Раді Вас бачити!

Король рвав і метав, зачинившись у власному кабінеті. Начхати йому було на все, що заплановано на сьогодні. Тільки надвечір Кеннету вдалося достукатися:

– Ваша Величносте, стіл у малій обідній залі накритий. Принцеса Дітамія ось-ось покине кімнату і вирушить туди.

Гостро захотілося наказати, щоб вечерю скасували, але за кілька годин він охолов і тепер усвідомлював, що його гнів – не провина принцеси, і це він запросив її вчора, отже, тільки йому й розхльобувати.

Кхемер мав рацію, і він ні краплі його не засуджував. Хто ще, як не радник та брат, вкаже йому на недоліки. Марно заперечувати – Еріка запаморочила його голову. Ніколи і нікого він так завзято не захищав і не оберігав. Але і Діву докоряти не чесно. Вона вперто відбивається, закривається і не підпускає ближче ніж на дружню відстань.

Корінь зла криється у ньому. Послухав брата, але зрозумів по-своєму. Зламав оборону нареченої і за шкірку притяг до Гарліона. А тепер марить отримати її любов, забуваючи про те, що королю не належить так поводитися.

Згадавши про пристойність і обов'язки, Хакон швидко привів себе до ладу: змінив наряд, вмився і розчесався. У малу обідню залу встиг рівно за хвилину до приходу гості, похапцем добираючись таємними тунелями.

Дітамія з'явилася у відвертій бордовій сукні на кшталт Баленсійських: непишна спідниця з розрізом до стегна, що окреслює апетитні форми, глибоке декольте із золотим обручем під грудьми, що вигідно здіймало спокусливі принади. Хутряна накидка ледве вкривала плечі, не ховаючи того, що дівчина прагнула виставити напоказ.

Слідом за принцесою крокував стражник, що ніс у руках довгу гладку коробку з дерева, елегантно перев'язану синьою шовковою стрічкою.

– Ваша Величносте! – негайно простягла вона ручку, знову крижану.

Так і занедужати недовго. Як вона потім зможе спадкоємців народити?

– Поставте ось тут, – Діта вказала на край столу, звертаючись до слуги, а коли він покірно виконав наказ, кивнула. – Дякую, Ви вільні.

Хакон теж кивнув, відпускаючи підданого, і дивився на ящик. Дітамія яскраво посміхнулася, відзначивши його інтерес, але не поспішала задовольняти його.

– Прошу, сідайте, – поквапився король і відсунув стілець. – Радий, що Ви прийняли моє запрошення.

– А я рада, – граційно опустилася на запропоноване сидіння Діта, – що Ви змогли знайти для мене трохи часу. Адже Ви так зайняті! Я захоплена Вашою працьовитістю!

Вона поводилася мило, і чоловік раптом твердо наказав собі хоча б спробувати подивитись на неї по-іншому. Можливо, їй вдасться зачарувати його і тоді... Він відпустить Еріку, як вона того й бажає всім серцем. Усередині все стиснулося від цієї думки і стало так боляче, що важко дихати.

Дітамія розцінила це важке дихання по-своєму. Він не зможе встояти перед нею. Все навіть легше, ніж вона передбачала. Заговорить йому зуби компліментами, млосно позітхає, покліпає очима. Спільні інтереси тільки запевнять його, що вона ідеальна, не дарма ж випитувала і готувалася. Ну і доб'є його подарунком, такого він точно не очікував.

Насамперед Діта взялася за кубок, наповнений вином, і принюхалася. Молоде? Навряд. Не став би він її напувати подібною гидотою. Вона трохи спробувала. Ах, чудове, трохи пряне. Однак:

– Перепрошую, Ваша Величносте, – зніяковівши, пролепетала вона. – Я рідко п'ю алкоголь, лише з видатного приводу, як сьогодні, але…

– Щось не так?

– Вибачте, я, напевно, здаюся Вам капризним дівчиськом без гарного смаку… – зам'ялася вона, опустивши очі.

– Прошу, продовжуйте.

– Я віддаю перевагу молодому вину, не більше року витримки. Воно таке… Його смак, він…

– Дітамія, – усміхнувся Хакон. – Ви не повірите, але мій смак теж зіпсований, і я повністю з Вами згоден.

– Ах, невже? – здивувалася вона, невинно кліпаючи віями.

Король одразу віддав розпорядження, і слуги заметушилися. Через кілька хвилин її келих замінили та наповнили.

– Хакон Разючий Захисник! Дозвольте привітати Вас із здобуттям трону! Я впевнена, ні, я точно знаю, що Ви гідний правитель, і Гарліону з Вами дуже пощастило! – принцеса, с захопленням у погляді посміхнулась і підняла кубок.

– Дякую, Дітамія, – король підтримав, а потім вони випили.

Дівчина доклала всіх зусиль до того, щоб не скривитися. Гірке, нудотно солодке і кисле впереміш. Як це можна пити? Від огиди промовила стогін, але миттю виправилася:

– Мм. Прекрасно!

– Чи не так? – а ось Хакон, здається, щиро насолоджувався, і його настрій покращився, що він навіть дозволив собі грайливий тон.

– Цілком з Вами згодна! – запевнила дівчина і, переступивши через себе, зробила ще один ковток.

Ніхто не скасовував етикет, тому розмова знову почалася з погоди.

– Дітамія, не хотілося би Вас бентежити подібним питанням, але невже Вам не холодно в цій сукні?

– Холодно, – чесно зізналася вона і обхопила себе тоненькими ручками. – Однак мені до вподоби мода Баленсії, а тому майже весь мій гардероб заповнений такими вбраннями.

Чергова спроба вразити цього разу не мала успіху. Вона думала, раз Хакон засватав баленсійку і припинив ворожнечу, то сама країна і її звичаї йому до душі. Але тут вона припустилася помилки.

– Завтра ж направлю до Вас кравчиню, не хочу, щоб Ви захворіли.

– Ох, це так великодушно з вашого боку. Ви такі дбайливі. Зізнаюся, я починаю заздрити принцесі Еріці.

При згадці Діви чоловіка пронизало струмом. Що він тут собі дозволяє, мило говорячи з іншого? А потім дивується, чому це вона гарчить і бігає, як ужалена. Раптом він згадав, що в них цілком могло щось вийти, вона намагалася, але побачила мітку, а потім почула їх з Віві і зробила неправильні висновки. Який же він дурень!