Раді Вас бачити!

Оголосивши про своє рішення, Еріка дозволила собі негайно піти з вечері, при цьому не питаючи згоди батька. Небувала нахабність та непокора, яких раніше не траплялось, та й важко було уявити, що колись трапляться. Якщо пощастить, може й Хакон задумається, чи потрібне йому таке нагле і дурне, та змінить свій вибір. Струнко, граційно і з гордо піднятою головою Діва повільно попрямувала на вихід в абсолютній тиші. Рогнвальд від здивування навіть не знайшовся, щоб щось сказати, а гість тим паче тримав рота на замку.

Ворога залякують впевненістю, саме така думка допомагала тримати спину рівно, а не тікати, роняючи капці. Чому? Чому цей чоловік заявився саме зараз? З’явився саме, коли… Коли вона просто не має права прийняти його пропозицію. Так, він не найгірший варіант з тих, хто сюди приїздив. Мабуть, навіть найкращий, враховуючи статус короля, та хіба ж його можна порівняти з тим чарівним незнайомцем. Адн! Вона кричала зсередини, а на обличчі навіть жоден м’яз не смикнувся. В тілі все вирувало, скручувалось аж до болю то в грудях, то в животі.

Ледве принцеса дісталась своєї кімнати, як вся хоробрість вмить розтанула. Її трусило, ні стати, ні сісти. Вона не могла знайти собі місця. Вже в барвах уявляла, як батько лютує. Він же не раз дав їй чітко зрозуміти, що вимагає беззаперечної поваги до гостя. Та опускати руки зарано, краще вже бути покараною, ніж виданою заміж. Краще бути невихованою, ніж заплямувати честь родини тавром розпусниці.

Принцеса стиснула кулаки, впиваючись гострими нігтями у шкіру. Пальці замерзли, а по тілу пройшла хвиля холодного жаху. Що тепер робити? Як викручуватись? Потрібно терміново щось вигадати. Вбити нового союзника у двобої – крайня міра. Можливо, ще вийде якось домовитись, але для цього потрібно зустрітись з Хаконом віч-на-віч.

Ще до початку вечері Матільда доповіла Діві, що гарліонську делегацію розмістили в дальній частині західного крила. Іронічно, західному сусіду західне крило. Його зазвичай надавали лише найпочеснішим візитерам. Щоб дістатись туди треба пройти через внутрішній сад, одну з найгарніших пам’яток Лір’єнського палацу. Чим не ідеальне місце для засідки? Вона там кожен кущик і закуток знає. Сердито зірвала з себе незручну туніку і швидко перевдягнулась у легкий тренувальний комплект: жилет та шорти. Зав’язала міцною стрічкою волосся, аби десь за гілку не вчепитись. Затягнула пояс з мечем у піхвах, зброя ніколи не завадить.

Знову почала накривати лють, так Діву виховали і навчили, що боятись – це слабкість, краще напасти першою. Дівчина сховалася і вичікувала в центрі саду за живоплотом з низьких туй, що пухнастим зеленим парканом відокремлювали невеличку круглу площадку з фонтанчиком. Щось побачити крізь густі гілки хвої було неможливо, та й вхід був лише один. Питання полягало лише в тому, як відділити короля Гарліону від його свити.

На всипаній мілким щебенем доріжці мечем намалювала стрілку. А раптом помітить? Якщо ні, тоді вона тихо свисне. А як і цей сигнал не зрозуміє, то доведеться розкрити себе і при свідках просити про розмову. Та, здається, принцесі нарешті посміхнулась вдача – Хакон вертався до апартаментів один. Де його супровід подівся, пішов раніше чи лишився, було зовсім не важливо. Поки король дійшов до середини саду, ніхто його так і не наздогнав, а йшов він не поспішаючи. Його кроки були важкими і плутаними, дихав шумно і глибоко. Складалось враження, що він перебрав з вином. З одного боку добре, адже п’яні майже беззахисні, а з іншого – оце б їй щастя перепало в виді чоловіка пияки.

Еріка вискочила прямо перед ним і, не зволікаючи, завдала блискавичного удару в м'язисті груди, щоб проштовхнути чоловіка всередину зеленого кола. Але ось халепа, Хакон, як стояв на місці кам'яною брилою, так і залишився:

– Яка пристрасна панянка. Хочеш затягнути мене в кущі?

– Що?

Еріка вмить відстрибнула. Такого повороту вона не чекала. Що ж за сила в цього бика, що він зовсім не поворухнувся? І це при тому, що її наскок був неочікуваним, а жертва ледве ноги переставляла.

– Сама поміркуй, як це виглядає з мого боку, – король хитро посміхався.

Нарешті до неї дійшли його недвозначні натяки, змусивши почервоніти і спалахнути. Як він сміє так про неї говорити? Вона зібрала всю волю в кулак, переборов збентеженість, і сміливо заглянула йому в очі.

– Чому ти обрав мене? – серйозно спитала принцеса, поки що контролюючи свою злість.

– Вже пояснював.

– Ні! Це не причина. Ти ж не дурний, і маєш розуміти, що воля для воїна – то найцінніше. І ти прийшов мене її лишити. Тобі плювати на те, хто я насправді. Ти прийшов за титулом переможця. Май хоч трохи поваги до чужого життя.

– Поваги? – чоловік засміявся. – Хіба ж ти знаєш, що таке повага?

– Слухай сюди, – Еріка говорила тихо і спокійно, але цей тон завжди проймав навіть найхоробріших. – Уважно слухай. Жодного весілля не буде. Я не належатиму тобі, ніколи. І неважливо, що для цього від мене буде потрібно. Потрібно буде – уб'ю. Я не жартую. Краще здайся прямо зараз і вибери одну з моїх сестер. Я бачила, як ти облизувався. Черговий самовдоволений бабій.

– А ти вже ревнуєш чи що? – Хакон продовжував веселитись.

Здавалось, говорити до нього в такому стані – як битись чолом о стіну. А від того брало якесь безсилля і відраза.

– Та ще й п'яниця, – зневажливо виплюнула Еріка.

– Люба, – обличчя чоловіка вмить змінилося, а в голосі взагалі були відсутні ознаки алкоголю, – з майбутнім чоловіком не варто так розмовляти. Охолонь.

– Ти не будеш моїм чоловіком!

– Подивимося, принцесо, – тепер і він казав серйозно, так ніби то була гра, а насправді він кристально тверезий. – Ти хочеш двобій, добре, двобій все і покаже.

– Востаннє попереджаю, – Еріка метнулася до нього, підносячи меч до шиї.

Воїн і не моргнув, спокійно глянув на зброю, потім на дівчину. Повільно і, не ухиляючись, міцно стиснув кулак Діви і з легкістю розігнув її напружену руку, відводячи лезо вбік. Як би вона не намагалася чинити опір, їй не вистачало мощі. Хижо оскалившись, суперник грав із нею немов із малою дитиною, то піддаючись, то знову напираючи.

– Королі Гарліона ніколи не відступають, – зверхньо повідомив Хакон і, наблизившись губами до вуха дівчини, прошепотів, – Не бійся, я буду ніжним.

– Звісно, – Еріка не смикнулась і не віддалилась, демонструючи цим, що не на ту напав. – То ж не ти три дні тому підняв білий прапор в Смарагдових горах.

– Я не казав, що королі Гарліону ідеальні. В кожного своя одержимість.

Принцеса на секунду розгубилася від зізнання та швидко висмикнула руку і шарахнулась в сторону, правда, довелося лишити меч ворогу.

– Комусь гори, комусь дружина, – продовжував тиснути чоловік, намацавши больову точку.

– Вбий мене зараз, – загрозливо проричала Діва, – поки маєш таку можливість.

Хакон лише хоробро простягнув меча, лезом до себе і рукояткою до принцеси, щоб віддати. Раптом Еріка усвідомила, в яку глибоку пастку її загнали. Цей бик сильний і, що ще гірше, безстрашний і впертий. Такого ні переконати, ні залякати. Хіба що здолати, але і тут доведеться добряче постаратися. Мабуть, це найнебезпечніший супротивник із зустрінутих нею. Звичайно, Еріка спритна та швидка, бігати по арені може довго, втім не вічно. Якщо гарліонець зможе її схопити, то все пропало.

– Я б залюбки поспілкувався ще, та мушу зізнатись, що дуже втомився з дороги, – тяжко видохнув король. – Втім, обіцяю, в нас ще все життя попереду, щоб поспілкуватись.

Така самовпевненість змусила Еріку отямитись і взяти меча, щось йому відповісти не знаходила слів. Та і не бачила сенсу, її задумка з тріском провалилась. Краще б  і не розмовляли.

– На добраніч, Ваша майбутня Величносте, – Хакон широко посміхнувся, задоволений собою.

Він показово уклонився і пішов далі, залишаючи принцесу наодинці з усвідомленням неминучої участі.