Раді Вас бачити!

Еріка не зразу усвідомила, що відбувається, що це за різка переміна настрою, але потім почула сердитий голос Хакона:

– Ввічливіше з майбутньою королевою, раднику. І взагалі поясни, що це було?

– Витягни спочатку свою неповоротку наречену, – пирхнув Кхемер.

Король підійшов до картини і впіймав дівчину, що вже летіла вниз, бо самостійно намагалася вибратися. Сукня трохи сповзла, але воїтелька надійно куталася у жакет.

– Що це таке? – прогарчав він, цілком серйозно збираючись прибити брата.

– Звідки мені знати? Дякую краще скажи. Якби не моя реакція, всі б побачили принади твоєї нареченої.

– Зав'язки лопнули, – опустила погляд Еріка, пояснюючи невиразний випад радника.

– Геть, – процідив Хакон, повернувшись до брата з розлюченим поглядом.

– Поверніть мою одежу, тоді піду.

Король стягнув з ліжка ковдру і накрив їй дівчину, сам обережно зняв з неї піджак і жбурнув його в Кхемера.

– Геть.

– І жодної подяки, – обурювався чоловік. – Спочатку рятуй, потім веди тунелями, а вона, то впаде, то зареве. І це хвалена принцеса-воїн? Радше ніжна панночка.

Слова коханого пекли, втім Еріка розуміла, що він грає на публіку, і все ж таки неприємний осад залишався.

– Геть! – Хакон налетів на брата і мало не стусанами викинув з кімнати, зачинивши з силою двері.

Потім він підскочив до принцеси і дбайливо доторкнувся долонею обличчя, глянув у вічі зі щирим переживанням: червоні, і майже висохла доріжка від сліз на вилицях і підборідді.

– Ти як? Що сталося? Керстен? – коротко шепотів він.

– Вже краще. Не знаю, мабуть. І… – вона зам'ялася, – правда, я дуже вдячна радникові, що він урятував мене від ганьби.

– Дозволь поглянути на сукню, – Хакон проігнорував згадку про Кхемера, його злило, що Еріку врятував брат, а не він.

Діва щільніше загорнулася в ковдру і підвелася, вислизаючи зі спідниць. Їй і самій цікаво було подивитися, в чому причина. Хакон підніс свічку і взяв до рук порвані ремінці.

– Надрізані… – зітхнув він.

– Ось чому вони так раптово підлетіли до нас і почали сипати компліментам, – згадала принцеса.

– Фрейліни? Хто?

– Так. Всі, крім Каї, ну й Кегати, звичайно.

Хакон випростався, забираючи зав'язки з собою, і мовчки попрямував до виходу.

– Ти куди? Що ти задумав?

– Відпочивай.

Король уже не чув, що говорила Діва, а думав над тим, як це все вирішити та вивести винних на чисту воду. Одразу ж покликав своїх стражників і наказав виловити фрейлін, по одній, доставити їх усіх до нього в кабінет, негайно. Бал ще тривав, тому дівчата навряд чи встигли розбігтися або, головне, позбутися доказів.

Так, Еріка непогано їх образила помстою, але треба знати своє місце, до того ж, вона просто відповідала на їхні підступи, нехай і подекуди перегинаючи ціпок. Хакон сів на крісло і замислився. Навряд чи вони зізнаються, треба діяти інакше. Як? Посіяти жах у їхніх серцях, щоб не кортіло. Вони працювали заодно, шкода, цього не довести, тільки якщо натиснути на тих, хто попадеться. У когось має бути ніж чи ножиці, якими підрізали шнурки.

Двері відчинилися і всіх десятеро дівчат впустили почергово, поставивши в одну шеренгу перед монархом. Розгублені погляди, подив, страх. Кеннет клацнув ключем у замковій свердловині, і воїни розійшлися по периметру кімнати. Хакон натяг кам'яну маску і надав голосу жорсткості:

– Роздягайтеся.

Фрейліни злякано перезирнулися й зашушукались, сподіваючись, що їм почулося, взагалі не розуміючи, що відбувається.

– Давайте, жвавіше, роздягайтесь, – скомандував монарх.

Перелякана Санна першою потяглася до корсету, Аніка та Кіфа теж повільно заворушилися, ще двоє, Хасна та Лікора, роззулися. Інші не повірили в серйозність наказу, а Сохії явно нездужалося. Вона почервоніла і спітніла, поклавши руку на живіт. Отруїлась? Здається, лорд Фіккс сьогодні теж мучився. Що вони з'їли? Потрібно виключити із раціону.

– Ваша Величносте, – заговорила Хелена, кокетливо кліпаючи віями та заламуючи пальчики, – якби Ви тут були одні, без інших чоловіків, ми б з радістю виконали всі ваші побажання, але…

– Стоп, – король підвівся з крісла і обійшов фрейліну по колу. – Нехай Хелена роздягнеться першою.

Очі дівчини полізли на лоба, і вона ковтнула.

– Ваше Величес ...

– Швидко знімай одяг, – суворо викарбував Хакон.

Всі погляди, воїнів і дівчат, кинулися на неї, а король нависав, і шалена гримаса на його обличчі не обіцяла нічого доброго. Хто тільки за язик тягнув, проте вся ця ситуація бентежила. Навіщо королю така вистава? Хворий збоченець. Вона незграбно потягла за вузол.

– Не примушуй мене чекати.

Хелена здригнулася і прискорилася, гублячи верхню сукню на підлогу. Як і очікувалося, почувся металевий брязкіт.

– Що це у нас? – Хакон штовхнув дівчину вбік і нахилився, витрушуючи зі спідниць маленький кинджал.

Фрейліна у відвертому напівпрозорому спідньому стислась і затремтіла.

– Що це? – підніс він клинок до її обличчя і спитав вдруге.

– Самозахист, – заїкаючись, пробелькотіла дівчина. – Після того, як мені в ліжко підкинули дохлого пацюка, я дуже боюся, що наступного разу в ліжку мертвою опинюся вже я.

– Тому ти взяла його на бал?

– Т-так.

– Добре. Сідай, – король вказав на диван.

Дівчина впала в спробах підняти сукню і вдягнути її, але Хакон спритно відкинув ганчірку носом чобота і грізно глянув. Та одразу підскочила і втиснулася в м'яку оббивку софи.