Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Хакон поглянув на останню сторінку книги витрат і здивувався. Десятки тисяч золотих? Куди? Навіщо? Така сума кілька місяців могла б забезпечувати армію, однак, він уклав мир з Баленсією, та й це всього лише витрати на утримання палацу. Такими темпами скарбниця спорожніє до кінця року!
– Поставте підпис ось тут, а печатку ось тут, Ваша Величносте, – дзюрчав над вухом скарбник.
– Гороне, звідки такі суми?
– Як же, Ваша Величносте, звідки? Провіант для всіх мешканців палацу, зарплати, ремонт пошкоджень, організація Вашого весілля…
– Бюджет на весілля я підписував два тижні тому, – жорстко обірвав монарх.
– Так, Ваша Величносте, але гостей прибуде так багато, що варто було б подумати про запас, – виправдовувався чоловік, але при цьому помітно нервував.
– Запас на тисячі золотих? Ти смієшся з мене?
– Що Ви, Ваша Величносте!
– Мені перечитати весь список чи ти сам викреслиш непотрібне? – грізно процідив Хакон.
Скарбник здригнувся. Акрог ніколи не дивився, що підписував, і він думав, що син схожий на батька, але...
– Гороне! – гаркнув король. – Ще раз побачу таке – одразу вирушиш на шибеницю!
– Так, Ваша Величносте, – заїкаючись, відповів чоловік і зігнувся. – Після обіду принесу новий обрахунок. Дозвольте йти?
Хакон ледь кивнув, не зводячи лютого погляду. Нехай цей шахрай відчує погрози, а вже він незабаром знайде когось іншого на його посаду.
– Ось засранець! – вилаявся лорд Дахан.
– А я неодноразово попереджав батька, – байдуже кинув Кхемер.
Обидва сиділи в кабінеті короля і бачили все на власні очі. Аксел прийшов відзвітувати про успіхи на кордоні, а радник постійно знаходився поруч.
– До речі, з приводу грошей, – кашлянув васал, – тільки Харальд ще не повернув виділені кошти. Ні, він не відмовляється і запевняє, що незабаром все віддасть. Але надто вже зволікає, скупердяй.
– Кхемер?
– Ось, що мені відомо, – казав радник. – Лорд Фрітхор страшенно азартний і рівно настільки ж невдачливий. Останнім часом захопився собачими перегонами. Майже щотижня намагається викупити псину, що швидше інших, та все ніяк не може виграти забіг. Він і Фіксу вже кругленьку суму винен.
– Ось дурень! – виплюнув Аксел. – Тепер я його точно притисну!
– Дякую, лорде Дахан. Можете бути вільним.
Чоловік відкланявся і покинув кабінет, залишаючи братів наодинці.
– Кхемер, – порушив гнітючу тишу король.
Останні дні вони майже не розмовляли, лише по справі. І навіть якщо залишалися лише вдвох, наполегливо продовжували мовчати та ігнорувати одне одного.
– Я хотів сказати спасибі. Ну… за бал, за те, що вберіг мою наречену.
– У мене не було іншого вибору, – неохоче відповів молодший, бажаючи уникнути спілкування.
– Я тоді розлютився замість того, щоб подякувати тобі. Просто в мені розігралися ревнощі і…
– Ти змінився, брате, – пішов у напад радник. – Я зовсім тебе не впізнаю. І, зізнатися, мене розчаровує нинішній Хакон.
Старший майже розкрив рота в подиві, не знаходячи слів, не розуміючи звинувачень.
– Я радив тобі укласти мир з Баленсією і засватати принцесу-воїна, але хіба радив закохуватися? Тепер же ти поводишся немов нерозумний хлопчисько, яким Еріка крутить, як хоче, і керує. А ти й радий виконувати її забаганки.
Хакон люто зареготав, і підвівся зі стільця, не маючи терпіння всидіти на місці:
– Керстен все ж таки зуміла промити тобі мізки!
– Моя мати тут ні до чого, – відрізав Кхемер. – У мене є власні очі. Важко не помітити, як ти змінився. Ти навіть показав їй таємні тунелі! Таємні! Знаєш, що означає це слово?
– Як ти…
– Я не дурень! – підвищив голос радник. – Вона зовсім не виглядала здивованою, коли я повів її, приховуючи від сторонніх поглядів.
– У них у Баленсії…
– А як ти поясниш напади на фрейлін? – не слухаючи, перебивав молодший. – Ніхто не бачив нападника! Ні сторожа, ні дівчата. Є лише один спосіб непомітно пробратися до чужих покоїв!
– Заткнися! – наказав король.
– Подивися на себе. Поглянь збоку, і сам усе зрозумієш.
– Кхемер, – гарчав чоловік.
– Я тисячу разів пошкодував, що запропонував тобі цю авантюру. Я був засліплений бажанням покласти край марній війні.
– Нічого не змінити! Весілля з Ерікою відбудеться за десять днів!
– Придивись до Дітамії.
– Що? – протягнув Хакон і в сказі схопив брата за грудки.
– Я б сам одружився з нею, але вона доводиться мені кузиною. Що люди скажуть?
Кхемер ледве вирвався із захвату старшого, приклавши надзвичайні старання, але йому все ж таки вдалося. І він нервово обтрусив складки на камзолі.
– Спочатку вислухай, а потім махай кулаками, – дорікнув він червоному, важко дихаючому братові. – Повторюю, коли я запропонував тобі засватати Еріку, я думав лише про укладання миру з Баленсією, і зовсім забув про мир із Тримміданом.
– Не почнуть вони війну лише тому, що я не засватав твою кузину, – шипів монарх.
– Хто знає… Акрог багато чого замовчував. Наприклад, про договір із Акселом. Що якщо вимоги Міральда з приводу королеви триміданки стосуються не лише нашого батька, а й тебе? Я винен, що не подумав раніше, і я визнаю свою помилку. Тому я готовий схилити голову і виконати обов’язок. Ти одружишся з Дітамією, а я, щоб не порушувати мирний договір, з Ерікою.
– Я уб'ю тебе! – заревів Хакон і замахнувся кулаком.
Кхемер чекав такого розвитку подій, тому спритно ухилився, і почав кружляти кабінетом, рятуючись від розлюченого брата.
– Тільки так ми збережемо мир для Гарліона! Еріка нікому з нас не доводиться родичкою! А одружитися з Дітамією можеш тільки ти! – кричав він, намагаючись переконати короля.
– Я вирву твій поганий язик! – сипав погрозами король. – За твоєю логікою ми маємо засватати всіх принцес Першого континенту! Ти себе сам чуєш? Невже батько мав рацію, називаючи тебе боягузом?
– Уникнення непотрібних проблем – не боягузтво, а мудрість. І лише сусідніх. Може, тобі нагадати, що раніше сусідів було набагато більше, але їх поглинув Тріммідан!
– Ти хочеш і Гарліон віддати їм? Якщо кожна королева буде з Триммідану, вони отруять нашу кров! Виродять справжніх Гарліонських правителів!
– Так ось, що ти насправді про мене думаєш? – Кхемер зупинився.
Хакон теж різко загальмував, усвідомлюючи, що щойно ляпнув.
– Тебе це не стосується, ти гарліонець, – пихкав він.
– Я наполовину тримміданець, – холодно повідомив молодший.
– Я не це мав на увазі!
Кхемер стояв біля дверей. Негайно відкрив їх і вилетів із кабінету.
– Кхемер! – репетував навздогін Хакон. – Ти знаєш, я не це мав на увазі!
Радник знав, чудово знав, що брат його любить і змолов подібне лише згаряча, але це й на краще. Все вдалося розіграти як по нотах. Може, хоч почуття провини змусить упертого правителя переглянути свої погляди і прислухатися до слів Кхемера. Це було б ідеальним рішенням! Хакон би ще залишився в боргу за те, що він нарешті отримає Еріку в дружини.
