Раді Вас бачити!

– А ця Еріка, – подав голос найстаріший із Ради, сивобородий лорд Торкел, – вона ж воїн, але ніяк не королева. Чим ти думав, синку? Хоч би іншу дівку в Рогнвальда взяв.

– При всій повазі до Вашого шановного віку попрошу не забувати, що король тут я, і звертатись варто з повагою, на Ви, якщо не зрозуміли. Ні Еріка, ні її сестри Вам не трактирні дівки, так само, як і я Вам не синок, – твердо зауважив правитель.

– Така поведінка не дозволена навіть для короля! – підскочив чоловік із окуляром у модному камзолі, мабуть, сподіваючись на підтримку решти. – Ви не шануєте традиції та предків! Ви гидуєте порадою тих, хто розумніший! Я проти такого монарха!

– Лорде Хансон! – впізнав король і привітно посміхнувся. – Дякую, що не злякалися і зізналися. Підійдіть будь ласка.

– Що? – ковтнув васал, передчуваючи лихо.

– Ах так, я ж не гідний бути Вашим королем, тому Ви не станете мене слухати, – Хакон підвівся і сам мірним кроком застукав по плитці, неквапливо наближаючись до місця лорда, що насмілився чинити опір.

Всі затамували подих, у деяких навіть виступили краплинки поту на лобі. Кожен розумів, що зараз може статися, але до кінця ніхто у це не вірив. Король показово дістав меч із піхов.

– Я не… Що Ви собі дозволяєте? – пискнув зрадник.

– Я – король Гарліона, і можу дозволити собі все, що захочу, – одним ударом Хакон зніс голову бунтареві, і та швякнулася прямо на стіл, зрошуючи його кров'ю.

Тіло глухо впало на підлогу, розбризкуючи червону тягучу рідину. Всі, хто сидів поруч, відчули її тепло на власній шкірі. Суворі часи вимагають суворих рішень та виправданих жертв. Хакон щиро не хотів хоч когось страчувати, але обставин не змінити. Якщо він зараз прогнеться і покаже слабкість, його задавлять ті, хто вважає себе сильнішими. А він не дозволить нікому навіть припустити, що хтось може помірятися з ним мечами.

Хакон струснув клинок під загальне напружене мовчання і засунув його назад у піхви, а потім повернувся на своє місце.

– Отже, хто ще не згоден?

Таких не знайшлося. Смерть зухвалого лорда вразила присутніх настільки сильно, що на певний час змусить їх відступити, схилити коліно перед новим королем. Нехай через страх за власне життя, то часом надійніше.

– Завтра ж усі мають відкликати свої війська з кордону Баленсії та повернути до скарбниці виділене на цей місяць золото. За два тижні відбудеться весілля з принцесою Ерікою, вашою майбутньою королевою. Королівська Рада закінчена.

Хакон підвівся з крісла і під ту ж гнітючу тишу покинув кімнату. Вже в тронному залі його наздогнав лорд Дахан, гукнувши:

– Ваша Величність! Будьте ласкаві приділити хвилинку. Я надто старий, щоб ганятися за вами.

– Акселе, якщо Ви з приводу Вашої дочки, то скажу одразу – вже нічого не змінити. До того ж, батько ніколи не говорив мені про вашу з ним домовленість. Та й я сам маю право вирішувати, що робити.

– Ваша Величність, – літній чоловік, нарешті, порівнявся з королем, що пригальмував. – Після того, що я побачив на Раді, я Вас повністю підтримую, тому, зізнаюся, мені ще сумніше, що моя дочка не стане Вашою дружиною. І я зовсім не про титул королеви говорю.

Лорд Дахан чимось нагадував Хаконові батька: такий самий воїн, людина честі, взагалі добрий старий, правильний і вірний. Він якраз був одним із тих, кого Керстен не вдалося переманити на свій бік.

– Можна попросити Вас про послугу, – звернувся Хакон, на що васал ствердно кивнув. – Прослідкуйте, щоб мій наказ про війська було виконано.

– Звичайно, Ваша Величносте. Це честь для мене.

– Вибачте, що підслухую, – долинуло збоку.

Есхок весь цей час крутився поруч, мабуть, також намагаючись виловити короля після Ради. Втім, майже всі лорди намотували кола осторонь, негласно ставши в чергу на уклін.

– Якщо наш король не візьме Кегату за дружину, то, може, це зроблю я?

– Тільки пальцем торкнешся моєї дочки, всі повідрізаю! – спалахнув старий.

– А якщо вона попросить сама? – а ось цей нахабник нагадував Хакону про молодшого брата, недаремно вони зійшлися.

– Домовишся, хлопче! – пригрозив Дахан, не ховаючи намір, поклав руку на ефес свого великого клинка.

– Наступний! – крикнув король, повністю розкриваючи все маскування заляканих васалів.

Йому не терпілося дізнатись, чому Кхемер не прийшов, не підтримав, тому тримав шлях до покоїв брата. По дорозі він встиг поспілкуватись ще з шістьма лордами. Фікс і його приятелі, Фрітхор з Хосом, не наважилися дражнити людину, яка щойно на їхніх очах убила небажаного васала. Інші ж, як папуги, твердили про вірність своєму королелю Хакону, що ніхто з них і не був згоден з тим, що монарх взагалі здатний вчинити неправильно. А Торкел, перейнявшись ситуацією, дуже довго просив вибачення та пощади, Хакон ледве стримав себе, щоб не заколоти цього лицеміра за його настирливість. Як батько терпів їх?

Врешті-решт сховавшись від лордів за дверима кімнати брата, він помітив, що його тут немає. От же ледар-мандрівник. Однак вино тут було, тому він по-свійськи наповнив кубок і сів у крісло, чекаючи на блудного радника.