Раді Вас бачити!

На щастя, вона ще не спала. Точніше вже лягла в ліжко, але не могла заснути. Тому, коли він постукав, то одразу почув її голос. Діва відчинила двері і запросила всередину, не побоюючись, не оголюючи меча. Довіряє. Це добре. Або ж її просто гризе цікавість, тоді він втік поспіхом, нічого не відповівши. Яка різниця? Головне його не проганяли. Хакон увійшов і поплентався до дивана, сил у ногах не залишалося, тому втомлено сів на нього.

– Можна мені вина?

Сумний, виснажений. Еріка бачила його таким уперше і, відверто кажучи, щось у душі неприємно переверталося: вона не хотіла, щоб він себе так почував, хай краще злиться. Він зараз нагадував Рогнвальда у день прощання. Безмовно наповнила кубок і вручила нареченому, сідаючи поруч.

– І?

Хакон сьорбнув, а потім переказав усе, як було.

– Точно, Хелена торкалася моєї сукні ззаду, мовляв, яка гарна, – пригадала вона.

– Найгірше те, що вона покаялася замість Керстен.

– Чому ти терпиш її витівки? – не витримала воїтелька. – Я чула, як вона налаштовує Кхемера проти тебе.

– Я знаю. Насправді Кхемер – єдиний, кому я можу довіряти. Він мені завжди говорить про матір, але я не можу нічого зробити проти, він не зрозуміє.

Хакон так тепло міркував про брата, що Еріці стало соромно. Він беззастережно покладається на нього, а той спить з його нареченою за спиною. Так, тут особливий випадок, все дуже заплутано і, якщо поглянути на ситуацію з самого початку, то саме король виступає лиходієм, але, завжди є але. Зараз дівчина відчула, що король намагається довіритись і їй. Він не пішов спати або шукати радника, він прийшов до неї, і причина не тільки в тому, що вирішив поділитися підсумком подій, радше намагався знайти заспокоєння та віддушину.

– Гаразд, не важливо, – зітхнув чоловік. – Як би ти покарала фрейлін, якби була на моєму місці?

– Ти просиш моєї поради? – щиро здивувалась принцеса.

– Можна і так сказати, – Хакон продовжував пити вино, байдуже опустивши очі в кубок.

– Ти хочеш уникнути розголосу чи показати свою могутність?

– Перше.

– Тоді… – замислилася вона і замовкла.

Хотілося вразити його своїм висновком, ось хотілося і все, щоб визнав її, як рівну, що вона теж розумна. Ретельно перебирала варіанти, більшість з яких все ж таки були на кшталт публічної прочуханки і ув'язнення в казематах.

– Тимчасове вигнання? – король теж думав. – Просто, якщо їх залишити тут хоча б до завтрашнього ранку, вони встигнуть розбалакати, а я не хочу потім слухати легенди про твою наготу.

– Пам'ятаєш ситуацію з Хорком?

– І лайном? Ага, – реготав чоловік.

– Ось їх теж треба змусити попітніти. Позбав їх служниць, або змусь прати речі бійців, або…

– Ідея, звичайно, хороша, без надмірної жорстокості, але вони побіжать до батьків, а ті відразу до мене.

– Ні, якщо ти відправиш фрейлін на допомогу своїй нареченій. Я навіть можу підганяти їх та погрожувати мечем. Хто знає, навіщо мені дівчата, поспілкуватись захотілося чи чомусь у них повчитися. Пристав до них варту та нових слуг, щоб вони не могли ні з ким зв'язатися та нікуди втекти. Повний контроль. Це твій палац, твоє королівство, невже не здатний приборкати кілька дівчат? І, до речі, зізнались лише троє, але решта в курсі і може пустити плітки, краще обмежити кожну фрейліну. Скажеш, що це з метою безпеки у зв'язку з недавніми подіями. Дівчата беззахисні, ти стурбований. А якщо хтось чинить опір, згадай, як відрубав голову лорду прямо на Раді.

– Вже в курсі? – посміхнувся він.

– Намагаюся, – принцеса посміхнулася у відповідь.

Хакон узяв кисть дівчини і підніс до губ, вона на секунду злякалася, але не смикнулася.

– Дякую, – прошепотів він і притис її долоню до свого обличчя.

Йому, правда, полегшало після розмови з нею. Досить боятися когось образити і обмежити, треба поводитися так, як і під час першої Ради. Тоді це були показові заходи, але Діва каже істину, не можна здавати позиції. Навіть якщо Керстен та лорди спробують щось пред'явити, він король, у нього є причини і вони не підлягають оскарженню.

– Тобі треба відпочити, – м'яко промовила Еріка, не виганяючи, але дбаючи.

– Так, добраніч, – Хакон неквапливо підвівся і покинув кімнату.

Дуже хотілося притиснути до себе Діву на прощання, відчути її тепло, але щойно вона й так багато для нього зробила. До весілля залишилося ще два тижні, недовго терпіти, а поки що краще дати їй звикнути, не лякати. Він відчував, що її ставлення змінилося, отже, він знайшов вірний шлях. Покликав Кеннета, доручивши тому організувати охорону фрейлін найнадійнішим чином, і пішов у покої. Завтра, все завтра.