Раді Вас бачити!

Кхемер показово відкланявся, забираючи брудну хустку з собою, і зник у темряві. Почулося клацання, і тоді кроки стихли. Таємні тунелі? У них у Лійр'єні також є такі, по всьому палацу. Потрібно взяти їх на замітку і завтра ж перевірити, де знаходиться вхід туди.

Втім, лягати спати Діва не поспішала, у вухах все ще стояв дзвін від ґудзика. Треба замісти сліди. Віві дуже допитлива, до того ж постійно щось винюхує для Хакона. Не можна так безглуздо підставлятися. Хвилин п'ятнадцять Еріка повзала по підлозі зі свічкою, вишукуючи і збираючи ґудзики від сорочки Кхмера, що розлетілися у різні сторони. Назвавши його на ім'я, вона здригнулася.

– Кхемер, – спробувала на смак.

Може, він чаклун? Темний маг із дитячих страшилок? Чи то та сама іскра, про яку говорила мати? Що з нею відбувається? Чому ось уже вдруге вона не змогла нічого протиставити його чарівності? Дозволила йому чинити з собою, як йому заманеться? Купа запитань і жодної відповіді. Просто так відбувається, коли він дивиться на неї, і з цим треба терміново щось робити.

Зібравши жменьку кругляків, кинула їх у полум'я каміна. Взяти б свої почуття і так само викинути, щоби зникли і не плуталися під ногами. Мало вона ризикує? Тепер ще це. Уляглася назад у ліжко, старанно обмірковуючи, що ще могла проґавити. Його запах. Їм просочилося простирадло. Гаразд, скаже, що вночі було спекотно. Треба заспокоїтися, а щоки горять від спогадів, збиваючи подих. І збігати вже нікуди не хочеться, все-таки недаремно вона довірилася серцю і вирішила подивитися, що чекає на неї в Гарліоні.

Безумство. Зовсім не про те вона має думати. Не можна втрачати голови, не можна постійно ходити краєм урвища і потурати примхам. Цьому Рогнвальд її вчив, а не тому, що вона тепер безсоромно витворяє. І все одно, уявляючи обличчя радника, вона ніби тане, розтікається і не може чинити опір. Адн! Вони бачилися всього три рази, вона досі нічого не знає про те, яка він людина, чому ж тоді ніби сліпа бреде йому назустріч? Жодного виразного пояснення. Так принцеса і провалилася в сон, змучена протиріччями таємних бажань та заборон.

Дивно зізнаватись, але вранці Еріка прокинулася і раптом усвідомила, що… щаслива? Незвично добрий настрій і навіть не хочеться придушити Віві. Захворіла чи що? Спеціально насупилась, щоб служниця часом не помітила її безтурботної посмішки.

– Приготуй мені ванну! Вночі вся спітніла, так жарко було! – накинулася вона на дівчину, щоб розвіяти будь-які підозри. – А все через те, що ти праскою постіль нагріла! Тепер вона смердить, зміни її!

– Гаразд, – цокнула та у відповідь.

– Знущаєшся?

– Та що я не так зробила?

– Більше поваги!

– Гаразд, пані, – скривилася Віві, роблячи ласку, і взялася за ліжко.

Знов захотілося її прирізати або хоча б стукнути гарненько, але по суті нема за що. Вона виконує обов'язки, слухає накази, та й огризається завуальовано, не безпосередньо. До того ж, вона та ниточка, що все ще пов'язує її з Баленсією, її співвітчизниця, така ж чужинка тут у новій холодній домівці. Та й мати навряд чи хотіла їй зла, відправляючи саме цю дівку.

Служниця зім'яла ковдру, потім зняла наволочку, а коли потягла за простирадло, пролунав знайомий тихий дзвін. Ґудзик! Очі Еріки округлилися від жаху. Адн! Вона зібрала їх усі з підлоги, але не додумалася перевірити найочевидніше місце!

– Спочатку приготуй ванну! Я не хочу чекати, – випалила Діва, ледве стримуючи хвилювання.

– Як скажете, пані, – Віві продовжувала блазнювати.

Тільки вона зникла за дверима, як принцеса впала на підлогу в пошуках злощасної залізяки. Де вона? Донісся шум води. Скоро пройдисвітка повернеться назад. Потрібно зібратися, сконцентруватися, зазвичай такі речі завжди перед носом, але їх неможливо помітити поспіхом. В останній момент вона все ж таки побачила слабкий відблиск, але не встигла підняти, Віві з’явилась на порозі. Діва метнулася до ґудзика і в спробі його сховати, наступила на нього.

– Сходи на кухню, поквап зі сніданком. Я зголодніла.

Служниця повільно, Еріці так здавалося, згребла в оберемок брудну постіль і покинула спальню. Діва в ту ж мить схопила доказ свого гріха і підбігла до каміна, жбурляючи у вогонь. Пронесло. На цей раз. Ні, треба зав'язувати із такими авантюрами. Вона помре від серцевого нападу ще до весілля. Хоча перспектива не найгірша.

Сніданок на відміну від вчорашньої вечері зовсім не радував, якби не яєчня з беконом, вона полегла б смертю голодних. Після бурхливої ночі апетит прокинувся звірячий. А їй принесли дурницю на один зубок на кшталт якихось булочок, солодощів, сиру з варенням. Потім Віві почала збирати Еріку: одягла, заплела, припудрила. На запитання «навіщо?» відповіддю було «візит короля». І Хакон з'явився, але ближче до заходу сонця.

Декілька годин Діва носилася зі своєю зброєю по кімнатах, думаючи, де що сховати на випадок нападу. Потрібно було не тільки приховати її від чужих очей, а й покласти так, щоб було зручно дістати.

– Ой! Будь ласка, припиніть, – періодично попискувала Віві, застигаючи на місці зі зляканим обличчям. – Я ж так почну заїкатися.

Еріка тільки грізно дивилася, спрямовуючи на служницю черговий клинок, то різко роблячи випад уперед, то показуючи, як перерізає горлянку, а один раз навіть жбурнула дрібний ніж неподалік, та так, що лезо застрягло в дерев'яній рамі картини. Однак незабаром і ця розвага набридла.

Після того принцеса почала простукувати стіни, сподіваючись відшукати вхід у тунелі. Вона була впевнена, що прохід знаходився за величезним портретом світловолосої дівчини, дуже симпатичної, в пишній, але суворій сукні. Придивившись уважніше, вона вловила певну схожість з Хаконом. Невже його мати? Адже королева Керстен сказала, що є мачухою. На жаль, спробувати відкрити прохід та розвіяти останні сумніви вона не могла. Служниця постійно крутилася поруч, розпаковуючи скрині. Забагато речей, Діва не пам'ятала, щоб стільки брала з собою.