Раді Вас бачити!

Ранок Еріки сьогодні почався з приємного. Хелена верещала так шалено, що навіть у спальні принцеси було чути її захоплення від подарунка. Насолода для вух. Фрейліна своїм криком здійняла тривогу і розворушила всю жіночу частину палацу. Буквально за десяток хвилин пролунав шалений рев Ніклариси і за гучністю він майже не поступався попередньому. Мабуть, та самостійно хотіла піти і подивитися на те, що коїться, ось тільки в нічній сукні навряд чи це можливо, а інших суконь, на жаль, у неї вже не було. Сумно, що не можна заявитися до Майхи і поспостерігати, як вона задихається і червоніє від чиху.

Який же чудовий день! Наспівуючи собі під ніс нехитрий бойовий мотив, Діва вмилася, закуталася у щільний велюровий халат і сіла снідати. Не кваплячись намазала булочку джемом, сьорбнула чай і дивилася у вікно. Навіть природа радіє: сонечко світить, вітерець ласкаво хитає гілки дерев. Краса! І так дівчина захопилася своїми думками та фантазіями, представляючи картинки з кімнат фрейлін, що остигнула вже друга кружка чаю.

Раптом двері відчинилися і в них влетіла розлючена Керстен. Матінка прийшла розбиратися, хто такий нахабний образив її донечок. Ну-ну, провину вона довести не зможе без визнання власної. А ось придаток у вигляді її розпатланого волосся та особистого візиту дуже навіть тішив.

– Ваша Величносте? – награно здивувалася Еріка і підвелася. – Що сталося? Я чула крики.

– Я думала, це Ви мені розповісте, – шалено усміхнулася королева.

– Я? Але я не маю й найменшого уявлення. Я лежала в ліжку, а тоді почула...

– Досить! – рикнула жінка. – Ти граєш із вогнем, дівчинко.

– Але я щиро не розумію, за що Ви на мене накинулись. Увірвалися до моїх покоїв і погрожуєте. Це ранить у саме серце.

Сваритися й зізнаватись не було потреби, Керстен чудово розуміла, що Діва блефує, насолоджуючись своїми неповноцінними акторськими даними. І все ж ця чужинка втерла їй носа, тепер точно не уникнути офіційної війни. Негласна давно вже розпочалася.

– Що тут відбувається? – на порозі виріс трохи сонний Хакон.

Тільки його для повного щастя й не вистачало. Як він узагалі дізнався, що з'явилася Керстен? Стежить? Але за ким? За нею чи за мачухою? І якщо стежить, чи вже знає про Кхемера?

– Сину, як добре, що ти прийшов, – обличчя королеви вмить зобразило вселенський смуток.

– Матінко, що трапилось? – співчутливо спитав король.

– Я, звичайно, ні на що не натякаю, але з появою тут твоєї нареченої, смію нагадати, з країни, з якою ми ще місяць тому були ворогами, у палаці почали відбуватися дивні та жахливі події. Сьогодні вночі дві мої фрейліни стали жертвами моторошних нападів.

Лише дві? А про Майху забули чи ще не знають? Хоч би вона від того перцю не задихнулась.

– І як же на них напали?

– Хелені підкинули мертвого закривавленого, – королева скривилася, - щура прямо в ліжко! А Нікларісі порізали всі до єдиної сукні!

– Це неприпустимо! – вигукнув монарх. – Я розберуся, обіцяю. Але чому Ви звинувачуєте принцесу?

– Ще під час званого обіду я помітила, що вони їй чимось не сподобалися, – збрехала жінка.

– Але ж нещастя сталося сьогодні вночі, правильно?

– Правильно.

– Я можу запевнити вас, що моя наречена всю ніч була у своїх покоях. Я тому свідок, – впевнено промовив король.

– Як? – заверещала Керстен, уявивши зайвого. – Ви ж ще не одружені! Так не можна!

– Матінко, заспокойтеся. Про що Ви думаєте? – обурився король. – Моїй нареченій нездужало вчора цілий день і ніч, я просто сидів біля ліжка і доглядав за нею.

Очі королеви, власне, як очі Еріки, поповзли на чоло. Що він собі дозволяє? Як це він тут сидів з нею поряд? Фу, навіть неприємно просто уявляти це.

– Принцеса, прошу, підтвердіть, що так і було, – обернувся він до Діви і натиснув поглядом.

– Так, – ковтнула дівчина. – Все саме так і було. Мій майбутній чоловік дуже дбайливий і турбується про моє здоров'я.

– І все ж, вона могла наказати своїй гидкій служниці зробити це! – не здавалася Керстен.

– Матінко, перестаньте! – підвищив голос король. – Її служниця так само, як і я, всю ніч знаходилася тут і допомагала.

– Так, – пожвавішала Віві, що до цього стояла в позі ниць.

– Що ж, тоді, – королева глибоко зітхнула і набралася сил, – перепрошую. Але я обов'язково з'ясую, хто винний насправді.

Керстен підступно посміхнулася і з гордо піднятою головою попрямувала геть. Тільки вона зникла за поворотом, Еріка жестом прогнала Віві і зачинила за служницею двері.

– З глузду з'їхав! – прошипіла воїтелька. – Я б і без тебе впоралася!

– Так, я помітив, – недбало хмикнув Хакон і попрямував до столика з їжею. – Я, між іншим, через тебе навіть не встиг поснідати.

– Ото сидів би в себе і снідав!

– То що у нас тут? – проігнорував король її невдоволення, оглядаючи стіл. – Боги, чим тебе годують! Це ж можна їсти без кінця, але так і залишитися голодним!

– Що дають, те й їм, – насупилась принцеса, невдоволена присутністю нареченого.

Поки вона свердлила його поглядом, Хакон виглянув з кімнати, але не для того, щоб піти. Правитель щось шепнув охоронцеві, а потім повернувся і розсівся на стільці:

– Зараз все буде.

– Що буде? Кажу, йди до себе та їж! – кипіла дівчина.

– Мені ліньки, і я вже розпорядився. М'ясо принесуть сюди.

– М'ясо? – це чарівне слово, яке змушує серце тремтіти.

– Ага.

– А яке м'ясо? – рот моментально наповнився вологою.

– Смажене, засолене, копчене… – почав перераховувати король, спеціально виділяючи види і роблячи короткі паузи.

У принцеси потекли слинки. Не те, щоб її морять голодом, але вранці їжа дійсно на один зубок. Так і бути, нехай цей нахаба залишається, можна і потерпіти недовго заради шинки.

– Є ще побажання? – поцікавився король.

– Хочу фруктовий відвар.

– Добре, в обід тобі його принесуть. Ти зараз можеш розповісти мені про свої уподобання в їжі, і я розпоряджуся.

– Обійдуся, – воїтелька раптом усвідомила, що поводиться негідно, продаючись за їжу.

– Моя справа – запропонувати, – примирливо відповів чоловік.