Раді Вас бачити!

Кая та Сохія одразу ж відпадають. Перша безнадійна, а другу чекає особиста розмова без сторонніх вух. Аніку та Санну бачити не хотілося, не зараз. Звичайно, до зустрічі з Ерікою Кхемер напевно встиг спробувати кожну з фрейлін, ну, крім Кегати, ось тільки про цих двох вона знає точно. Їхні хижі бажання у бік радника неймовірно бісять. На Майху вона так само зла за побиття подруги. Залишаються якісь Лікора, Хасна та Кіфа.

Вона пам'ятала їхні обличчя, але не пам'ятала, щоб вони намагались її принизити. На обіді у Керстен вони встигли перекинутися кількома фразами під час спільної розмови, але всі їхні питання здавались зовсім невинними. Що ж, мабуть, вирішено.

Стіл накрили все в тій же залі для танців, а стражники слухняно конвоювали дівчат усередину. На відміну від вибухової Ніклариси, ці фрейліни привітно посміхнулися і із задоволенням присіли на пропоновані стільці. Ніхто з них не виявив підозри, що чашки отруєні, вони навпаки ввічливо подякували за запрошення. Чудеса й годі! Невже в палаці є ще хоч хтось адекватний? Чи це підступне гра? Тоді варто бути обережнішою і чекати ножа в спину.

– Ах, який смачний чай! – захопилася Хасна, струнка шатенка з звичайнісінькою зовнішністю, нічим не примітною. – Зізнаюся, за ці кілька днів я за ним скучила.

– Вам не приносять чай у кімнати? – сторопіла Діва.

– Ні, що Ви, принцесо! Просто я вважаю, що чай – це напій для компанії, і пити його наодинці зовсім не цікаво.

Дивні забобони, але в чомусь вона все ж таки права.

– І не кажи, – Лікора вдихнула пару з чашки і заплющила очі. – Я, звичайно, розумію мотиви короля і ціную його турботу, але сидіти в чотирьох стінах цілими днями так нудно. Лише іноді нові стражники дозволяють вийти з ними на прогулянку до саду.

Молодша сестра лорда Ульсона, це Еріка вичитала в блокноті, виглядала не на жарт роздратованою. В принципі, з братом вони були дуже схожі: волосся кольору першого снігу, гострі риси обличчя та виразні товсті брови.

– У палаці нині небезпечно. Пам'ятаєте, всі казали, що мені нездужає? Насправді, ввечері в коридорах, коли я поверталася до покоїв, на мене напали і побили, – розповіла Кегата.

Еріка вдруге здивувалася. Ця дівчина сильна, досить сильна, щоб розповісти про таке та пережити таке. Вона також розуміла, що подруга спеціально згадала напад, їй хотілося подивитись на реакцію.

– Як? – Лікора зблідла від жаху, хоча здавалося куди далі: її шкіра і так була схожа на білу порцеляну.

– Король знає? Ти бачила їхні обличчя? Потрібно терміново про це розповісти, – а ось Кіфа, яка раніше не особливо підтримувала бесіду, раптом заговорила дуже серйозно і раціонально, не піддавшись паніці.

Кіфа не знала про напад, воїтелька готова була присягнутися, що не знала. Такий погляд не підробити: бойовий, зосереджений та готовий до дій.

– Тепер ви розумієте, до чого такі запобіжні заходи, – підсумувала принцеса.

– Ах, – судомно зітхала Хасна, – спочатку дохлий щур, потім обрізане волосся, а тепер і рукоприкладство! Ми всі в небезпеці!

Еріка зловила погляд Кегати, ніби запитуючи поради, чи це той момент, чи варто взагалі розкривати цю таємницю? Подруга у відповідь невпевнено кивнула, але, подумавши кілька секунд, виправилася та рішуче підтвердила здогад.

– Ти помиляєшся. Спочатку було рукоприкладство, і тільки потім дохлий щур і обрізане волосся.

Хасна не одразу зрозуміла сенс і продовжила істерити:

– Це нічого не змінює. Хтось навмисно полює на нас, ох!

Лікора мовчала, розглядаючи кружку, а ось Кіфа, як і очікувалося, схвально посміхнулася. Вона зрозуміла. На її користь грало ще й те, що вона була дальньою родичкою лорда Кнута, а цей бойовий і усміхнений чоловік викликав у Еріки приємні асоціації. Але найдивовижнішим було те, що тільки про Кіфу в блокноті Кегати не було жодного поганого слова. Загалом там не так вже й багато було написано про неї, але часом це навіть на краще.

Раптом з коридору долинув приглушений крик:

– Я все ще королева! Відкривай негайно!

У зал влетіла сердита Керстен, але побачивши підданих миттєво одягла маску добродушності.

– Доброго дня, любі мої. Ах, як не гарно змушувати свою королеву нудьгувати і шукати зустрічі, – вона жестом вказала на стіл, заставлений солодощами.

Фрейліни моментально опустили очі при її появі і схилилися в реверансі. Тільки-но Хасна хотіла відкрити рота для вибачень, як її перебила Еріка:

– Доброго дня, Ваша Величносте. Перепрошую, це моя вина. Але в мене не було жодних злих намірів, повірте! Я лише хотіла більше дізнатися про життя і правила поведінки в палаці, але не хотіла турбувати Вас і набридати дурними розпитуваннями.

– Ох, люба, ну що Ви! – награно зніяковіла королева і граційно махнула долонькою. – Я завжди готова Вам допомогти, прошу, не соромтеся. Ви можете питати мене про все, що завгодно!

– Дякую, Ваша Величносте. Ви дуже щедрі. Ще раз перепрошую. Дозвольте загладити свою провину та запросити Вас приєднатися до нас.

– Що ж, якщо ви наполягаєте, то із задоволенням приймаю ваше запрошення.

Служниці Кегати заметушилися, ставлячи новий стілець і сервіруючи ще одне місце. І настільки швидко і злагоджено в них це виходило, що Керстен ледве досягла столу, коли вони вже закінчили з приготуванням. Королева сіла, а Еріка, виявивши належну гостинність, наповнила її чашку напоєм.

– Дякую, люба. Сподіваюся, я не завадила Вашій розмові. Продовжуйте, мені теж цікаво послухати.

Першою зорієнтувалася Кіфа, поки інші фрейліни не ляпнули чогось поганого:

– Принцесо, дозвольте, я відповім на поставлене Вами раніше питання.

– Дякую, Кіфа, я тільки "за", – підіграла Діва.

Зізнатись, вона ризикувала, давши дозвіл, адже невідомо, що могла задумати ця дівчина. Раптом вона зараз скаже щось таке, що потім неможливо буде викрутитись.

– Насправді в Гарліоні чимало щорічних свят, – заговорила брюнетка, а Еріка видихнула. – Перший день Зими, Весни, Літа та Осені – вже чотири. Відповідно до нашої релігії є дні Отця та Матері. Фестиваль Цвітіння та Фестиваль Урожаю не мають певних дат, все залежить від погоди та місячного циклу. Це найважливіші та найпишніші свята.

– Але у палаці урочистостей набагато більше, – несподівано підтримала Лікора. – Дні народження, дружні візити, а також Карнавал.

– Ах, Карнавал, – надихнулася Хасна, – це моя улюблена подія.

Керстен усміхалася і слухала, часом підтримуючи розмову короткими фразами, але принцеса явно бачила її невдоволення. Вона сподівалася викрити Еріку в чомусь неналежному, та тільки фрейліни поводилися цілком природно. Значить, вони справді пили чай і говорили про дурниці. Хоча був і інший варіант, який лякав і хвилював. Невже вони могли зрадити Керстен і віддати перевагу цій кровожерливій дикуні?