Раді Вас бачити!

У палац принцесу доставили в тому ж паланкіні, щоб точно нічого не сталося. Хакон же сідлав коня, порівнявшись з транспортом дружини. Стрічки насправді дуже легко знімалися, тому чоловік просто вислизнув із петлі на час ходи. Після прибуття Еріка одразу ж попрямувала в нові тимчасові покої, щоб змінити вбрання. І як же вона була рада, побачивши біля дверей Кегату та Кіфу.

– Кажуть, ти зробила фурор у вежі Середньої Сестри, – Кіфа намагалася завести невимушену бесіду, щоб хоч якось розрядити обстановку.

– Лише сказала те, що дійсно думаю. Подарунок готовий?

– Так, – Кегата вказала на перев'язану оксамитовим бантом коробку, що лежала на столі.

– Дякую.

Поговорити дівчатам до ладу не дали. Служниці поспіхом почали переодягати Діву, змінювати прикраси і поправляти макіяж і зачіску. Цього разу сукня була повністю золота, з відкритими плечима, але короткі рукава все ж таки були, хоч чомусь помилки вчать. Через якісь півгодини, вона вже йшла у супроводі варти коридорами до величезної бальної зали. У тронну їй поки не дозволено, та й вона навряд чи вмістила би ту кількість гостей, що прибули на весілля.

Хакон чекав біля входу. Все, що змінилося в його одязі – зняв хутряний плащ. Як іноді добре бути чоловіком. Він відстовбурчив лікоть, запрошуючи дружину взятися за нього. Нічого тепер не залишалося, як погодитися. Вона взялася за нього. На зап'ясті все ще бовталася двокольорова стрічка, і монарх спритно надів її назад.

– Король Гарліона Хакон Разючий Захисник і його законна дружина Еріка Добродійниця, – прогримів голос того самого півника, якого дівчина пам'ятала ще зі свята Керстен, і двері відчинилися.

Від такого оголошення принцесу пересмикнуло. Еріка Добродійниця. Ось уже і титул вигадали, не питаючи її думки. Гаразд, не найгірше, чим могли обізвати.

Під урочисту музику молодята повільно пройшли в інший кінець зали, до масивного столу на піднесенні. Краєм ока Діва помітила своїх брата та сестру, Ромула та Сару. Звичайно, хотілося б побачити батька та матір, але серце все одно радісно затремтіло. Хоч хтось приїхав.

Вони піднялися східцями і повернулися обличчям до гостей, трохи кивнули головою на знак вітання, а потім чоловік повів свою дружину за стіл. Відсунув сидіння для неї і вже сам сів на сусіднє.

– Чому не сказав, що мої родичі приїхали? – прошепотіла Еріка.

– Тому що вони приїхали лише сьогодні вранці. Я вже, зізнатися, розсердився, що ніхто з Баленсії не зволив з'явитися. Але тепер укотре захоплююся манерами Рогнвальда.

– Ти про що?

– Бачиш ту парочку?

Хакон вказав на довгоносе і худорляве подружжя середніх років. Вирядилися, звісно, екстравагантно. Наче начепили на себе все, що вони взагалі мали.

– Вони з Гарліона, Крохоли. Їм не треба було заздалегідь виїжджати, щоб прибути вчасно, але вони приїхали до палацу тиждень тому.

– Та вже добре, що не місяць тому.

– Це точно, – реготав чоловік, але одразу повернув обличчю маску величі. – Здається, доведеться нам відкласти розмову, настав час посміхатися і розважати гостей.

Хакон мав рацію, не встигли вони й горла змочити, як півник знову щось закукарікав про те, який сьогодні важливий і чудовий день. Король узяв слово першим, вітаючи гостей та закликаючи їх веселитися. Еріка покірно кивала, погоджуючись із промовою чоловіка, а сама очима вишукувала Кхемера, нестерпно хотілося його побачити, це додало б сил. Він має бути десь тут.

Залунала музика, слуги заходилися шастати від столу до столу. Видався короткий перепочинок, щоб самим хоч трохи попити і щось закинути в голодний шлунок. Щоб ніхто раптом не занудьгував під час багатої трапези, запрошені артисти влаштували виступ прямо перед п'єдесталом наречених, у центрі зали, де завбачливо залишили вільне місце. Були співаки, що сумно тягли пісні про вічне кохання. Були фокусники та трюкачі, які розігрували вистави про те, як закохані намагаються вразити одне одного. Були й актори з блазнями, що показували комедійні сцени побутового подружнього життя. Правду кажучи, шоу справді виявилося вражаючим. Іноді Еріка навіть не могла стримати сміху, а Хакон у такі моменти розпливався в посмішці. Молодець, Кхемер, бездоганно впорався із підготовкою.

Через годину чи дві, півник оголосив, що настала черга привітань. Звичайно, почали з винуватців урочистості. Щоб якнайшвидше відбутися, Еріка вирішила першою вручити свій подарунок. З промовою особливо не мудрувала, просто сказала, що приносить дар від щирого серця своєму дорогому чоловікові. Все одно ця трубка для метання дротиків більше, ніж на сувенір, не тягне, користуватися нею незручно, та й спогади погані навіває. З іншого боку на ній було гарне різьблення, а на дротиках яскраве кольорове оперення, так що для подарунка, як найдоречніше.

Хакон щиро розсипався у подяках. Чудово розумів, як дарувати зброю зі своєї колекції, ніби шматок від серця відриваєш. Він і сам думав подарувати їй щось таке, щоб напевно порадувати, та тільки гості навряд чи оцінили б. Він дістав коробочку, в якій лежала золота каблучка з величезним червоним каменем, і Діві довелося миттєво її надіти. Незручна, важка. Але вона, звісно, подякувала і запевнила, що вона їй дуже подобається. Як і радила Фріда.

Далі бідолашному півнику довелося добре попітніти і понадривати свою горлянку. Він оголошував кожного з гостей, перераховуючи імена, титули та заслуги, поки ті йшли до короля та його дружини, щоб віддати честь. На секунду принцесі стало його шкода, але ще більше було шкода себе. Спробуй тягнути посмішку і дякувати такій кількості вітаючих.

– Кхемер із роду Грахарів, радник короля Гарліона та його молодший брат, другий на черзі престолонаслідування!

Він не йшов, а плив по проходу, м'яко та граціозно. Так блискуче посміхався, що абсолютно всі дівчата безсоромно на нього витріщалися. У Еріки всередині все стислося побачивши його обличчя, на щастя, ревнощі і злість допомагали триматися гідно.

– Ваша Величносте, Ваша Світлосте, – він по черзі кивнув. – Прийміть мої щирі вітання! Не вигадали ще таких слів, щоб я міг висловити своє захоплення вам. Можливо, мої дари хоч трохи зуміють це виправити.

Хакон удостоївся довгого вигнутого клинка, відлитого з благородних металів з інкрустацією мерехтливих кристалів. Раніше радник не дарував такої пафосної зброї, знаючи смаки брата, але тепер випадок зобов'язував. Еріка теж отримала клинок, але менший, старовинний, видно, що викуваний давно і ним колись користувалися, але також прикрашений коштовним камінням. Придивившись уважно, вона раптом зрозуміла, що цей той ніж, яким він захищався під час їхньої першої зустрічі в лісі.

– Не забуватимемо, що дружина нашого короля уславлена і хоробра воїтелька. І це найвагоміший привід для гордості, – пояснив він здивованим поглядам гостей, а потім чемно вклонився і мірно пішов геть.

Для чого він це зробив? Дурний, божевільний власник. Хотів нагадати про себе? Але вона ніколи про нього й не забувала. Їй стало лише гірше. Хакон же, думалося, зараз і зовсім вибухне. Однак треба віддати йому належне, зумів узяти себе в руки та заспокоїтись.

Керстен теж довелося вітати молодих і вона майстерно впоралася з роллю ідеальної та безмірно щасливої мати, подарувавши якісь парні браслети, які нібито сприяють здоровому продовженню роду. Ромул і Сара вийшли на уклін разом, подаючи два майстерні набори обладунків з міцного баленсійського сталуму. Інших гостей та їхні дари Діва просто не запам'ятовувала. Здавалося, ще трохи і завиє, адже до розмови з Кхемером цілком непогано справлялася.

Кхемер. Як би хотілося, щоб він сидів біля неї, а не його старший брат. Вона повернула голову і глянула на короля. Тепер це її законний чоловік до кінця відведених їй днів. Здається, лише тепер вона усвідомила це повною мірою. Все, що відбувається, не сон, не гра і навіть не безглуздий договір… Це її життя.

Треба було тікати.