Раді Вас бачити!

Кегата, звичайно ж, розуміла, на які ризики йде, спілкуючись з Ерікою щодня. Її навіть здивувало, що Керстен так довго чекала і не викликала її на аудієнцію. Але все добре колись закінчується, залишилося просто пережити цей місяць. Вона начепила фальшиву посмішку: дурочкам живеться легше. Зібралася з силами і постукала у двері, перед якими м'ялася вже з хвилину.

– Заходьте, – пролунав голос королеви.

Фрейліна прослизнула всередину і схилила голову, присівши у реверансі.

– Міледі Дахан. А я на Вас якраз чекала. Сідайте, – дуже люб'язно зустріла її Керстен, що не могло не насторожувати.

Кегата опустилася на краєчок крісла і чемно відмовилася від запропонованих частування, її майже трясло, не кожен витримає компанію цієї фурії, особливо наодинці.

– Я хотіла Вам подякувати, люба, за те, що Ви допомагаєте нашій гості з Баленсії освоїтися в Хагарті. Показати палац було чудовою ідеєю! Сподіваюся, принцесі, все тут подобається? Є, що не до вподоби, скарги? А може, у Вас на неї є якісь скарги? – обережно підійшла до суті королева.

Що ж, дуже розумно переманити близького друга ворога на свій бік. Ось тільки Кегата всім серцем ненавиділа цю жінку, раніше вона страждала від її пакостей, була бур'яном серед квітучих лілій. Тільки нею королева не могла керувати повною мірою, побоюючись люті лорда Дахана. Який же він був їй неприємний своєю впертістю і праведністю, та й дочку виховав собі під стать.

– Що Ви, – продовжувала тягнути посмішку фрейліна і навіть зобразила зніяковілість, – жодних скарг немає. Та й принцеса всім задоволена.

– Чудово, – нещиро запевнила Керстен. – А чим принцеса зайнята цілими днями, їй не нудно?

– Її готують стати новою королевою, щоранку заняття, а ще гора книг, яку треба прочитати, – не втрималася дівчина і хлюпнула отрути. – Їй нема коли нудьгувати.

Керстен чітко вловила натяк і навіть краплинку погрози в ньому. Ця малявка сміє її залякувати? Приєдналася до «королеви», яку ще не коронували, а, може, й зовсім не коронують, і почувається господаркою становища? Боги, дівчинка, не злили дорослу мудру жінку. Вона намагалася діяти по-доброму, але тут без уроку не обійтися.

– Ах, ну так, їй треба старанно працювати, – підіграла королева. – Дякую, міледі Дахан, Ви можете бути вільною.

Кегата підскочила з крісла і на прощання присіла у черговому реверансі, а потім вилетіла з покоїв натягнутою стрілою. За звичаєм вона попрямувала до своєї нової подруги і пробула у неї до вечора, останні пару днів вони навіть вечеряли разом.

Коли їй залишалося пройти лише один коридор до своєї кімнати, на її шляху з'явилися п'ять фрейлін. Звичайно, їй довелося загальмувати та привітатись.

– Подивіться, фаворитка Еріки про нас ще не забула, – глузливо виплюнула Нікларісса, зухвала і скандальна білявка, натякаючи на те, що Кегата стала коханкою для іноземної принцеси.

Дівчина вирішила не відповідати на цей випад, адже вони явно її провокують, краще просто обійти стороною.

– Язик проковтнула? – раптом схопила її за руку Кая. – Вважаєш нас порожнім місцем?

– Відчепись, – висмикнулася Кегата. – Я не хочу сваритися.

– Думаєш, так легко відбудешся за свою поведінку? – прошипіла мініатюрна красуня Сохія.

І фрейліни почали оточувати свою жертву, наче зграя голодних шакалів. Тепер Кегата помітила у них в руках товсті короткі тростини з дерева, ті, що використовують для масажу м'язів ніг.

– Ти забула своє місце, погань? – у тому, що головним організатором була Кая, дівчина не сумнівалася.

Сьогодні вона зачепила почуття королеви і, чесно кажучи, не шкодує про це, незважаючи на наслідки.

– Забула, хто ти серед нас? Жалюгідна, самотня і не прийнята, – продовжувала ланцюгова собачка.

– Я, на відміну від тебе, дочка лорда, – гордо парирувала Кегата.

Перший удар припав у живіт і вибив повітря. Ниючий, тупий біль. Другий гострим сплеском пройшовся попереком. Фрейліни ніколи не діють відкрито і не будуть бити по обличчю або іншим видимим місцям. Далі Кегата вже не розуміла, де більше болить. Всі п'ятеро накинулися, б'ючи палицями по тулубу: спині, грудях, животу. Хтось скаже, що в руках цих дівчат недостатньо сили, але міцне дерево щедро компенсувало цей недолік.

Коли вона впала, сповзаючи уздовж стіни, кривдниці поспіхом пішли, залишаючи її в темряві коридору. Дихання віддавалося різзю, невже зламали ребра? Ворухнутися без стогону вона не могла, тому продовжувала сидіти, прикривши очі, з яких котилися мимовільні сльози.

– Гей, гей! – до тями привели дзвінкі ляпаси.

Мабуть, вона відключилася, аби не терпіти все це у свідомості.

– Що з тобою? – голос крізь пелену небуття, такий медовий.

Кхемер якраз ішов до матері, яка кілька днів поспіль домагалася від нього уваги, і натрапив на непритомну Кегату. Дівчина лежала на підлозі біля стіни і слабо дихала. Раніше він не помічав за дочкою лорда Дахана подібних недуг.

– Ти як? – запитав він, коли очі дівчини розплющилися.

Від такого збігу обставин Кегата на мить забула про страшний біль і спалахнула соромом. Чому? Чому саме він знайшов її в такому непривабливому стані? Вона вдихнула і закашлялася, від чого муки посилилися стократ.

– Можеш підвестися? – спитав принц, але побачив, як вона скривилася, а з очей бризнули сльози, щойно вона поворухнутись.

Кхемер підхопив її на руки і поніс у кімнату. Йому було відомо, де вона живе, і не тому, що він часто її відвідував, з нею він ніколи не був близьким. Трохи дивна, відчужена, мила, але не викликає в ньому жодних почуттів. Поклавши її на ліжко, гукнув слуг і відправив їх за лікарем. Щось дивне тут діється. І, швидше за все, не обійшлося без його матінки.

– Тобі треба бути обережнішою, – Кхемер увійшов до покоїв королеви без жодного стуку.

– Я не розумію, про що ти, синку, – Керстен сиділа за письмовим столом, обмакаючи перо в чорнильницю.

– Про леді Дахан.

– А що з нею не так? – не виявляла належної зацікавленості жінка.

– Щойно знайшов її непритомною в коридорі.

– Боги, бідолаха, що трапилося? – нарешті, вона повернулася до сина, зобразивши щире хвилювання.

– Це ти мені скажи, – не повірив Кхемер.

– Не смій так говорити зі своєю матір'ю! – маска зразкової леді спала.

– Тільки ти здатна здійснити таке. Так що не бреши. Чим вона тобі не догодила? – принц по-хазяйськи розсівся на дивані.

– У неї занадто довгий язик, – шикнула Керстен.

– У якому сенсі?

– Крутиться навколо цієї ворожої бестії цілими днями, – роздратуванню королеви не було меж.

– Підбирай слова, – натиснув голосом принц.

– А то що? Я не дозволю їй зайняти престол!

– І що ж ти маєш намір робити?

– Так я тобі й сказала, щоб ти одразу ж побіг доповідати братику, – єхидувала Керстен.

– Все залежить від тебе, мамо. Якщо мені сподобається твій план, я про нього промовчу, – досить серйозно промовив радник і змовницьки глянув на королеву.