Раді Вас бачити!

Спершу Кхемер подумав, що вчора перебрав вина і йому це здається, але, придивившись, зрозумів – вона. Тоді в голові майнув здогад, можливо, він все ще п'яний і міцно спить у своїх хоромах. Адже не раз ця незнайомка приходила йому у снах, правда, вона завжди була напівголою і одразу ж пристрасно на нього кидалася.

Сумніви зникли, коли їхні погляди зіткнулися. Її яскрава реакція свідчила лише про одне – вона його не забула. Цей факт змусив стримано посміхнутися. Безрідна дівка, як та сама представилась, виявилась Ерікою, принцесою-воїном. Чим життя не жартує! З одного боку, його шалено тішила їхня зустріч, а ось з іншого – вона ж тепер наречена брата. Дилема.

Однак дівчина дійсно виглядала негаразд. Хто знає, в ньому криється справжня причина чи насправді погано почувається з дороги. Тому мати і сестра одразу повели гостю до її нових апартаментів. Хакон же стояв і чекав, поки вони з радником залишаться наодинці. А тоді спитав:

– Ну, що тут без мене діялося? Лорди сильно засмутилися, дізнавшись про заручини?

– Навіть не уявляєш, наскільки сильно, – Кхемер розвернувся до брата і закотив очі, всім своїм тілом демонструючи, як він тут змучився тягнути все самотужки.

– Дай вгадаю, першим примчав палкий шанувальник твоєї матері, – реготав король.

– Ні, Фікса дехто випередив.

– Дивина та й годі. Хто?

– Лорд Дахан, він наче сказився, тряс переді мною якимсь папірцем, мовляв, батько наш йому обіцяв, що ти одружишся на його дочці, Кегаті.

– Руденька така? – Хакон зобразив пальцями кучері на голові.

– Ага, вона.

– Хм, батько мені не говорив про це, – Хакон задумався, намагаючись пригадати, але швидко здався. – Гаразд, то що Фікс?

– О-о-о! Бризкав слиною, що ти безвідповідальний і дурний монарх, не спромігся запитати Раду не тільки про вибір нареченої, але й про мир з Баленсією, – принц награно приклав руку до серця.

– Зрозуміло, а решта? – Хакон жестом запросив брата піти за ним усередину палацу, досить стояти на холоді.

– Всі до єдиного, крім Есхока, мізки мені видзюбали з того ж приводу, – брати йшли просторим холом до масивних сходів на другий поверх.

– Хто такий Есхок? Не пригадую.

– Старший син покійного лорда Гроха, лише торік перейняв васалітет.

Цього новоспечений король теж не пам’ятав, адже він зазвичай був поряд з батьком, а той постійно тікав з палацу кудись подалі. Доведеться виправлятись.

– Що-небудь ще, що мені потрібно знати?

– Всі лорди вже в Хагарті, наполягають на Королівській Раді, – загальмував Кхемер, наголошуючи, що ситуація досить серйозна.

– Навіть не сумнівався в цьому, – а ось Хакон ступив на сходи, відмахуючись, мовляв, розбереться.

– Брате… – гукнув Кхемер і зам'явся.

Хакон, що вже надумав піднятися вгору, миттєво зупинився і стурбовано глянув на свого радника. Наскільки поганими мають бути новини, щоб Кхемер боявся їх розказати?

– Це може здатися дурним, – принц почав здалека, нервово посміхаючись, – але ти певен, що привіз справжню Еріку? Раптом тобі підсунули звичайну діву. Вибач, але вона не схожа на знатну принцесу.

– Авжеж не схожа, – полегшено видихнув король. – Вона ж воїн. А з приводу справжності не хвилюйся. Я бачив її під час битв, перед офіційним візитом таємно спостерігав за нею на полігоні, а засватав ніби між іншим під час званої вечері.

– А ти ростеш, брате, – оцінив Кхемер, який звик, що Хакон зазвичай бере лобом.

– У мене є гарний вчитель, – підморгнув король і поплескав по плечу молодшого брата.

– Легше, а то зламаєш, – принц ненавидів, коли той так робить, ніколи не розраховуючи силу і луплячи з усієї дурі, змушуючи зовсім не кволого Кхемера відчути себе комашкою і нахилитися.

– Мій кришталевий брат, – пожартував король.

Кхемер трохи нервово смикнув плечима, ніби перевіряючи, що все залишилося цілим і неушкодженим

– Збери нараду ввечері, – тяжко зітхнув Хакон, – години через чотири, а то посеред ночі піднімуть своїм вічним ниттям.

І попрямував нагору, знаючи, що брат виконає це прохання. А йому треба хоч трохи відпочити перед майбутньою мотаниною. Попереду його чекало найважче, адже він звик битись на мечах, а не словами.

Кхемер теж не барився і вирушив до свого кабінету. Зараз краще відволіктися на справи, ніж думати про ту, кого він ніяк не очікував тут побачити в ролі майбутньої королеви Гарліону. Чим швидше він владнає необхідне, тим скоріше звільниться.

Проблема в тому, що образ її в шкіряних шортах, а тепер у дорожній сукні, міцно засів у голові. Від однієї єдиної думки, що вона поруч, у їхньому палаці, начисто відключалися мізки і всі розумні аргументи капітулювали. Хотілося зірватись і бігти до неї, побачити ще раз, поговорити і не лише. Від цього «не лише» тіло починало горіти.

Він не переживав, чудово розуміючи – вона би не приїхала, якби не знайшла рішення. Адже вона вже знала чоловіка. Коли він повернувся до табору і взяв води, щоб обмитися, то помітив кров. Спочатку злякався, що чимось заразився від цієї дівчини, чи щось пошкодив, ось тільки кров була не його. Тепер же виявилося, що то була Еріка, принцеса. Усе стало ясно, саме він був для неї першим, і вона по праву першого належить йому. Щоправда, брату про так прямо не скажеш, треба буде щось вигадати.