Раді Вас бачити!

Розпалений принц у розстібнутій настіж сорочці блаженно ввалився у свої покої. Еріка діяла на нього, як валеріанка на кота. Ці форми, м'яка шкіра, солодкі губи... Не те, щоб раніше йому не щастило на гарних жінок, ні. Серед його перемог налічувалось чимало фігуристих красунь з різних країн і континентів, при єдиному побіжному погляді на яких будь-який чоловік би захлинувся власною слиною. Але Діва… Було в ній щось особливе, що манило його немов метелика до палючого вогню. І це не невинність. Він багатьох дівчат познайомив з радістю мати чоловіка, що вдієш, якщо народився безвідмовно чарівний, вже який є. Що ж тоді? Її вибухова вдача і небезпечний опір, який завжди руйнується під його пристрасним натиском? Можливо, але не лише. Особливий запах, що дурманить єство, чи погляд? Як вона на нього дивиться, боги тому свідки! Він готовий поступитися братові будь-чим, ким завгодно, але тільки не нею! Еріка…

– Де ти був? Чому пропустив Раду? – принц мало не підстрибнув від сталевого голосу Хакона, який вже встиг добряче випити.

З півтемряви на нього дивився король, похмурий, як зимова хмара. Ні, він здогадувався, що його відсутність не залишиться непоміченою, але не думав, що на нього вже чекатимуть.

– Я відпочивав, братику. Я заслужив на це, – задоволений Кхемер невинно розвів руками.

– Що? Ти розумієш, що несеш? Це твоє виправдання? Ти мій радник! Ти повинен був бути присутнім! – правитель підскочив до нього, хапаючи за грудки.

– Я був п'ять тижнів! – Кхемер не жартівливо змахнув руку і розлючено закричав. – Один! Розгрібаючи образи та невдоволення! Намагаючись згладити всі кути! Ти приїхав і зібрав усіх у певний час та у певному місці! Навіть не так, я тобі зібрав усіх у певний час і в певному місці! А мене діставали вдень і вночі, тому що я лише радник, тому що мені можна поскаржитися і потріпати нерви безкарно! Під час обіду! Вночі! Рано вранці! Ти король! Ти не я! І вже не маленький, щоб я водив тебе за ручку!

На хвилину чи дві запанувала мовчанка, обидва брати напружено свердлили один одного поглядами.

– Гаразд, Кхемер, визнаю, погарячкував, – король знову сів у крісло. – Мені треба з тобою поговорити.

Червоний, як рак, зі здутими на шиї венами Кхемер впав навпроти і хлюпнув вина в кубок, повільно відпив, і тільки потім уже спокійно промовив:

– Слухаю.

– Я сказав, що весілля відбудеться за два тижні.

– Так рано? – поперхнувся принц.

– Рано? Я думав, що ти відреагуєш навпаки.

– Стривай, братику. Одна річ – швидше засватати наречену, а інша – влаштувати церемонію. Не варто так поспішати, – Кхемер знову зробив ковток, але більший, виграючи час на роздуми.

Нині чудовий момент, щоб налаштувати брата на потрібну для нього хвилю. Він сам прийшов і просить допомоги. Якщо правильно все обіграти, то у нього з'явиться шанс вигадати, як розхльобати цю кашу.

– Авторитет підкріплюється чутками, але не будується на них, – заговорив він, не поспішаючи. – Тобі потрібен міцний фундамент, а для цього потрібно набагато більше. Люди повинні на власні очі бачити твою велич. Весілля – чудовий спосіб. Детально продумане та організоване за вищим розрядом.

Ось воно! Рішення лежить на поверхні. Весілля, яке вимагає дуже багато часу на підготовку.

– Пишне, шикарне, багате. Безліч іноземних гостей, найкращі страви та напої. Золото, самоцвіти, найтонші тканини. Сукня нареченої – зовсім окрема розмова, вона має бути бездоганною.

Швидко обмірковуючи над додатковими аргументами, згадав, що Еріка –особлива дівчина, що зовсім не готова до ролі придворної леді.

– До того ж, сама наречена повинна поводитися гідно, але їй, на жаль, не вистачає знань та навичок. Я порадив би тобі відправити до неї наставників: етикет, танці, історія Гарліона не завадить, вишивку до купи. Навряд чи гості оцінять її майстерність володіння мечем, точно не на весільній церемонії, – і відвернути увагу зовсім вже дурною витівкою. – А от якщо вона, припустимо, заспіває тобі… Ти тільки уяви! Кривава Наречена підкорилася Разючему Захиснику і навіть присвятила пісню!

– Це буде схоже на цирк, – хмикнув Хакон і скривився.

– Це буде схоже на найграндіозніше весілля на всьому Першому Континенті! – невдоволено заперечив Кхемер.

– Даю тобі місяць, – тяжко видихнув король, погоджуючись.

– Що? – знову поперхнувся принц.

– Я доручаю тобі підготовку свята. Я не розуміюся на всіх цих тонкощах, але довго тягнути теж не хочу, тож тепер це твій головний біль.

– А я знаюся?

– Ти так складно описував, що переконав мене, отже, впораєшся. І взагалі, взяти Еріку за дружину спочатку було твоєю ідеєю.

Кхемер поморщився від цих слів, як від зубного болю. Його найтупіша і найневдаліша ідея. Але ж він не знав, що тоді зустрів саме принцесу. Якби вона спромоглася сказати своє ім'я, а не накричала і втекла, він би сам поїхав її сватати. На жаль. Те, що вже сталося, не змінити.

Може, все ж таки довіритися братові і розповісти? Може, він зрозуміє?

– Ах так, ще одна новина, – перебив його роздуми король. – Ти ж не зволив прийти на Раду. В нас втрати серед лордів.

– Як це? Хтось відмовився від титулу?

– Не зовсім. Лорд Хансон відкрито проявив зневагу і відмовився визнавати мою владу, от і довелося позбавити його голови.

– Ти збожеволів? – заволав Кхемер, хапаючись за волосся. – Боги! І як мені тепер це все розхльобувати?

– Ніяк. Ця вистава дуже вразила інших васалів, тож на якийсь час ми матимемо змогу видихнути спокійно.

– Хіба ти не розумієш? Загнаний у кут звір набагато лютіший і небезпечніший. Ти сам створюєш собі проблеми, а заразом і мені.

– Не ний, братику. А то на матінку схожий.

– Ти дурень. Весь у батька. Аби тільки мечем помахати.

– Гаразд, розмова закінчена. Прийди до тями, обдумай добре до ранку, а потім і обговоримо. Немає бажання зараз тебе вислуховувати.

– Хакон!

– Доброї ночі, прогульнику.

– Вранці моя думка не зміниться!

Король підвівся і попрямував до дверей, ігноруючи оклики брата. Вже на порозі чоловік пригальмував і раптом сказав:

– До речі, дякую тобі.

– За що? – здивовано ковтнув Кхемер.

– За Еріку. Здається, вона мені починає подобатися.