Раді Вас бачити!

Еріка не пам’ятала як дісталася до своїх нових покоїв, ніби крокувала в дуже щільному і густому тумані. Пощастило, що всі пояснили собі її стан як втому після довгої дороги і зовсім інший клімат, до якого потрібно адаптуватися. Вона рухнула на м'яке ліжко, абсолютно забувши про корсет, і заплющила очі.

Як таке можливе? Боги сміються з неї? Мстять за недостойний вчинок? Як той «не пан» міг бути принцом? На мить її скувало від жаху. А що коли він все розповість братові? Вона б, звісно, була рада повернутися до Лійр’єна, але не з обритою головою і величезним червоним тавром повії! Діва тільки-но заспокоїлася, покладаючись на подарунок матері, сподівалася, що все обійдеться. Тепер точно доведеться бігти, з усіх ніг, без оглядки. Чи ні?

Значить, так судилося. Досить себе лаяти за минуле, його не змінити, а ось майбутнє… Тоді було темно, мало що здалося цьому зовсім незнайомому їй чоловікові, якого вона жодного разу в житті не бачила. Що ви, вона ніколи й близько не підходила до табору гарліонців, ніколи!

– Вибачте, раднику, але я не розумію, про що Ви! Я вперше Вас бачу, я принцеса, а не якась безрідна дівка, – пробурмотіла вона, приміряючи слова.

Ось і рішення, просте і зручне. Завжди можна прикинутися дурненькою, головне, тримати себе в руках і не танути від одного погляду на нього.

– Що? – голосно обурилася Віві, яка відразу ж почала розпаковувати речі. – Скажіть ще раз, по-людські, а то пробурчали щось собі під ніс, а мені гадай.

– Кажу, допоможи мені зняти цю безглузду сукню, і хутчіш!

Дихати одразу стало легше, і пройшов перший напад паніки, думки прояснилися. Це не найгірше, що з нею траплялося, аж ніяк. Вона воїн, а що воїни вміють робити найкраще? Ну, окрім як махати мечем. Правильно виживати! І вона впорається, не важливо, як і якою ціною, але вибереться сухою з цієї веремії.

Зробивши глибший і впевненіший вдих, вона нарешті звернула увагу на кімнату: світла завдяки приглушеним тонам бежевого і рожевого, простора, по-багатому прикрашена статуетками, картинами і рослинами в горщиках. У дальньому кутку широке ліжко з балдахіном, навпроти – мармуровий камін. Високі до стелі вікна із щільними шторами та три двері: одна на вихід, друга у ванну кімнату, а третя у гардероб. З меблів малися туалетний та письмовий столики з оксамитовими пуфами, кілька диванів з кріслами та кутовими стійками, обідній стіл із чотирма стільцями – цілі хороми. Жити можна.

Закінчивши зі спальнею, зазирнула й до інших кімнат. Її здивувало, що за розмірами вони не поступалися основній. У вбиральні було величезне на всю стіну дзеркало в золотій оправі, купа шафок і вішалок. Ванна порадувала наявністю налагодженої каналізаційної системи та басейном, у прямому сенсі, та там же за раз можна викупати невеликий загін! Вона ніколи навіть не мріяла про подібне. Її покої в Баленсії відчутно поступалася цим, але все одно подобалися їй більше.

Незабаром принесли їжу, мабуть, Хакон негайно взявся за виконання своєї обіцянки – особливо не набридати. Чого тільки не поставили на стіл: смажене м'ясо кількох видів, гарячий бульйон, свіжі фрукти та овочі. Де вони їх взяли в цьому морозному краї? Також соління та солодощі, п'ять сортів вина, у тому числі пряне та з бульбашками. Тепер вона зрозуміла, що мають на увазі під висловлюванням «золота клітка». Занадто казково, і кожна на її місці пищала б від захоплення, але не вона. Не тому, що їй не подобається, навпаки, все чудово, але вона цілком здатна без цього прожити. Порівняно з сирою землею і солом’яний тюфяк – розкіш, вона знає. Втім, живіт вона набила вщент. Перед цим, звичайно, милостиво запропонувала Віві скуштувати страви. А раптом отруєні? Королева Керстен не викликала довіри. Та все виявилося їстівним.

Потім служниця підготувала ванну, і воїтелька, наче дитя мале, засіла в цьому просторому басейні на добру годину, поки вода зовсім не охолола. Плюскалася, пірнала, відміряла довжину своїм тілом, загалом, звикала до нових реалій, як могла. Після закуталася в халат, який виявився неймовірно приємним на дотик. Начебто звичайні для багатіїв речі, але вона не встигла ними насолодитися в Баленсії, не до того було, тому зараз щиро захоплювалася і раділа. Може не все так і погано.

Майже зразу ж її розморило, захотілося спати. Віві розстелила ліжко і нагріла матрац чавунною праскою, а потім пішла. Мабуть поспішала на уклін до короля, точніше не зовсім уклін, але теж на колінах. Еріку вже навіть перестало це дратувати від однієї тільки думки, вона ще відіграється.

Діва переодяглася в довгу з тонкої тканини нічну сукню і вляглась. Як вона втомилася... Не тільки від довгої дороги, а морально. Всі ці переживання, що навалилися скопом. У якийсь момент просто відмахуєшся від усього, наче від набридливих мух, і покладаєшся на випадок. Будь як буде!

Тільки вона збиралася розслабитися і задути свічку на тумбочці, як почула клацання і тихі кроки. У темряві навколо ліжка нічого не виходило розгледіти, але руку на кинджал під подушкою вона поклала миттєво. А потім, відкрито й без сорому, до неї долинув чоловічий голос, який їй було важко не впізнати:

– Отже, тебе звуть Еріка.