Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Повітря навколо ніби загустіло, а час сповільнив свій біг. Скільки разів Еріці снилися їхні зустрічі, але зараз напруга зашкалювала – простір звузився до них двох, немов нікого і нічого більше не існувало. Вона усвідомлювала, що рано чи пізно він прийде, вигадала відмовку, але все одно не була готова. У горлі пересохло, а внизу живота нестерпно тягнуло. Коли зухвалець вийшов на світло, високий, гарно складений і до неможливості самовпевнений, вона знову втратила контроль над своїм тілом і не могла поворухнутися. Вогник свічки біснувато тремтів, відбиваючись у його божевільних очах, які дивилися на неї в підступному прищурі. Діва явно відчула жар його бажання. Його розслаблена поза, розстібнута зверху сорочка і владний оксамитовий голос зводили з розуму. Але тепер інша ситуація, тепер він знає її справжню особистість. Вона не має права жадати його, дозволяти торкатись себе. Не можна, ні в якому разі. Неймовірними зусиллями взявши себе до рук, принцеса видавила:
– Що Ви тут робите? Я зараз покличу варту!
Кхемер на цю заяву тільки засміявся і безпардонно всівся на ліжко.
– Хочеш пограти? – прошепотів він і злегка нахилився. – Клич.
Який же він гарний! Який спокусливий! Пасмо, що вибилося на вилицю, привідкриті гарячі губи, а цей погляд, що пожирає її без залишку. Досить, не можна дивитися, не можна піддаватися!
– Ви… – Еріка вкотре спробувала прийти до тями. – Ви не маєте права бути тут. Негайно залиште мою спальню!
– Тієї ночі ти поводилася куди лагідніше, – чоловік через ковдру торкнувся її литки.
Дівчина смикнулась ніби її бджола вжалила і блискавично витягла клинок на огляд, направивши його на небезпечного облесника.
– Я не розумію, про що Ви! – вона трусилась, не від страху, від напруги. – Ви мене з кимось плутаєте! Забирайтеся!
– Не думаю, – він одним махом зірвав ковдру і, облизуючись, глянув на фігуру Діви, що була привабливо обтягнута легкою нічною сорочка. – Прекрасна.
Як же їй захотілося начхати на всі заборони і віддатися цьому чоловікові ще раз, і ще. Йому вона потрібна була, як жінка. Не важливо, чи принцеса, чи воїтелька або проста служниця. На відміну від майбутнього чоловіка, який потребував лише її авторитету і тільки. Однак, якщо їх хоч хтось помітить, все розсиплеться, її життя перетвориться на пекло.
– Що Ви собі дозволяєте! Не смійте! – вона вчепилася в покривало, але не ціпко, пальці тремтіли.
Кхемера її слова не зупинили, він продовжував палати, а цей слабкий опір лише дражнив і без того сп'янілого пристрастю принца. Він неприпустимо наблизився, нависаючи. Діва лишила клинок між ними, як останній шанс на порятунок, і, задихаючись, повторила:
– Не смійте.
– А то що? – він напирав прямо на лезо без тіні страху, повільно, неминуче, поки не досяг її губ.
Ніжно торкаючись, він перехватив контроль і зім’яв її вуста у поцілунку, тягучому, повільному, що отруював все всередині, пригнічуючи маленький бунт воїтельки на корені. До Адна все! Вона відповіла, насолоджуючись кожною миттю, як останньою. Мимоволі опустила клинок і, звичайно, Кхемер цим скористався, одразу майже непомітно відбираючи його і жбурляючи під ліжко.
Його рука поповзла вгору по нозі принцеси, задираючи поділ сукні, не поспішаючи, досліджуючи кожну клітинку її голої шкіри. Коли він майже дістався сідниць, Діва все-таки змусила себе протверезіти. Досить! Не треба! Не дозволено! Вона ж загартований у битвах воїн, чому він перетворює її на беззахисне дівчисько? Вона не така. Занадто висока ціна помилки. Вона вихопила інший клинок, який дурень тримає при собі тільки одним, і вперлася ним у груди Кхемера.
– Ні, – непереконливо прохрипіла вона не в змозі вирівняти дихання.
Чоловік трохи відсунувся, але не для того, щоб здатися. Він уважно подивився їй у вічі і впевнено сказав:
– Навіть під страхом смерті я не відмовлюся від тебе.
Брехун! Ошуканець! Він нахабно обманює, добиваючись свого будь-якими шляхами! Але рука сама перемістила клинок до верхнього ґудзика сорочки і зрізала його. Залізний крихітний кружечок відлетів убік з тихим дзвоном, ударяючись об поліровану плитку підлоги. Кхемер тяжко видихнув. Еріка, вже нічого не розуміючи, почала зрізати інші застібки, оголюючи манливий торс принца.
Кхемер у пориві тваринного запалу задрав сукню дівчини до шиї, відкриваючи собі доступ до омріяної винагороди. Цілував, кусав, малював вологі візерунки язиком.
Черговий пекучий спалах: він увірвався швидко і грубо. Але цей біль був приємним і довгоочікуваним, та вже через мить розлився хвилею насолоди.
– Як же сильно я тебе хочу! – він прогарчав на вухо і втиснувся дужче, глибше.
Своїм оголеним тілом Еріка відчувала його ледве вологу від поту шкіру. Кхемер навалився зверху, міцно стиснувши дівчину в гріховних обіймах. Він рухався неквапливо, але від того пробуджуючи ще сильніші емоції та даруючи неземне задоволення.
– А ти мене хочеш?
Діва чула запитання, але не могла відповісти. Всі її старання були прикладені до того, щоб утримати крики, що виривалися зсередини на волю. Чоловік зупинився і вибагливо глянув.
Вона тільки ковтнула, але продовжувала мовчати. Однак їй зовсім не хотілося, щоб він переставав рухатися, ні. Тільки він вперто дивився і навіть не думав щось робити.
– Хочу, – ледь чутно пробурмотіла, підкорившись йому.
Радник самовдоволено посміхнувся і втиснувся з новою силою так, що вона все ж таки зронила досить гучний стогін. Їй по-справжньому стало страшно від того. А що, якщо її вже почули і йдуть сюди?
– Нічого не бійся, – Кхемер накрив її рота поцілунком, а сам пришвидшився.
На цей раз він врятувався в останній момент і лишив доказ своєї насолоди їй на животі. Сама ж Еріка відчула, що її м'язи почали шалено скорочуватися, а потім раптово розслабилися – і стало так запаморочно добре, легко і тепло. Вона вперше відчула подібне фізичне блаженство і не могла підібрати слів, щоб це описати. Це було краще ніж смачно поїсти, коли сильно зголодніла. Краще ніж втамувати пекучу спрагу свіжою прохолодною водою. Краще ніж почесати спину після кількох годин в обладунках. Краще ніж будь-що раніше їй відоме.
Ще раз поцілувавши дівчину, вже м'яко, не проникаючи язиком, радник підвівся. Дістав з кишені хустку і витер нею білу, в'язку чоловічу рідину. Діва одразу ж поправила нічну сукню.
– Ти знову за своє? – докірливо глянув Кхемер. – Тільки тут тобі вже немає куди тікати.
– Є, просто треба добре пошукати, – досить серйозно відповіла Еріка.
– Тоді мені потрібно буде перевіряти Вас кожної ночі, – зареготав чоловік і встав з ліжка, натягуючи штани. – А тепер Вам дійсно потрібно відпочити з дороги. Доброї ночі, наслідна принцеса-воїтелько Баленсії. Еріко.
