Раді Вас бачити!

Повторивши рух очима за незнайомцем, Віктор зрозумів причину його різкої невдоволеної реакції. Він був у спортивних штанах і пом'ятій білій футболці, на якій ще виднілися засохлі плями крові від зайця. Тоді як незваний гість був одягнений з голочки: чорний костюм, біла сорочка з розстібнутими верхніми ґудзиками, зверху шкіряна куртка, що зовсім не пасувала до стилю решти одягу. На голові — акуратно вкладене чорне волосся, ідеально поголене обличчя. Від нього тягнуло дорогим парфумом, приторно солодким, який Віктору різав ніс, хоча він був певен: жінкам такий аромат подобається.

Було враження, ніби цей брюнет збирався на зустріч із жінкою й просто постукав не в ті двері. Та чомусь незнайомець не змінився на обличчі й не почав вибачатися, що потрапив не туди. А вже минув час, коли люди зазвичай усвідомлюють свою помилку, вибачаються й ідуть геть, а він далі стояв і не зводив погляду з чоловіка. Його така поведінка ще більше дратувала Віктора.

Між ними почалася гра поглядів: ніхто не збирався поступатися, тому жоден не відводив очей від опонента. Попри свій одяг, Віктор не дозволяв якомусь вилизаному брюнетові висловлювати думку, про яку його не питали.

Через затяжну тишу Леона не витримала й запитала:

— Чого там стоїш, Вікторе? Хто прийшов?

Від її голосу сіроокий гість першим розірвав зоровий контакт і, проштовхнувшись, увійшов без запрошення до квартири. Від роздратування Віктор стиснув кулак, провів язиком по внутрішньому боці губ й, цокнувши, все ж промовив:

— Ну що ж, ласкаво просимо, напевно, — кинув Віктор у спину незваному гостю.

Побачивши, хто прийшов, Леона дружелюбно промовила:

— Привіт, Алекс. Тепер зрозуміло, чому ви так довго там стояли. Ви ж уперше бачите один одного наживо, хоч і чули дещо від мене. Думаю, правильно буде вас представити спочатку.

Вона показала рукою на шатена, який повільно повертався на своє місце:

— Це мій чоловік Віктор, а це — охоронець Алекс.

— Ага, — видавив її чоловік, а от охоронець навіть на це не спромігся.

Він так і стояв посеред кімнати, не зводячи погляду з пошкодженої ноги дівчини. Леоні від такої холодної реакції обох чоловіків стало ніяково, тож вона вирішила швидко змінити тему:

— Чому ти приїхав, Алексе? Щось сталося на роботі? Бо ти так швидко добрався. Наче від нашої розмови минуло зовсім небагато часу, а ти вже тут, у мене вдома. Навіщо така терміновість? — від нервозності Леона засипала брюнета запитаннями.

І поки той зволікав із відповіддю, Віктор, ненавмисно привернувши увагу всіх, занадто різко підсунув стілець. Потім, наче нічого й не сталося, плюхнувся на сидіння, ніби саме так було задумано. Опершись на бильце стільця, він теж долучився до розмови:

— І справді, навіщо було ТАК поспішати? Якщо не пожежа, то поясни свій візит додому до своєї начальниці. Що саме спонукало тебе приїхати, сподіваюся, є щось, крім власного бажання? — промовив він і вперся поглядом в охоронця.

Присутність чужого чоловіка в своєму домі й те, як він поводить себе, дедалі більше дратувало Віктора. Алекс знову проігнорував слова чоловіка й перевів погляд на дівчину. Леона помітила цю взаємодію їхню й почала переводити очі з одного на іншого.

Коли вона розповідала Віктору про охоронця в будинку серед засніжених гір, то й гадки не мала, що може виникнути така ситуація. Тепер змінити минуле не було можливо. Дівчина почала різко продумувати план, як вийти з цієї незручної ситуації.

Нарешті охоронець подав голос:

— Зміг швидко дістатися, бо їхав на своєму мотоциклі, — повністю обравши стратегію ігнорувати фактор, який так дратував його. — Із роботою все гаразд, я якраз із компанії відразу до вас поїхав. Приїхав, щоб упевнитися, чи вам нічого не потрібно привезти.

І, не витримавши, додав:

— Як ваша нога?

— Зрозуміло. Нічого не потрібно, я ж тобі казала ще під час розмови. А щодо ноги, діє знеболювальне, тому вона майже не відчувається, — її голос почав стихати.

Охоронець, поки вона говорила, максимально наблизився до своєї начальниці, яка сиділа на стільці біля столу. Він присів на одне коліно й уже збирався взяти її пошкоджену кінцівку, щоб самостійно оглянути травму.

Та його різко зупинила чоловіча рука, що болісно вчепилася в плече.

— Як ти думаєш, що ти, в біса, робиш? — нарешті повернув до себе цього нахабного чоловіка Віктор і став чекати на відповідь.

Охоронець різко підвівся й відповів підвищеним голосом:

— А що, не видно? Хочу впевнитися, що сталося з моєю пані, поки вона була далеко від мене.

Він дивився з-під лоба на більш високого Віктора, але це його зовсім не лякало. Збивши руку з плеча, Алекс протер те місце, наче зігнав комаху.

Цей жест розвеселив Віктора. Він кровожерливо посміхнувся й підняв підборіддя. Атмосфера загострювалася з кожною секундою, і Леона вирішила втрутитися, перш ніж усе вибухне.

Вона підвелася й тим самим привернула на себе погляди двох чоловіків.

— Звісно, я розумію, що ти переживаєш, Алексе. Але краще їдь до офісу й проконтролюй, щоб там почали працювати над звітами для мене. І також організуй зустріч акціонерів.

Сіроокий нарешті відірвав погляд, стиснув руки в кулаки й промовив:

— Добре. Бачу ви отримали професійний огляд, але краще ще звернутися до особистого лікаря. А щодо зустрічі: зараз організую, — сказав Алекс і рушив до дверей.

За ним слідом ступав Віктор. І коли охоронець хотів зачинити двері, Віктор самовдоволено посміхнувся, помахав рукою й кинув:

— Па-па, Алекс.

А тоді дуже тихо, лише губами, додав:

— Сподіваюся, більше не побачимось.

У відповідь Алекс лише скривився й різко зачинив двері. Леона через відстань нічого цього не побачила. Вона лише почула, як голосно грюкнули вхідні двері.

— Вибач, зазвичай він не такий запальний, — кинула Леона.

Чоловік повернувся, підійшов до столу та сів на своє місце й, не дивлячись на жінку, продовжив їсти. Наче між іншим нейтральним тоном кинув:

— Тобі не здається, що він уже перейшов межу?

Його тіло здавалося розслабленим, обличчя — спокійним. Та варто було дівчині зустрітися з бурштиновим поглядом, як стало зрозуміло: це був хижак, що вистежує слабкість жертви. Леону вже не дивувала ця награна розслабленість. Вона помітила її ще тоді, коли Віктор відчинив двері. Хоч він і тримав розслаблену позу, всі м'язи на спині та плечі були напружені.

Дівчина не знала тоді, хто прийшов, тому й вирішила втрутитися і привернути на себе увагу, щоб розрядити обстановку. Зараз стало зрозуміло, що її всі спроби були марні, доки питання з Алексом не буде закрите. Вона пам'ятала слова Віктора: її охоронець не просто вірний і старається добре виконувати роботу, а відверто закоханий у неї.

Тепер, коли вони знову зустрілися наживо, Леона відчула те, на що раніше свідомо заплющувала очі. Увірватися додому за лічені хвилини лише з власної ініціативи, щоб перевірити її стан — це вже виглядало далеким від професійної поведінки охоронця. Тому вона без вагань погодилася:

— Так, потрібно шукати йому заміну. Але через накопичені проблеми після моєї відсутності на роботі мені буде важко владнати все швидко без нього. Тому зроблю це трохи пізніше, — задумливо мовила вона.

Наколола наступну порцію їжі й додала:

— Треба спробувати знайти жінку цього разу на посаду.

Атмосфера розвіялася, і чоловік нарешті розслабився після почутого. Він швидко доїв свою порцію, підвівся з-за столу й поставив посуд у мийку. Не повертаючись, заговорив:

— Треба помитися й привести себе до ладу. — Потім обернувся до дівчини й запитав: — Тобі допомогти?

Леона швидко закліпала довгими віями. Її думки сплуталися, бо мозок трактував слова чоловіка зовсім не так, як він їх вимовив. Вона чула натяк, якого напевно Віктор не закладав. Побачивши її вагання, він уточнив:

— Можу набрати теплу ванну й зробити так, щоб було сухе місце для ноги, — поглядом вказав на шину, яку не рекомендували мочити. — Чи ти хочеш її знімати?

— А-а-а... ну я б не була проти залишитися поки в ній. Лікар сказав, що чим довше я ходитиму з нею, тим швидше пройде період загоїння. Тому, якщо буде твоя ласка все підготувати, я була б вдячна, — несміливо відповіла вона.

Він лише посміхнувся й не втримався від жарту:

— Якщо хочеш, можу й спинку потерти.

Віктор пішов наповнювати ванну. За його спиною долинали уривчасті слова Леони, яку вибив з рівноваги різкий контраст його настрою.

Сьогодні вона побачила не лише надто емоційну версію свого охоронця, а й те, як швидко її чоловік може змінюватися. Це справді дало ґрунт для роздумів. Поки він готував ванну, вона взяла виделку й неквапливо продовжила їсти без смаку їжу. Паралельно обдумуючи, що все це було.

"Оце так напруга! Іскри летіли такі, що ледь екран не прогорів. Як гадаєте, Алекс так легко відступить, чи це лише початок справжньої війни між чоловіками? Пишіть свої здогадки у коментарях! І не забудьте підписатися на оновлення, щоб не пропустити наступний розділ — там буде гаряче!"