Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Через якийсь час, коли Еріка вже сподівалася, що про неї забули, у двері знову постукали. На порозі стояла молода дівчина у розкішній золотисто-білій сукні, а її пшеничні локони були завиті у пружинки. Голос теж звучав до огиди солодко:
– Доброго дня, принцесо Еріко, – присіла вона у відточеному до автоматизму реверансі. – Мене звуть Кая. Прошу, слідуйте за мною. Королева Керстен вже на Вас чекає.
Було бажання зобразити недуг, мовляв, щось недобре себе почуває, перепрошує, але з іншого боку, коли-небудь їй все ж доведеться зіткнутися віч-на-віч з королевою, і краще заздалегідь вивчити ворога. А в тому, що Керстен ще зробить їй нерви, вона не сумнівалася. Тому Діва привіталася у відповідь і зрівнялася з фрейліною. Ішли вони досить довго, але зовсім не через те, що обідня зала знаходилася далеко – Кая ледве пленталася у своєму модному і громіздкому вбранні. Мало того, всю дорогу вона щось, не затикаючись, щебетала про Керстен, яка та чудова і мудра, і взагалі най-най. Еріці хотілося підійти до якогось вазону і вирвати, так нудило від цього вдаваного милашества. Вона всім нутром ненавиділа і зневажала подібних дівчат, надто м'яких і пухнастих, променистих як сонечко, і тих, що говорять ласкавими фразочками, ніби їм по п'ять рочків, і вони ще не набрали достатньо слів у свій лексикон, тому частенько видають неприємні звуки: ох, ах, ой, ай.
Зрештою вони зупинилися перед величезними дверима, прикрашеними позолоченим орнаментом. З обох боків височіли двоє стражників, вони й відчинили прохід перед дівчатами. Погляду відкрилась величезна обідня зала, виконана у всіх відтінках червоного, всюди блискітки, мережива та інші дівчачі дрібнички, від яких у принцеси рябило в очах. Кімната прямо кричала, що вона лише для жінок.
Вони ступили всередину під розмови, що одразу обірвалися. Всі замовкли і дивилися на неї, оцінюючи, чи гідна вона влитися в їхнє суспільство. Кая ж напрочуд швидко втекла до свого місця. Нарешті, зір звик до цього блиску та лиску. Першим, на що Діва звернула увагу, був навіть не великий круглий стіл, за яким сиділа сама Керстен, її дочка Хельга і ще дванадцять лялькових панянок, а величезний портрет королеви, що висів на стіні. Так, скромністю вона не страждає.
Ніхто не підвівся, щоб її привітати, і навіть не впустив слова. Вона залишилася одна, стоїчно переносячи загальну пильну увагу. Зараз Керстен діяла так само, як і Рогнвальд при першій зустрічі з Хаконом. Ось тільки Еріка була не з боязкого десятка і дивилася у відповідь гордо, анітрохи не зніяковівши. В решті королева кивнула і вказала на порожній стілець біля себе.
Хто б і що про Еріку не думав, ніби вона тільки воїн без будь-якого виховання, але вона була принцесою. Якщо батько безжально ганяв її на полігоні, то після повернення до палацу її вже ганяла мати, яка ніколи не втрачала надії все-таки видати дочку заміж. Так що придворний етикет вона знала назубок і, у разі чого, могла поводитись цілком по-королівськи, просто їй це не подобалося. Вона не розуміла, навіщо він потрібний. Насамперед принцеса думала про доцільність вчинків, а тут суцільна показуха, незручна і безглузда. Яка користь себе так мучити?
Втім, настроївшись на потрібний лад, вона плавно пройшла до стільця і елегантно сіла, притримавши спідницю, а потім граційно кивнула всім присутнім. Навряд чи вони на це чекали, але приводу посміятися з себе вона не допустить, не на ту напали. Раптом до неї повернулася впевненість та бойовий настрій. Як же вона сумувала за цими відчуттями! На тлі інших воїтелька вирізнялася легкістю та невимушеністю своїх рухів, оскільки завзяті тренування навчили її володіти власним тілом так, як не могла жодна з цих дівчат.
– Дуже приємно, що Ви змогли до нас сьогодні приєднатися, – ненароком кинула королева, подаючи всім знак, що можна розслабитися і продовжити спілкування.
– Це мені дуже приємно, що Ви мене запросили, – не залишилася у боргу Діва.
І вони ввічливо посміхнулися одна одній, хоча кожна з них бачила нещирість цього жесту. ОВідразу заметушилися слуги, обходжуючи панянок. Мабуть, нормально поїсти вдасться лише ввечері: перед принцесою лежала велика тарілка, але на ній – крихітна штучка з прикрасами. Ось що тут їсти? Та й за правилами недобре тягнутися через весь стіл до чогось ще, тільки чекати слуг з підносами, а коли їх звати – вирішує лише королева. На мить подумалося, тільки заради цього вже варто стати королевою.
– Еріко, а розкажіть щось про себе, про Баленсію. Нам усім дуже цікаво послухати, – запропонувала миловидна шатенка в рожевому, поглядаючи на Керстен, чи схвалить та подібну ініціативу.
– Хелена, права. Просимо, Еріко, – погодилася королева.
Принцеса з радістю розповіла б, як розпорювала глотки ворогам, щоб для наочності, або як ловила і смажила змій, з тією ж метою, та довелося виховано вести розмову про спекотну погоду і пряну кухню її батьківщини. Власне, тільки вона й говорила, решта лише задавали уточнюючі питання під час її розповіді.
– А як тобі Гарліон? – не втрималася Хельга.
– Вам, як Вам Гарліон, – обсмикнула Керстен.
– Так, перепрошую, Вам, – виправилася дівчина, почервонівши.
– Поки я бачила недостатньо, але враження хороші, – збрехала Діва, не моргнувши.
– А як їжа? Обід сподобався? – виявила належну гостинність Керстен.
"Якби було більше їжі, було б смачніше", – подумала Еріка, але відповіла, як належить, що все чудово. Ще хвилин десять кожна з фрейлін ділилася своїми відчуттями від страв, а потім королева оголосила, що тепер вони разом підуть у сад пити чай. Для чого кудись іти, принцеса не розуміла. Вони начебто як тут їли, отже, тут же можна й попити, ні? Дивна логіка. Проте всі радісно сприйняли цю новину, і воїтельці довелося за компанію тягнути фальшиву посмішку.
