося, поки мене не було?
- Та ні — тобі здалося, - відповів друг із дружньою посмішкою. Віктор поглянув на дружину й перепитав:
- Впевнені?
- Так, впевнені, - вона не хотіла втягувати в те, що сама ще не розібралася, Віктора.
Швидко попрощалися із усіма вони пішли до вулиці. Ось так двоє стояли під вже чистим нічним небом у мерехтінні вуличного ліхтаря, якій стояв, якраз біля входу в спортзал. Дівчина спокійно сиділа на руках у Вітора, переварюючи насичений день. На диво ці нові знайомства дали свіжий подих і нагоду перепочити за довгий час. І якби не цей Андрій день міг завершитися цілком приємними емоціями. Поки шатен із задоволеням вдихав свіже холодне повітря. Врешті озвалася дружина, в якої забурчав шлунок:
- Давай поскоріш вже поїдемо, хочу повечеряти.
Спохватився він поніс її до машини.
Щойно Віктор зачинив пасажирські двері, від стіни сусідньої будівлі відокремився темний силует. Постать стрімко наближалася до машини. Шатен насторожився, не зводячи очей із незнайомця. Коли той нарешті підійшов ближче й різким рухом скинув капюшон об'ємної толстовки, стало зрозуміло, хто це.
Чоловік був на голову нижчий за Віктора, худорлявої, але міцної статури. Коротко стрижене темно-каштанове волосся, зухвалий погляд. Він недбало сплюнув під ноги й витер губи тильною стороною долоні. На його обличчі чітко виділявся зламаний ніс із характерною горбинкою — явна ознака багатьох минулих бійок.
Підійшовши впритул до автівки, нічний гість зухвало задер підборіддя:
- Ну що, привіт. Як там кажуть у вашому ситому цивільному житті? Ага, точно — давно не бачилися.
В наступну мить він різко кинувся в атаку, направивши швидкий випад кулака прямо в обличчя Віктора. Шатен лише злегка хитнувся вбік, ухиляючись від траєкторії удару, але не зробив жодної спроби захиститися, чи піти в контратаку. Кулак пройшовся по дотичній не зачепивши лице чоловіка. Віктор показав стривоженій Леоні всередині салону, щоб вона навіть не думала виходити. Ба більше, він одразу натиснув кнопку на брелоку, заблокувавши електронні замки дверей.
- Що, боїшся, що я твою лялечку ображу? - криво вискалився нападник.
- Шакале, припини мене провокувати, - процідив Віктор. Його бурштинові очі спалахнули небезпечним, звіриним блиском. - Те, що я заборгував тобі з минулого, ти щойно повернув не отримавши від мене у відповідь удару. Я дозволив тобі це зробити і зараз бути неушкодженим. Але більше подібного не потерплю. - його бурштинові очі врізалисяв в противника. Холодний блиск в них, натякав про справжні наслідки, які можуть слідувати словам.
- Ага... Тобто те, що я через тебе відмотав п'ять років на зоні, поки ти тут жив на широку ногу на волі — це, по-твоєму, отак просто компенсується одним ударом, що ти стерпів?!
- Ти перший мене зрадив, - Віктор випростався на повний зріст і зробив важкий крок уперед, нависаючи над колишнім другом.
Той лише розправив плечі, зустрівши його тиск поглядом майже чорних, випалених очей:
