Раді Вас бачити!

Ніч накрила ліс щільною пеленою, коли мандрівники закінчили з вечерею і почали розбрідатися спати. Еріка залишилася сидіти біля багаття, простягаючи до нього пальці, щоб зігрітися. Їй не вистачало відкритого неба над головою і нехай такої, але подоби волі. Каюта карети пригнічувала, а стіни гостьових будинків давили.

– Ти мене здивувала, – король акуратно підсів ближче до принцеси.

Вони залишилися лише удвох біля вогнища, слухаючи потріскування дров та ухання сови.

– Позбавлятися хоч одного клинка під час довгої подорожі – дурість.

– Я не про це.

Діва чудово зрозуміла його, але їй вистачило кмітливості змовчати. Все-таки мати набагато досвідченіша і поганого б не порадила, а тепер Еріка на власному прикладі побачила, що така тактика працює.

– Чесно, боюся навіть просити, – якось несподівано зам'явся Хакон, швидше за все, намагаючись розвідати стан їхніх стосунків на даний момент, – але чи не допоможеш ти мені змінити пов'язку?

Чому б і ні? Прохання зовсім не страшне. За своє життя принцеса змінила таку кількість пов'язок, що їй можна дати звання майстра в цьому «ремеслі». Тому вона безмовно прийняла в нього моток чистих бинтів.

– Добре ти мене підрізала, вже котрий день, а кров усе сочиться, – продовжив розмову король.

– Звичайно, лезо мого Біргера отруєно, – спокійно констатувала Діва.

– Що? – Хакон почав стягувати плащ, але почувши це зізнання, на мить завмер.

– Що? Знатимеш, як кидати мені виклик. Гаразд, давай сюди руку, – наказала воїтелька.

На королі до тіла прилягала стьобана шкіряна жилетка, а тому плечі були відкриті. Дівчина зняла стару просочену кров'ю пов'язку, оголюючи рану і мітку: краплеподібний щит зі схрещеними на ньому мечем та списом.

– А я свій клинок назвав Аркел, – тим часом говорив Хакон.

– Зараз буде боляче, – Еріка стиснула поріз, пускаючи ще більше крові, щоб отрута нарешті залишила рану.

Чоловік ледь чутно шикнув, але навіть не скривився. Ні, їй не здалося. Протерши руку чистою мокрою ганчіркою, вона виразно побачила: щит, меч, спис. Вона точно бачила їх раніше. Тільки де та коли?

– А що це за мітка у тебе на плечі?

– Це? Мій знак – разючий захисник. Щит оберігає, а меч і спис допомагають разити.

Полігон. Німий найманець. Новина про те, що король прибуде за три дні. Ні, король уже прибув, тільки нікому про це не сказав. Хакон Підлий Брехун!

– Зрозуміло, чудова історія, – настрій різко погіршився, зате глибоко всередині проклюнувся промінчик надії, – добре, вже пізно, треба поспати. Доброї ночі.

Еріка намагалася тримати себе в руках, але це не дуже виходило. І все-таки вона піднялася повільно і так само неквапливо підійшла до свого намету, щоб не викликати підозр.

– Дякую, люба майбутня дружино, – гукнув Хакон, але не удостоївся відповіді. – Доброї ночі.

Сволота. Про який чесний двобій може йтися, якщо він таємно спостерігав за нею, а потім розігрував спектаклі? Гад. Вона не повинна тримати обітницю вірності, не тепер, коли дізналася правду. Мерзотник. Вона має повернутися назад і розповісти все батькові, він зрозуміє. Треба буде, нехай організовують реванш, цього разу вона розірве його на шматки.

Віві мирно сопіла, дивлячись десятий сон, тому Еріка, не ховаючись, стягнула з себе сукню і засунула її під ковдру, імітуючи там людину. Сама ж вона завжди носила під верхнім одягом похідні штани та жилетку, чим служниця знову-таки не гидувала їй дорікнути. Захований у скрині меч посів законне місце на поясі. Ще вона прихопила мішечок із золотими монетами та флягу. Решта тільки стопоритиме, а їй важлива швидкість. У разі чого кілька клинків цілком здатні її захистити.

Діва розпорола тканину намету біля самої підлоги, вислизнула надвір і присипала надріз землею, щоб його неможливо було помітити збоку. Проте Віві тільки вдавала, що спить, і все бачила. Зараз у ній боролися протиріччя: доповісти про втечу новому королю чи дозволити принцесі втекти. Тоді є шанс, що її повернуть назад до Сари. Або відрубають голову за те, що проґавила втечу, адже Фріда попросила доглядати за дочкою. Мабуть, ризикувати не варто, а Хакон доволі гарний. Кожен виживає і досягає бажаного по-своєму, чому б не подумати про місце фаворитки. Якщо вона проявить себе, як очі і вуха короля, то і довіра, і зустрічі тет-а-тет їй гарантовані, а там вже вона знає кілька прийомів по прирученню чоловіків.

Еріка з легкістю обійшла Хорка, що відверто дрихнув на посту, втомився, бідолаха, з лайном. Мінус у скарбничку Хакона, знехтував безпекою. Але, можливо, це доля, тому так і вийшло. Більше не зволікаючи, Діва припустила у зворотній бік. В принципі, цей ліс був трохи їй знайомий, та головне, що вона знала точний напрямок. Ось тільки одна справа – крастись у повній темряві, а інша – бігти. Зачепившись за корінь дерева, що раптово вискочив, вона ледь не впала і, здається, підвернула ногу. Не до добра це. Тим більше зовсім близько почулися квапливі кроки. Та не може бути такого, щоб її так скоро розсекретили!

Що ж, лань з неї зараз з такою ногою не вийде, отже, доведеться грати у хованки. Озирнувшись, обрала найпотужніше дерево, за чиїм стовбуром навіть у кроні можна затаїтись, і полізла вгору, перемагаючи біль у ступні. Втекла одна. Нічого, перечекати недовго, а потім дістанеться найближчого села.

— Треба було з іншого боку дертися, бо я все бачив, — долинув з безбарвного сірого простору голос Хакона.

Очі звикли до темряви, і вона одразу помітила його огрядну постать за кілька метрів. І все-таки, поки що вона на дереві, а він унизу.

– Що трапилося? – змучено зітхнув він.