Раді Вас бачити!

Хакон мовчки простяг руку, і вони зійшлися, без жодних натяків на близькість або збуджуючі торкання, хоча напівтемрява від свічки створювала дуже провокаційну атмосферу.

– Підборіддя. Розслабь пальці, ніби ти кілька годин билася мечем і, нарешті, розтиснула гарду.

Він говорив зрозуміло, вигадуючи точні асоціації, і в неї, Адн забирай, виходило! Все-таки багато залежить від наставника, від методів навчання. Згадався Кхемер, який грубо вів її, намагався виділитися і показати свою першість. Хакон же діяв м'яко, йдучи на поступки, пояснюючи, заохочуючи.

– Ти сьогодні танцювала з моїм братом, – невмисно кинув король, коли вони повільно кружляли по кімнаті.

– Ревнуєш? – зачепила Діва, посміхаючись.

– Ревную, – суворо підтвердив Хакон.

– У мене не було партнера, – вона вирішила виправдатися, – а він проходив повз, та й надто явно зловтішався з моїх здібностей, от я й подумала, що йому теж не завадить сплясати.

– Я поговорю з ним.

– Не треба ні з ким говорити, – серйозно відрізала принцеса і зупинилася. – Як ти не можеш зрозуміти, я не хочу, щоб ти з кимось розмовляв і щось вирішував за мене. Я можу сама. Мені не подобається, що ти намагаєшся захистити мене від усього, захистити на кожному кроці, тим самим позбавляючи повітря.

– Але я хочу оберігати і захищати тебе на кожному кроці, – так само без жартів відповів король.

– Якщо я програла тобі у поєдинку, це ще не означає, що я слабка, – обурилася вона.

– Ти сильна, – підтвердив Хакон. – Дуже сильна.

– Так, – зам'ялася Еріка, чекаючи зовсім іншої розмови.

– Але я хочу, – продовжив правитель. – Це нормальне бажання – хотіти, щоб моя жінка завжди була у безпеці.

Моя жінка? Усередині щось ледь здригнулося. У світі, де шлюб – лише домовленість, наречена та дружина – просто титули, а не звернення до коханих, вони не показують любові. А ось моя жінка звучало так потужно і відверто, що Діва не знайшла, що цьому протиставити.

Хакон наблизився до її губ, повільно, боячись злякати. Він давав їй вибір, не беручи силою, раптовістю, не примушуючи. Він питав дозволу. Перед очима промайнув Кхемер. Адн! Все має бути навпаки! Вона повинна приймати Хакона та відмовляти його братові, але серце протестувало. Хіба можна так швидко забути справжнє кохання і віддатися... другові? Так, після всього, що король для неї зробив за останні дні, вона б назвала його другом, але не відчувала того вогню та пристрасті. Він майже торкнувся її, але Еріка відвернулася. Не різко, не зі злістю і проганяючи, а спокійно, даючи йому зрозуміти, що не готова. Чоловік відсунувся, як ні в чому не бувало, все одно така реакція – вже величезний прогрес у їхніх стосунках.

– Думаю, на сьогодні достатньо. Завтра прийде магістр, а по обіді в залі на тебе чекатиме Ахелія. Тож відпочинь гарненько. Сподіваюся, ти закінчила з помстою. Ти сильно їх розлютила.

– На добраніч, – попрощалася принцеса.

Ні, з помстою вона не закінчила, тільки сьогодні небезпечно щось робити, їм треба охолонути, призабути. Та й те, що вона вигадала для Каї та Сохії, краще приберегти до дня народження Керстен.

Наступні кілька днів Еріка віддала навчанню, забувши про інші турботи та плани. Інґмар всіляко уникав питань про Гершен, і вона здалася, поки що. Старому потрібно дозріти для таких одкровень, потім і сам обов'язково розкаже правду.

Після обіду принцеса добровільно летіла до зали. Туга за Кхемером переросла у бажання втерти йому носа, тільки це й рухало її вперед, мотивуючи, як ніщо інше. Ахелія не вірила власним очам, настільки дівчина покращила свої навички, тому вони вирішили вивчити ще один танець.

Про Кегату Діва ні миті не забувала, але не наважувалася відвідувати її, поки не закінчить з розправою. Вона доручала Віві розпитувати слуг, і вже від неї дізнавалася про самопочуття подруги. На щастя, та майже оклигалася, мазь з Баленсії чудово допомагала. Фрейліна навіть почала самостійно вставати і не здригувалась від кожного руху.

Перед сном Еріка читала, а до цього продовжувала репетирувати рухи. Хакон регулярно навідувався, і вони просто танцювали. Він більше не намагався її поцілувати, чи якось обійняти. Вона, правда, цінувала це, потроху звикаючи до його присутності, не проганяючи. Може, в них щось і вийде, та згодом. Вона ще не готова прийняти його, і всьому виною той, чий образ міцно засів у голові і нещадно мучить серце.