Раді Вас бачити!

Взявши з собою гостро заточені ножиці та пляшечку проносного, Еріка натиснула на куточок картини і увійшла до таємних тунелів. Завтра відбудеться свято на честь дня народження королеви, а тому чекати часу не лишилося. Пам'ятаючи про минулу вилазку, вона вирішила піти раніше. Раптом до Сохії знову навідається лорд Фікс? Так, вона довго думала, хто ж такий К'єлл, чиє це ім'я, а коли усвідомила, тріумфу не було межі. Тут і до ворожки ходити не треба – зрозуміло, що цей роман крутять за спиною Керстен, а отже, у неї з'явився новий козир у рукаві.

Дійшовши темними коридорами до кімнати, вона перевірила, де зараз перебуває четверта кривдниця. Фрейліна купалася, точніше голила волосся на ногах і тому місці. Огидно! Але момент слушний. Пробравшись до спальні через фальшиву стіну в кутку поруч із вікном, вона кинулася до столика. Її мета – глечик із вином. Хотілося зловісно реготати, уявляючи, як дівчина сидить на горщику замість того, щоб танцювати на балу. Швиденько відкоркувала флакончик і щедро залила весь його вміст усередину. Раптом у двері постукали. Адн! Хто це? З ванни долинули ворушіння. Діва в кілька стрибків дісталася вікна і встигла сховатися за шторою перш ніж до спальні повернулася Сохія. Коли вона підійшла до дверей і потягла за ручку, воїтелька ковзнула в щілину проходу і миттю засунула стіну, утворюючи досить гучний тріск. На щастя, його проігнорували. Всередину, боязко озираючись на всі боки, прошмигнув коханець королеви, одразу накидаючись на дівчину з поцілунками. Яка удача! Принцеса мимоволі віддалася фантазіям, як ці двоє почергово біжать до туалету, а живіт крутить, вони сваряться, кому більше треба. Навіть страх від того, що вона мало не потрапила їм на очі і встигла лише в останній момент, відкотився на задній план.

До сходів вона йшла на запах: сморід від трупиків щурів, що розкладалися, змушував затискати ніс долонею. Невже тунелі настільки таємні, що поза ними сморід не відчувається? Хоч би хтось поприбирав. Еріка з блискавичною швидкістю проскочила два прольоти і дістала мапу. Попереду чекав нерозвіданий маршрут, і вона спеціально склала його так, щоб зачепити покої Керстен. Що-що, а такий шанс упускати не хотілося, та й Кая напевно ще не спить, а їй вона потрібна дрімаюча дитячим сном. Там, де на папері були помічені проходи, жодних щілин чи вічок не спостерігалося. Хитрюга знає про тунелі і підстрахувалась, зачинивши всі способи піддивитися. Можливо, й самі двері чимось затулені, отже, потрапити до неї з цього боку точно не вийде. Однак звуки долинали виразно, хай і приглушено, а те, що вона почула, змусило її завмерти і уважно слухати.

– Ах, і яка підвіска краще підійде до сукні? Ця, чи, може, ось ця? Синку! Ти не слухаєш мене? – обурювалася королева.

– Ма, та будь-яку. Якщо ти покликала мене лише за цим, то я піду, – голос радника був сповнений нудьги.

Ма? Ось як він її називає. Так ніжно та ласкаво. І тут він звучить без звичної манірності. При матері він справжній, не ховає почуттів, і це ранить мов ніж. Перед нею він відкритий, а перед Дівою інший. Чи був він хоч раз щирим з нею, чи тільки грав банального спокусника?

– Твій батько геть не вмів дарувати подарунки, і смак у нього був жахливим, – нарікала Керстен. – Ось у тебе – інша справа. То яку підвіску вибрати?

– З трояндами, – дратівливо видихнув принц і, здається, підвівся на ноги.

– Куди це ти тікаєш? Зовсім перестав приділяти мені увагу. Дуже поганий син.

От уже справді – найкраща мати. Тільки й знає, що грати на чужих почуттях і дорікати. Невже це Кхемера влаштовує?

– Я тепер радник, – повільні кроки.

– А краще б був королем!

– Ми це обговорювали, трон мене не цікавить.

– Хакон звалив все на твої плечі, а сам дурня валяє. Хоча так, не виконуй ти його та свої обов'язки, він би давно тебе позбувся. Нащо ти йому, якщо не приносиш користі? Мій бідний дурненький синку, – і так жалібно охнула.

Яке ж стерво, бреше і не червоніє, намагаючись стравити брата з братом. Що ж це за мати? А як Хакон не боїться тримати змію під боком? Тут справа не в тому, що Керстен ненавидить Еріку, це зрозуміло, логічно, навіть побиття Кегати вписується в її протест, але... Король майже не знав своєї матері, король не вибирав собі матір, хіба вона не розуміє таких простих істин? І навряд чи за своє життя чи правління Хакон заподіяв цій жінці хоч щось погане.

– Я втомився це слухати. На добраніч, – радник явно збирався піти.

– До неї поспішаєш, так? – королева скотилася в крайнощі, намагаючись утримати сина, а Діва здригнулася, розуміючи, кого мали на увазі.

Той візит у її покої був неспроста, вона винюхувала, шукала. Питання тільки, як вона здогадалася.

– До кого? – процідив Кхемер.

– Думаєш, змогли мене обдурити? Думаєш, не бачу, як ви дивитесь одне на одного? Як змінюється твій голос під час звуку її імені? Як ти постійно намагаєшся її захистити?

Дурний-дурний Кхемер! Вічно ці чоловіки намагаються захищати навіть від безглуздих слів, не замислюючись про наслідки. Звичайно, Керстен здогадалася, якщо він щоразу, чуючи образу у бік Еріки, починав гарчати і злитися. Ось де його хвалений розум?

– Я не розумію, про кого ти, – холодна байдужість.

– Ну-ну. А мати все бачить.

– Саме тому три твої фрейліни постраждали? Ти нічого не бачиш, – прошипів радник, а принцеса почула грюк дверей.

І ось ще одна явна підказка… Недарма кажуть, що кохання навіть мудреців перетворює на наївних дурників.

– Невдячний син! Не приходь до мене більше! – кричала вона, як завжди, порожні погрози в його бік.

Потім настало затишшя. Керстен досі перебувала у кімнаті, але, що вона робила, неможливо було побачити. Діва плюнула на марне спостереження і рушила далі, тихо ступаючи, щоб не видати своєї присутності. Королеві не можна знати, що хтось користується тунелями, тим більше, що про них відомо Еріці.