Раді Вас бачити!

З озброєними візитами Еріка об'їздила не тільки всю Баленсію вздовж і впоперек, а й прикордонні країни, навіть якось на Другому Континенті бувала, а ось у Гарліоні – жодного разу, хоч, здавалося б, мову вивчала, і непогано нею володіє, але не довелося, тільки сутички на кордоні. Шість днів тому вони перетнули цей самий кордон, і одразу ж похолодало. Справа в тому, що через всю країну тяглися гори, займаючи більшу частину території, а тому тут навіть влітку не дуже спекотно. У кареті принцесі довелося накритися шкурою, щоб не замерзнути, і це при тому, що вона зовсім не пестунка. Віві ж зарилась в ці шкури – тільки носа бачити. Але цієї ночі їм холод був не страшний, вони зупинилися на ночівлю у черговому гостьовому будинку, де димили пічки, обтяжуючи повітря, проте нагріваючи його до прийнятних температур.

Заселившись у кімнату, Діва насамперед стягнула ненависну сукню, а потім повечеряла гарячим наваристим супом з м'яса та овочів. Настрій значно покращився, після третьої миски так точно. Випила і знамените пряне вино, правду кажучи, воно не вражало, зате добре зігрівало. Віви, хай і постійно сперечалася, псуючи нерви, але обов'язки служниці справно виконувала: наготувала теплу воду, розстелила ліжко і розплела волосся. Коли Еріка збиралася лягти, та, наче кудись поспішає, покинула кімнату. Може, Кеннет, нарешті, домігся її уваги?

Еріка майже заснула, як почула голоси: чоловічий і жіночий. Роки тренувань змусили її не залишати цей факт поза увагою, тим паче, що сусідню кімнату зайняв Хакон. Взявши залізний кухоль, вона приклала його до стінки і прислухалася.

– Сьогодні нічого особливого не відбувалося, знову дивилася у вікно, гадаю, продовжує нудьгувати за Баленсією, – доповідала дівчина.

– Дякую, Віві, що тримаєш мене в курсі. Мені дуже важливо знати, що на думці у принцеси, – а це вже сам Хакон.

– Звичайно, мій королю. Я у Вашому розпорядженні. І готова заради Вас на все.

Потім голоси ненадовго стихли. От паразитка! Ось який безрідний щур доносить на неї королю. Так він миттєво і рознюхав про її втечу! Ну, зачекай, і до тебе руки дійдуть, прямо до шиї, щоб хруснула і зламалася навпіл.

Раптом Еріка виразно почула, як Хакон закряхтів. Що?

– Так добре, Ваша Величність? – спокусливо шепотіла ця білява погань.

Відповіддю були чергові чоловічі стогіни:

– Нижче, Віві, трохи нижче. Ах.

Та як вони сміють! Прямо перед нею! Зрозуміло, не здогадуються, що вона тут вухом прилипла до стіни, але кімнати поруч, не треба особливо напружуватися, щоби навіть на відстані почути. Зовсім знахабніли! Як він може? Ось козел! Гад! Бабник! Хоча чого це вона? Хакон тоді ясно дав зрозуміти, що його цікавить, і це не кохання. Так набагато краще, безперечно. Але йому вона теж дещо підрізала б.

– Віви, де ти цьому навчилася? Чудово. О-о, о так!

Все вистачить. Ці їхні розпусні втіхи огидні! Аж вдруге помитися захотілося. Вона поклала кухоль на дальній столик, крадучись навшпиньки, безшумно. Навряд чи вони взагалі зараз хоч на щось крім один одного звертають увагу. Але звичка є звичкою, Діва поводилася вкрай обережно. Повернулась у ліжко та накрила голову подушкою. Сором-то який!

Однак Рогнвальд завжди вчив її, що з будь-якої ситуації можна отримати користь. Через десять хвилин вона охолола і почала тверезо мислити. Дати зрозуміти їм, що вона їх розкрила, задовольняючи свою лють, насамперед не вигідно їй самій. Вона буде на крок попереду, володіючи цією інформацією та використовуючи її на свій розсуд. Що їй заважає прикидатися дурненькою, тим самим навіюючи Хакону через Віві потрібні їй думки? А як гарно за допомогою цієї ж стратегії вона зможе розмазати цю нахабну заразу. Так, вона нічого не чула і не знає.

***

Хакон втомився. Скоріше морально, ніж фізично. Хоча зараз і його тіло було не в кращій формі. Двобій не пройшов безслідно, якщо ніс спух і майже загоївся, то рани на руці і нозі від їзди верхи турбували ще більше. Майже два тижні поспіль на коні лише з короткими зупинками на сон, проте і спав він неспокійно, чуйно. Постійно залишався напоготові, особливо після тієї ночі у лісі. Ось коли прибуде до Хагарту, тоді й розслабиться, на щастя, залишився день шляху. Він постійно боявся, що принцесі знову щось прийде в голову, а йому потім бігай-лови. Віві стала справжньою віддушиною, щодня розповідаючи йому, як поводиться Еріка. Зараз він все ще не влігся спати, бо чекав на служницю.

У двері тихо пошкрябалися, вона чомусь завжди так робила.

– Заходь, – неголосно промовив чоловік.

Білявка чкурнула всередину і одразу ж зачинила двері, і тільки потім присіла у реверансі та граційно нахилила голову:

– Доброї ночі, мій королю.

– Ну що?

– Сьогодні нічого особливого не відбувалося, знову дивилася у вікно, гадаю, продовжує нудьгувати за Баленсією.

Нічого особливого – це тішить. Може, все ж таки доїдуть без чергових ексцесів.

– Дякую, Віві, що тримаєш мене в курсі. Мені дуже важливо знати, що на думці у принцеси.

– Звичайно, мій королю. Я у Вашому розпорядженні. І готова заради Вас на все, – сказала дівчина, тим часом повільно наближаючись.

У Хакона сперло дихання, давно він не знав жіночої ласки, що зараз так реагує. Віві вирізнялась дуже гарненькою мордочкою і стрункою фігуркою. Вона обійшла стілець, на якому сидів король, і стиснула руками його плечі. Масаж? Що ж, від цього він точно не відмовлятиметься. Від задоволення заплющив очі і не стримав стогін. Те, що потрібно.

– Так добре, Ваша Величність? – поцікавилася дівчина.

– Нижче, Віві, трохи нижче. Ах.

Начебто мініатюрне дівчисько, а сила в пальцях відчувається. Напружені м'язи приємно болять, розслабляються. Дівчина старанно натискає, потім щипає і вдавлює круговими рухами.

– Віви, де ти цьому навчилася? Чудово. О-о, о так!

Вона голосно дихає, все важче і важче, і раптом прибирає руки. Ні, продовжуй. Хакон розплющив очі і побачив дівчину перед собою. Вона миттєво ж розстібнула і скинула свою щільну довгу накидку. Королю довелося дуже сильно постаратися, щоб не втратити розум, але молодший друг миттю прокинувся. На ній нічого не було. Гладка бліда шкіра, округлі сфери грудей, що стирчать, акуратний кучерявий кущик між ніг. В очах тремтіло бажання. Вона хотіла його прямо тут і зараз.

Король поклав свою руку на талію дівчині і провів униз по пружним підтягнутим  сідницям. Вона здригнулася і застогнала, так м'яко і збудливо.

Стоп. Не зараз. Не сьогодні. Ось дістануться Хагарта, тоді, можливо. До того ж він чомусь відчував провину. Звичайно, він чоловік і король, але в нього тепер наче з'явилася наречена.

– Віві, дякую за масаж, цього достатньо, – прохрипів він.

Служниця негайно  підхопила накидку і одягла її. Не сперечалась, слухалась з першого разу. Хакон міг лише подякувати їй в думках, що вона не продовжила його спокушати, адже він в такому стані міг здатись.

– Доброї ночі, мій королю, – Віві знову присіла в реверансі. – Знайте, я готова прийти до Вас в будь-який момент.

Дякую, що почали читати. Дуже сподіваюся на Вашу підтримку і відгук.