Раді Вас бачити!

Про те, що Кегата має проблеми зі здоров'ям, Еріка дізналася від Віві. Останнім часом служниця виявляла неабияку корисність. Чи це ти, білява зухвала пройдисвітко? Вона зуміла випитати інформацію в інших слуг і зрозуміти суть. На жаль, цього дня вона так і не знайшла часу аби відвідати подругу. Королева надовго затрималася в гостях у принцеси, розказуючи про майбутнє святкування та іншу дурню, та на щастя більше не згадувала Кхемера.

Цієї ночі він прийшов, цілий і неушкоджений. Від серця відлягло, коли вона його побачила. На емоціях навіть зізналася, що переживала і просила, щоб не лякав її так.

– Не хвилюйся, що зі мною може статися? – дивувався радник, але все ж йому було приємно. – Запам'ятай, я кохаю тебе, я не брешу і не жартую. Я завжди шукаю можливості зустрітися з тобою, просто іноді плани руйнуються, і я безсилий щось змінити.

– Я розумію, – Діва притулилася до коханого, ні на мить не випускаючи його з обіймів.

Він торкнувся гарячими губами її чола і огорнув сильними руками. І ось вона знову маленька, беззахисна і така щаслива. За ці дні вона й сама помітила, як змінилася, пом'якшала чи що. Ні, з іншими вона продовжувала поводитися, як і раніше, але наодинці з Кхемером миттєво змінювалася, а, може, навпаки знімала всі маски і вивільняла себе справжню, ту саму Еріку, що роками жила під замком, у глибині душі, жінку.

– Скоро мені треба йти, – засмучено прошепотів принц і ще міцніше обійняв її.

Діва чудово усвідомлювала, що її прохання нічого не змінить, тому лише слабо кивнула, а її руки ковзнули по чоловічому тілу, намагаючись відчути та запам'ятати останні секунди. Кхемер здригнувся і пристрасно полонив дівчину в тягучому поцілунку. Та як би він не хотів не йти, вибору не мав.

Вранці Еріка прокинулася в гарному настрої, зустрічі з принцом надавали їй енергії, нехай короткі, хай навіть скороминущі, достатньо було однієї думки про нього, щоб викликати посмішку. Тому під час уроку вона знову радувала наставника своєю старанністю, відверто кажучи, їй уже й самій було цікаво дізнаватися про нове, накопичувати інформацію, яку вона пізніше зможе використовувати у своїх цілях.

– Магістре, а розкажіть про Гершен.

– Гершен… – важко зітхнув старий і заплющив очі. – Любив я Гершен.

Еріка трохи зніяковіла від такого відвертого зізнання, але змовчала. Здається, їй вкотре посміхнулася удача, і зараз вона дізнається про щось дуже важливе. Однак Інґмар швидко прийшов до тями і уточнив:

– Як королеву, звісно. Знаєш, доню, а ви з нею навіть чимось схожі. Не зовні, а поведінкою та світоглядом. Повір, я дізнався про тебе достатньо за увесь той час, що ми говорили. Бачу, яка ти.

– Сподіваюся, Ви не розчаровані, – підіграла Діва.

– Ну що ти, доню! Ти одна з найчистіших створінь, що я бачив. Як і Гершен.

На мить стало соромно. Як же він помиляється, але він не знає про її роман з радником і, можливо, у всьому іншому вона дійсно не така вже й погана.

– Наприклад, – продовжував старий, – вона теж оцінювала людей не за статусом, а за їхніми вчинками. Світла, справедлива та не дурна. Її шанували. Керстен ж просто бояться, – пробурчав, не ховаючись. – Не кожен може викликати до себе справжню повагу, не вдавану. Для цього потрібно мати вроджену гідність. Якщо ти сам себе поважаєш і дієш відповідно, не зраджуючи своїх моральних цінностей, то й інші це неодмінно помітять. Недостатньо карати винних і нагороджувати гідних, щоб заслужити визнання своїм вчинкам, важливо довести, що винні справді винні, а гідні є гідними. Вона вміла це робити, і я бачу цей талант в тобі. Ти ж воїн за характером, у тобі почуття обов'язку і справедливості вирощене з раннього дитинства. Тобі честь важливіша за власну вигоду. Що б ти не зробила, навіть припускаючись помилок, у твоєму розумінні це істинно вірно, а не просто для розваги чи демонстрації власної пихатості. Гершен ніколи і нікому не намагалася довести, що вона чогось варта, а ставила перед фактом. Однак таких людей не люблять ті, хто діє в тіні та прагне влади. Так що, доню, будь обережніша. Гершен знехтувала моєю порадою.

– Все-таки не недуга її підкосила? – обережно спитала Діва.

– Але виглядало все, як недуга, – зблід Інґмар і ніби поринув у якийсь транс, зовсім випавши з реальності.

– І хто ж це зробив? – спробувала скористатися моментом принцеса.

– Найстрашніше, що я досі так і не зміг це з'ясувати, – зізнався Інґмар і став ще сумнішим.

Старий дивився відсутнім поглядом на свої руки, складені будиночком на колінах. Гершен явно означала для нього багато, так багато, що досі він не здатний відпустити спогади про неї.

– Ким Вам доводилася Гершен? – раптова здогадка осяяла Еріку.

– На сьогодні заняття закінчено, – миттю отямився старий і, неначе бджолою ужалений, поспішив до дверей, навіть не обертаючись.

Ну от, скелетів у палацовій шафі побільшало. Ні, Гершен не може бути його дочкою, тоді Керстен би не залишила його живим або при дворі. Для дідуся теж не годиться. Дядько? Старший брат? Просто добрий друг? Гаразд, вона дізнається це пізніше, якось зможе його розговорити, просто потрібно ще трохи часу.