Раді Вас бачити!

Ранок зустрів Еріку головним болем і пересохлим горлом, але найгіршим було те, що на краю ліжка сиділа її мати – королева Фріда, докірливо дивлячись на дочку.

– Я розумію, ти прощалася зі своїм минулим життям... Але не в таких же обсягах! Тобі ще спадкоємця Гарліону народжувати.

– Не хочу, – просипіла принцеса і сповзла під ковдру з головою, ховаючись від цієї розмови.

– А пити хочеш?

Почувши дзюрчання води, що наповнює склянку, Еріка трохи висунулася з укриття, спрага долала її. Фріда стояла за кілька кроків від ліжка з кубком.

– Тоді піднімайся і приділи своїй матері трохи уваги.

– Ти жорстока! – Діва все ж таки виповзла і схопила кубок, жадібно спустошуючи його.

– А тепер скажи мені чесно, чим тобі не сподобався Хакон? – пішла в атаку королева.

– І ти туди ж… – Еріка зобразила мученицьку міну.

– Ти станеш його дружиною, цього не уникнути. Чим раніше ти це зрозумієш, тим краще ж тобі. Я хочу знати причину, можливо, зможу щось порадити чи…

– Мам, все просто, він мені не до душі, – розлютилася дівчина. – Ось дивлюся на нього – і нічого, серце не тремтить, ноги не підкошуються, розумієш? Мені все одно чи я побачу його. Я не шукаю з ним зустрічі навмисно. Я не хочу до нього доторкнутися чи…

– Еріко, подивися на мене, – грізно промовила мати.

З дочкою явно щось діялося і, здається, вона здогадалася, що. Той, хто ніколи не закохувався, не міг так точно описати ці почуття.

– Дивись на мене! – наказала королева, коли Діва спробувала відмахнутися. – Вже був хтось, від кого твоє серце тремтіло?

– Ем… н-ні, – воїтелька вміла брехати, майстерно, але якщо то стосувалося служби, а от зараз, у стані похмілля та перед рідною матір'ю, не одразу зорієнтувалася.

Фріда надто добре надресувала рідну дочку, так добре, що Діва за інерцією казала їй правду, а якщо й намагалася обдурити, то все це виглядало настільки жалюгідно і награно, що розпізнати брехню було легко.

– Відповідай мені, – голос Фріди пробирав до кісток.

Настала тиша. Обидві свердлили одна одну поглядом, але в результаті Еріка все ж таки здалася і тяжко зітхнула:

– Був.

– Я так і знала… – прошепотіла Фріда, але зовсім не розсердилася, що поставило дочку в глухий кут.

Вона пройшла до столика, на якому лежав незрозумілий шкіряний скруток, до того дівчина не встигла його помітити.

– Тримай.

– Що це?

– Те, що вбереже нашу родину від ганьби, – спокійно зауважила королева.

– Як ти ... – зам'ялася Діва, а всередині все перевернулося і полетіло вниз.

– Еріко, я твоя мати, я все бачу. Раніше ти боролася граючись, ніщо не обтяжувало тебе, але вчора... Вчора ти була подібна до пораненого звіра, загнаного в капкан.

– Батько знає? – пробелькотіла принцеса, опускаючи голову.

– Рода борони, цього нам не вистачало!

Фріда підійшла до дочки і ласкаво підняла їй підборіддя, примирливо дивлячись у вічі:

– Я тебе не засуджую. Ти доросла жінка, у нас є свої потреби, і часом природа бере гору.

Принцеса щиро не розуміла, чому мати замість скандалу підтримує її.

– А тепер запам'ятай, – королева пояснювала буденним тоном, – рівно за день до весілля візьми найтемніший флакон. Змочи чисту ганчірочку, засунь «туди», і лиши на цілу ніч. Вранці прибери і знищ, щоб ніхто не знайшов.

– Мамо, звідки ти це знаєш?

– Не має значення, – відмахнулась жінка. – Буде боляче, дуже. Хоча б тиждень проси чоловіка почекати. Інші три флакони допоможуть тобі загоїти рани, тільки не переплутай.

– Дякую, – ледь чутно прошепотіла Еріка.

– А взагалі я не за цим прийшла, – змінила тему Фріда і відвернулася. – Моя перша дочка нарешті вийде заміж, я так мріяла про це! Але ти зовсім не знаєш, як бути дружиною.

Вона сумно зітхнула, але зібравшись з думками, продовжила:

– Рогнвальд виховав тебе, як воїна. Сильного, впертого, небезпечного. А як жінку – ні.

Принцеса напружилась, все її тіло і розум опирались подібним лекціям, які мати не раз намагалась їй читати.

– Знаєш, я колись була на тебе схожа, правда, не вміла так добре мечем махати. А потім мене видали заміж за твого батька, і мені було дуже важко.

Королева раптово повернулась до доньки і серйозно сказала:

– Запам'ятай, тепер ти слабка, не тому що дурна чи гірша, а тому що так працює цей світ. Не сперечайся з чоловіком, не показуй свою перевагу, навіть якщо ти знаєш більше і робиш щось краще. Не тисни, хвали, дозволь йому думати, що остаточне рішення – його. Ми, жінки, досягаємо бажаного не силою. І ти навчишся цьому, – підбадьорила Фріда, але її погляд став трохи сумним, – Просто не за один день.

– Стривай, я їду завтра? – стрепенулась Еріка, зовсім не чекаючи такого розкладу.

– Так. Не гнівайся, краще приступай до зборів і попрощайся з усіма. Просто запам'ятай, сила жінки у її слабкості, а ти тепер жінка та майбутня мати. Природу не обдурити, коли народиш дитину, то усвідомиш, що для нас найбільше щастя у світі – це сім'я.

– Не для мене, – тихо чмихнула воїтелька, але Фріда почула.

– А ти згадай, як тремтіло серце, – вона знову глянула на дочку, доводячи, що має рацію.

Еріка замовкла, вона чудово пам'ятала, як її скувало, і вона сліпо йшла за незнайомцем. Адн подери, та вона досі мріє побачити його. Якби це він прийшов за нею на арену, мабуть, вона б все ж таки програла навмисно.

– Сподіваюся, Хакон зуміє запалити в тобі іскру, що запалив у мені твій батько. Не одразу, звичайно, потрібен час.

Фріда і сама подумки повернулася в молодість, дочка виявилася дуже схожою на неї. Вона теж любила до того, як стати дружиною Рогнвальда, благо, не дозволила собі наробити дурниць, але на той момент вона була набагато молодшою ​​за Еріку. І як батьки не побоялися запросити молодого вчителя танців? А ось її старша кузина, що гостювала у них того літа... Їй довелося йти на обман заради збереження сімейної честі. Ех, наївні жінки, і такі підступні чоловіки.

Фріда хитнула головою, проганяючи спогади, і попрямувала до дверей. Відчинивши їх, крикнула:

– Віви! – а потім звернулася до дочки. – З тобою поїде служниця Сари, тепер ти за статусом зобов'язана носити сукні та укладати волосся у зачіску. Вона тобі в цьому допомагатиме.

За мить у кімнату впливла струнка білява дівчина з хитрими в очами. Еріка миттєво відчула до неї огиду, так буває, ще не знаєш людину, але вже ненавидиш.

– День добрий, моя пані, – показово присіла дівка в реверансі, мовляв, я не благородної крові, але на леді тягну куди більше.

– Ага, – Діва не залишилася в боргу, ні з того ні з цього взявшись розминати кисть руки, стискаючи в кулак.