Раді Вас бачити!

Діва спокійно кивнула, що почула його, проте всередині все стиснулось у тугу пружину. Три тижні тому вона повернулася до столиці з гарними новинами, одразу ж все доповіла Рогнвальду, коротко і чітко, як завжди. І після цієї наради більше його не бачила, точніше, робила все, аби зайвий раз не перестріти, не привернути його уваги, втекти з палацу після обіду, коли батько мав декілька вільних годин на відпочинок. Вона і раніше не витримувала зорового контакту з ним, а тепер, коли так сильно перед ним схибила, боялась, що він одразу побачить це і зрозуміє. Або ж він вже якось дізнався, тому і покликав так раптово. До горла підкотив блювотний позив, ноги ніби налились свинцем, і кожен крок давався все складніше.

– Ваше Високосте, все гаразд?

Навіть Гуннар помітив, що з нею щось не так, а Рогнвальд точно її до стінки припре, він знає дочку набагато краще.

– Мабуть, щось не те з’їла, – ледве вимовила Еріка.

– Передати Його Величності, що Ви підійдете трохи пізніше? – стурбовано і співчутливо спитався чоловік.

– Так. Дайте мені десять хвилин, дякую.

Принцеса швидко завернула до найближчої вбиральні. Зайшла всередину, прислухалась: ніби нікого, та закрила двері на засув. Вбиральня була загальна, жіноча, але нехай потерплять. Обернулась до дзеркала: біла, як смерть. Не дивно, що Гуннар так стривожився. Глибокий вдих, затримка, видих. Ще раз, і ще.

– Треба заспокоїтись і мислити раціонально, – пошепки наказала собі Еріка.

Батько ніяк не міг знати про ту ніч, ніхто не знає. І єдине, що могло її видати – вона сама. В найгіршому випадку він просто спитає, а відповісти можна, що завгодно. Єдиний та при цьому найменш вірогідний сценарій, що може поставити її секрет під загрозу, це заміжжя. Еріка мимоволі посміхнулась своїм думкам, бо заміж вона не планувала в найближчі багато років. Можливо, колись в старості, якщо не помре десь у боях, і бажано за чітким договором та за чоловіка, який буде їй повністю підпорядковуватись.

Силоміць же, як в інших країнах, її віддати заміж не могли. Згідно баленсійських традицій вона мала право відстояти своє небажання у двобої. І з сімнадцяти років жодного разу не програла. Не дарма ж її кличуть у народі Кривавою Нареченою. Складно полічити скільки нахабних сміливців вона відправила додому з пораненнями різних ступенів. Більш того, за останні рік-два ніхто навіть не ризикує їхати до неї свататись. То чого нервувати? Вона ж ніц поганого не зробила.

Однак, чому король її кличе? Ніби дійсно все тихо, мирно і спокійно. Можливо, звісно, Лазурові острови знову готуються до бунту, але то вже звична справа раз на кілька років. З Гарліоном поки що затишшя, там зараз купа інших клопіт. А може батько просто скучив? Від такої марної здогадки Діва зареготала вголос. Скучив за тим, аби її повиховувати зайвий раз і в чомусь дорікнути. До речі, не малоймовірно, що хтось встиг на неї наскаржитись, от і викликають на килим.

Еріка знову подивилась на себе в дзеркало: рум’янець повернувся, карі очі не випромінювали всесвітній сум – чудове досягнення. Вмила обличчя від пилу і похапцем пройшлась пальцями по розпатланим заплутаним кучерям. Посміхнулась собі наостанок і підморгнула, та повна рішимості пішла до батька.

– Ваша Величність, – принцеса зігнулась у поклоні, ступивши на поріг, коли Гуннар відчинив перед нею двері. – Кликали?

Рогнвальд сидів за робочим столом і курив трубку. Дівчина намагалась прочитати його настрій та наміри, але не змогла. Кам’яне лице, задумливий погляд. Він явно над чимось дуже ретельно розмірковував, та чи подобались йому ті думки, чи ні – знав лише він.

– Так. Сідай, донько моя.

Діва прудко зайняла стілець навпроти, сприймаючи будь які слова з вуст короля, як беззаперечний наказ. Пряма спина, підборіддя вгору, серйозний вираз обличчя.

– Як себе почуваєш?

– Все в порядку. Дякую, що запитали, Ваша Величносте.

Навіть наодинці вона спілкувалася з батьком формально, військове виховання не дозволяло Діві панібратствувати зі своїм королем. Для неї Рогнвальд був беззаперечним авторитетом, можна сказати, ідолом. У його присутності вона негайно змінювалася. Кудись зникали всі емоції та будь-які інші ознаки живої людини.

– Добре, – прозвучало доволі байдуже. – Чула вже останні новини?

– Ні, Ваше Величносте. Дозвольте спитати, чи є в тих новинах щось варте уваги?

– Старший син Акрога, Хакон, зайняв престол Гарліона.

Еріка тільки кивнула. Звичайні новини, очікувані.

– Він явився до кордону з білим прапором.

Отже син виріс розумнішим за свого батька, це радує.

– За три дні він дістанеться Лір’єна.

В принцеси мимоволі здригнулись руки. Нічого дивного у візиті майбутнього союзника немає, та чомусь стало тривожно. Рогнвальд, певна річ, це помітив та повільно підкреслив:

– І ми зустрінемо його, як шановного гостя.

– Як скажете, Ваша Величносте, – швидко і голосно відповіла дочка.

Король оглянув її суворо, примруживши очі, ніби намагався забратися їй у голову. Стиснув зуби і шумно видихнув:

– Вільно.

Еріка миттєво піднялась і вклонилась:

– Ваше Величносте.

Спритними кроками попрямувала до дверей, відчинивши їх сама, не в змозі чекати, поки це зробить Гуннар.

Дорогою до власних хором Діва намагалась себе насварити, що знову роздмухує дим без вогню. Так багато варіантів, чому їй не варто турбуватись. У нового короля вже може бути наречена в Гарліоні, там мабуть черга з бажаючих. Якщо ж він все ще у пошуках і розглядає шлюб, як один з варіантів гарантій миру, в неї є три молодші сестри красуні, які залюбки погодяться без двобоїв, адже їх на відміну від неї виховували майбутніми дружинами, а не воїнами. То Еріці пощастило народитись першою і взяти на себе роль сина, аби справдити батькові мрії. Ромул народився аж третім, запізнився. Ні, вона ні в якому разі не жалілась, їй в цілому подобалось її життя і певні поступки в питаннях «леді повинна», тому і не хотіла його втрачати. Як же по різному це відчувалось до тієї рокової ночі і тепер. Раніше втратою був би буденний уклад життя, а не публічна страта.