Раді Вас бачити!

Еріка відчувала на голові важкість вінця, але перед нею височів не вівтар, а шибениця. Поруч знаходився святково вдягнений Хакон, у хутрі і при короні, а довкола… Довкола хвилювалося море з людей, і всі вони кровожерно і з засудженням дивилися на неї. Діва раптово усвідомила, що на ній зовсім відсутній хоч якийсь одяг. Вона похапцем почала прикриватися, як у неї полетіли плювки, каміння та палиці. Натовп гудів: «Розпусниця! Грішниця! Повія!». Принцеса зацьковано оглядалася у пошуках підтримки. Ось на очі попався той самий чарівний незнайомець, винуватець її безчестя. Він тицяв у неї пальцем і сміявся, реготав аж до сліз, голосно, істерично. Вона спробувала закричати: «Ти! Це ти!». Але щось заважало їй, вона кричала беззвучно, а в грудях тиснуло і не вистачало повітря. Воїтелька повернулася до Хакона, щоб вказати на зрадника жестом, але там тепер стояв Рогнвальд. Його скляні та бездушні очі знищували: «Твоєму вчинку немає виправдання. Ти поставила тавро ганьби на всю нашу родину. Очорнила моє ім'я. Заплямувала честь своїх сестер. Ти мені більше не дочка». І дав міцного, гучного ляпасу, аж у вухах задзвеніло.

Еріка прокинулася в холодному поту, у прямому сенсі підстрибнувши на ліжку і за звичкою діставши з-під подушки кинджал. Серце грозило розірвати грудну клітину, а ноги німіли. Її знову трясло, і пекуча отрута жаху розповзалася по тілу.

– Вибачте, Ваше Високосте! Вибачте, – хтось занив з іншого краю спальні.

Принцеса миттю перевела погляд на джерело звуку, потрохи приходячи до усвідомлення, де вона і що відбулося. На мармурній підлозі валялись ремінці з маленькими ножами, які вона вчора брала з собою на вечерю, а потім разом з тунікою скинула до однієї купи. Біля них стояла до смерті перелякана служниця, що збирала речі для прання і не помітила сюрпризу.

Діва важко простогнала і впала назад на ліжко. Перед очима все ще яскраво спалахували моменти з кошмару: батько, шибениця, натовп. Вона не вірила у віщі сни і знала, що їй вистачить сміливості зберегти таємницю, навіть якщо все складеться максимально погано, привселюдної ганьби своєї родини за власну помилку вона не допустить. Вихід є завжди, навіть, якщо це вихід у вікно. Звісно, вона буде боротись до кінця, і сподіватись, що до того не дійде.

Минулого вже не змінити, тільки прийняти. Вчинила б вона інакше, якби мала можливість повернутись в ту ніч? Так. Залишилась би на довше і спитала б, як його звати. Наївно було вірити, що їй все зійде з рук. Доля жорстока, тільки Еріка відчула смак пристрасті і близькості, як її приїхав сватати сильний воїн. Нічого, як приїхав, так і поїде.

Під час сніданку, точніше по часу швидше вже обіду, на якому, до речі, був присутній і король Гарліона, свіженький і бадьорий, Рогнвальд повідомив, що двобій відбудеться за п'ять днів. Все повинно проводитися справедливо, а Хакон дуже втомився після такої довгої дороги. Ага, по ньому і видно, а ось Діва аж сяє енергією з темними синцями під червоними очима. Зате вона має достатньо часу і встигне вивчити ворога, підібрати контрудар.

Більше батько ніяк не звертав на Еріку уваги і навіть проігнорував її питання про своє самопочуття: король Баленсії сидів похмурий і майже не їв. Все-таки не на жарт вона його розлютила. І це вона лише грубо відповіла гостю. А що б сталося, дізнайся він про її таємницю? Замість двобою проводили б публічну кару, точнісінько як уві сні. Не дарма ж Рогнвальд зветься справедливим, хоч брат, хоч сват, а якщо десь схибив – будеш покараний.

Після трапези воїтелька приступила до виконання свого задуму, а саме до стеження за супротивником. Їй потрібно було побачити, як він рухається, як реагує на напади, які прийоми використовує для захисту, щоб вивчити його стиль бою. Якщо вона хоче перемогти, то не може дозволити йому застати себе зненацька. Як на замовлення, Хакон вирушив у кипарисовий гай, що ріс за західним крилом. Його супроводжували два воїни, які тягли спорядження. От і попався! Мабуть, думав тут сховатися, щоб вона не побачила, інакше пішов би на полігон.

Близько години король розмахував мечем, провів кілька спарингів із партнерами, але чогось корисного Еріка не помітила. Звичайні, наче розслаблені дуелі, більше як розігрів. Це виглядало надто просто,  тому і насторожувало. Але ж він не може знати, що вона стежить. З годинникової башти її не видно, та й витрачати час на спектаклі трохи глупо. Втім, з побаченого Діва зробила деякі висновки. Найкращою стратегією буде кочівник, укусити-втекти, і так по колу, поки той сам не визнає своєї поразки. Пам'ятаючи про його силу, зробила собі зарубку, ні в якому разі не потрапляти у захват, відпустити зброю, але відбігти. Так, він був правий, двобій все покаже. Одне діло – пихато балакати, інше – битись за життя, а в нього такої мотивації точно немає.