Раді Вас бачити!

Хакон хотів лише одного – вбивати, трощити і руйнувати! Так йому набридли всі ці рутинні державні справи, вирішення яких зав'язане на безглуздій балаканині. Ще й радник кудись зник. Вдень брат, звичайно, виконував свої прямі обов'язки, але коли Хакон приходив до нього ввечері, щоб поговорити про особисте, той десь пропадав. Власне, він здогадувався, чому чоловік може бути відсутній вночі, але це ж скільки прудкості так довго і так часто.

– Чекаю на тебе сьогодні. І вино не забудь, – у наказному тоні сказав король в перерві між черговими важливими-важливими нарадами.

– У нас є що святкувати? – здивувався Кхемер, а про себе вилаявся, навряд чи Хакон відпустить його раніше, ніж під світанок, отже, навідати Еріку не залишиться часу, а його до неї немислимо тягнуло.

– Треба поговорити, – коротко пояснив король.

Однак увечері Кхемер не прийшов у домовлений час. Зовсім знахабнів братик, змушує Хакона відчувати себе шанувальницею, яка нудиться і беззавітно чекає. Король розлютився, сам же придумавши таке порівняння. Він навіть хотів іти хапати цього поганця за шкірку і тягти сюди, але двері відчинилися.

– Де ти ходиш? – прошипів король, роздратовано рухаючи жовнами.

– Робота радника, на відміну від короля, із заходом сонця не закінчується, – тяжко зітхнув принц.

– Бідося, – цикнув старший і скривився. - Сідай, давай.

– Що за термінова розмова така? – примружився Кхемер, важко сідаючи на диван.

– Термінова? Я вже пару днів намагаюся виловити тебе, як не прийду, тебе все немає. Чим ти зайнятий? – обурювався король, але вже спокійніше.

– Та так, – багатозначно простяг принц.

Як іноді просто приховати істину, якщо тобі беззавітно довіряють.

– Зрозуміло, – прийняв відмовку Хакон. – Загалом, якщо чесно, я хочу поговорити на ту саму тему.

– Не розумію, – принц трохи насторожився, хоч і був впевнений, що той не може знати про них з Ерікою.

– Допомога твоя потрібна, як підкорювача жіночих сердець, – тяжко зітхнув монарх, визнаючи свою поразку у цьому питанні.

Ні, з жінками в нього завжди й усе було гаразд, але вони самі падали до його ніг і просили взяти їх. А ось Діва… Неприступна фортеця. Агресивна південна левиця.

– Хто тобі вже сподобався? – розплився в непристойній усмішці молодший.

– Наречена моя, наречена, не дивись так, – остудив він брата.

– Закохався в Еріку? – ретельно приховуючи хвилювання, Кхемер промовив це глузливо.

– Поки не знаю, але ми станемо подружжям, а вона, здається, боїться мене, – король замислився. – Так, ми не найкраще проводили час разом і спілкувалися на підвищених тонах, плюс я її здолав у двобої, але… Ось, що б ти на моєму місці зробив, щоб досягти її прихильності? – у погляді його читалося щире занепокоєння та прохання.

Ох як принцові не сподобалися ці слова. Погано, якщо брат справді поклав на Еріку око. Ця обставина може все ускладнити. Втім, якось підставляти Хакона і цим завдавати незручності коханій, він не хотів, тому відмовився від інтриг.

– У плані повернення репутації я не майстер, я користуюсь першим пострілом – Кхемер зобразив, що натягує лук. – Побачив – вразив. Якщо не вразив, то побачив іншу і вразив.

– Мені інша не підходить, – тихо пробубнив король.

Радник все одно почув. І що ж тепер? Схоже, він налаштований серйозно щодо майбутньої дружини.

– Гаразд, що-небудь придумаю, якщо мій радник виявився марним.

– Ну, пробач, – розвів руками принц, все важче було грати у веселощі.

– До речі, я ще хотів попросити тебе придивитися за матінкою, не думаю, що Еріка їй до душі, адже забирає в неї владу, – змінив тему Хакон.

– Ось у неї я і був до тебе.

– І що?

– Сказала, що я поганий син. Люблю свого брата більше, ніж ту, яка дала мені життя, а тому вона зі мною на цю тему не розмовляє, – передражнив Кхемер писклявим голоском.

– Це в її стилі, – підтвердив король і навіть не посміявся над розіграною для нього сценкою, серйозно обмірковуючи інформацію. – Мабуть, я сам зайду до неї і нагадаю, що не варто переступати межу.

– Щасти, – обличчя Кхемера кричало про те, що ідея погана.

Марно. Мати ніколи не послухає брата, навіть якщо зобразить, що згодна.

– А де вино? – раптом схаменувся Хакон.

– Я думав, ти ніколи не спитаєш, – Кхемер дістав з-за пазухи приховану пляшку.

– Наливай.