Раді Вас бачити!

– Ти про що?

– Про що? Смішно, – хмикнув король, зображуючи сміх. – Тільки не кажи, що вирішила розім'ятися перед сном.

– Чому ж? Значить, тобі можна брехати, а мені ні, так виходить? – обурено пропищала Діва.

Вона усвідомлювала, що ситуація безвихідна. Куди вона з підвернутою ногою? Нема куди подітися. Цей ще тут стоїть, в командира грається. А вона встигла розмріятись, як повертається до Лійр’єна і забуває про це непорозуміння, як про кошмарний сон.

– Можна конкретніше? А то я починаю губитися у твоїх звинуваченнях.

– Конкретно ти – брехливий гад, – виплюнула принцеса.

– Здається, я вже просив не говорити зі мною в такому тоні, — жорстко промовив Хакон.

– І я б не стала, якби ти переміг мене чесно, а не боягузливо шпигував у образі найманця! – вигукнула вона.

– Як дізналася? – спокійно поцікавився чоловік.

– Треба ж! Ти не виправдовуватимешся?

– По-перше, королі не виправдовуються. По-друге, навряд це має сенс.

– Ти маєш рацію, жодного сенсу, щоб ти не сказав. Тож давай, вертайся до табору, а завтра вирушай у Гарліон без мене.

– Пробач, люба, але я без тебе нікуди, – відрізав Хакон, наближаючись до дерева.

– Як би це романтично звучало, якби не було так бридко, – злилась Діва.

– Якщо ми вже говоримо відверто, то скажу прямо, ти мені потрібна.

– Що, так сильно закохався? – вжалила вона.

– Насправді, ні, – впевнено заперечив Хакон. – Мені потрібна твоя слава принцеси-воїна і факт моєї перемоги, а ще наявність королеви, щоб зміцнити авторитет, адже я нещодавно зійшов на престол. Та й ти сама сьогодні спостерігала поведінку Хорка. А як смачний бонус, я отримав дружбу з Баленсією. Ось тому я і не став ризикувати, перти напролом, а спочатку тебе вивчив.

Тепер йому не було потреби брехати і, якщо це справжня причина, то все не так уже й погано. Хоча її трохи зачепило те, що він бачить у ній лише інструмент досягнення своєї мети, але ніяк не привабливу жінку. В принципі, вона себе такою і не вважає, але той незнайомець на мить змусив її відчути себе бажаною. А це приємне відчуття, Адн забирай.

– Начхати. Ти вчинив негідно, – продовжувала опиратися Еріка.

– Згоден. Пропоную угоду: ти їдеш зі мною, а я постараюся не дуже тобі набридати. Підходить?

– Не вірю.

– Не будь дитиною, злазь, – тяжко зітхнув чоловік і закотив очі. – Інакше полізу за тобою, вибирай.

– Не соромся, залізай.

– Все ще вважаєш мене неповороткою горою м'язів? Ти ж ніби мене викрила.

– Чому горою? – роздратування Еріки було не зупинити. – От Торн у батька в авангарді – гора, а ти, так, гірочка.

– Ох, добалакаєшся, відшльопаю, – посміхнувся король.

– Що? – ковтнула Еріка, не цього вона домагалася, ой не цього.

Хакон проігнорував її і досить спритно почав лізти по стовбуру.

– Не посмієш! – накульгуючи, дівчина поплелася далі по товстій гілці.

Проте чоловік досить швидко дістався до неї. Він ступив на ту ж гілку, яка вражала розмірами, а тому виглядала безпечною. Ось тільки пролунав гучний хрускіт.

– Стій! – не встигла злякатися принцеса, як гілка нахилилася і полетіла донизу.

Якби не нога, вона з легкістю зістрибнула б, висота метра в три ніколи не була для неї перешкодою. Хакон блискавично відреагував, зіскочив додолу, перекотився і, потягнувши дівчину на себе, прийняв удар, пом'якшуючи її падіння.

– Кх, – глухо кашлянув він і шумно вдихнув, повертаючи легким вибите повітря. – Не роби так більше.

– Сам винен, – Еріка не переставала сердитися, хоча й оцінила цей жест з його боку.

Припіднявшись, спробувала злізти з гарячих, пружних і таких широких чоловічих грудей, але ногу знову стрельнуло, і вона скривилася, тихо ойкнув.

– Де погано? – щиро стурбувався Хакон.

– Нічого особливого, просто підвернула ногу.

– Ну так-так. Всемогутня воїтелька, – його губи розпливлись в посмішці.

Обличчя Еріки стало не на жарт злим:

– Я все ще можу тобі добряче вмазати.

– Гаразд, здаюся, – чоловік підняв руки, – давай просто повернемося до табору. Досить пригод.

Хакон знову блефував, коли обіцяв Діві відносну свободу за те, що вона поїде з ним до Хагарту. Після зустрічі в саду його раптом почало до неї тягнути. Звісно, він завжди вважав її гарної і привабливою, але лише краси не достатньо аби закохатись. А коли вона п'яна заявилася стукати до нього в спальню, він відчув захват від цієї хороброї пустунки, трохи наївної, але стійкої і завзятої. Він мало не збожеволів, дізнавшись, що та втекла. Подяка Віві, що проявила пильність. Тепер він з нареченої очей не зведе.

Чоловік ледве вмовив горду Діву хоча б обпертися на нього, щоб швидше дійти назад. Після повернення розбудив кілька бійців і наказав сторожити біля намету, оточивши з усіх боків. Еріка тим часом все ж таки вляглась в ліжко, але не могла зрозуміти, що їй робити далі. Занадто глупо вважати, що навіть розповівши всім про обман Хакона, вона уникне шлюбу. У неї немає доказів, а ось тисячі людей на власні очі бачили її поразку. Мати світилась від щастя, нарешті, видає дочку заміж, та й батько прямим текстом сказав, що вважає короля Гарліону гідним. Як він помиляється. Але чи зуміє вона повернутися до колишнього життя після прощання з Рогнвальдом, чи зможе вона взагалі подивитися йому у вічі після їхньої розмови? Вона сумнівалася. І що ж тепер? Прийняти угоду Хакона? Проміняти Баленсію на Гарліон? Серце кров'ю обливається. Може спробувати втекти ще раз, але тільки туди, де її не знайдуть. Туди, де вона спробує почати все спочатку без тавра принцеси, Діви та нареченої.