Раді Вас бачити!

Дітамія завжди була цілеспрямованою і амбітною, тому, отримавши від тітоньки листа з вельми привабливою пропозицією, одразу ж рушила в дорогу. Вона щиро не розуміла, як Кхемер міг відмовитися від трону на користь старшого, чому не отруїв по-тихому і не став королем. У них в палаці діялася справжня гризня за майбутню спадщину, і дівчина особисто усунула сестру і брата, ось тільки батько зробив нового спадкоємця і тепер беріг його, як зіницю ока. Що ж, стати правителькою Гарліона теж непогана перспектива, яку вона не збиралася так легко втрачати.

При знайомстві з Хаконом Дітамія продемонструвала неабияку спокусливість, але цей чоловік чомусь її не оцінив. Лише чемно поцілував руку і обмінявся кількома фразами, а потім зник. Не на це вона чекала, але здаватися ще рано. До того ж, Керстен підтримує її і допоможе, чим зможе, адже сама не в захваті від вибору монарха. Ні, безперечно, та баленсійська дівчинка симпатична, струнка, але не більше. Навіть її помста за подругу виглядає по-дитячому, ну, крім обрізаного волосся.

– Я думала, йому набридли фрейліни, – зітхала Керстен, – а, бачиш, він і на тебе не купився. Значить, йому в серце запала та мерзота.

– Не поспішайте з висновками, тітонько. Ми з ним бачилися лише раз, та й то у формальній обстановці. Подивимося, як він заспіває, коли я натякну йому про свої бажання віч-на-віч. У найгіршому разі, у мене завжди є козир.

– Сподіваюся на тебе. Я не витримаю, якщо Еріка сяде на трон. Ця дикунка зовсім не знає манер і свого місця. Жодної поваги!

– А про це не хвилюйтеся, людина – істота тендітна.

– Якби ж все було так просто. Хакон же зразу біжить до мене і підозрює у всіх смертних гріхах. Що не так із принцесою, королева винна.

– Ніхто не скасовував суду та доказів.

– Начхати йому, він може відрубати голову і виправдатися тим, що він сидить на троні, отже, все йому дозволено.

– А мені він починає подобатися дедалі більше, – облизнулася Діта.

– Він занадто схожий на свого батька... Як би не виявився таким же однолюбом, – сердито прошипіла королева.

– Хіба він встоїть перед цим? – племінниця жартівливо стиснула груди.

– Ох, люба, що я тільки перед Акрогом не робила…

– Сьогодні я до нього навідаюсь, – сьорбнула чаю Дітамія. – Перевіримо, наскільки він міцний.

– Сподіваюся, люба, сподіваюся... Інакше доведеться ризикувати і щось робити з Ерікою.

Дівчина підступно посміхнулася, всім виглядом показуючи тітці, що хвилюватися нема про що. Коли жіночі аргументи не працюють, у хід пускаються зовсім інші методи, він закохається, за будь-якого розкладу.

Спочатку вона, звичайно ж, постарається все зробити без жертв, тому що на жертв часто йде забагато сил та енергії. Але для цього потрібно ретельно підготуватись. Як навчали наставники – спершу теорія, а згодом практика. Під час обіду дівчина підстерегла Кхемера біля його кімнати. Більшість часу радник проводив біля короля, у тронному залі чи його кабінеті, а після трапези повертався, щоб трохи подрімати і освіжити думки. Керстен люб'язно надала цю інформацію.

– Кхемер? Яка зустріч!

– Авжеж, ти ж випадково тут опинилася, біля моїх покоїв у чоловічій частині палацу. До речі, для молодої незаміжньої принцеси це непристойно.

– Але ж я прийшла побачитися з улюбленим кузеном, у цьому немає нічого такого.

– Що треба, Діто?

– А що для зустрічі потрібен якийсь привід?

– Якщо ми говоримо про тебе, то так.

– Тоді, може, впустиш?

– Я збирався відпочити.

– Я ненадовго.

Чоловік важко зітхнув, але розумів, що не викрутиться. Його кузина занадто настирлива, якщо він відмовиться, вона все одно знайде спосіб і не факт, що цей спосіб йому сподобається. Як справжній джентльмен радник відчинив двері і першою впустив Дітамію.

– Холостяцький притулок у всій красі, – озиралася на всі боки принцеса, шукаючи відповідне місце, щоб сісти.

– Переходь до справи, – Кхемер же хотів якнайшвидше позбутися гості.

– Знаєш, твій розум колись тебе погубить, – дівчина вирішила постояти, не знайшовши гідного для її величності місця: суцільний безлад. Куди дивляться слуги?

– Ну ти ж не зробиш поганого любимому двоюрідному братові?

– Що ти!

– Діто, або кажеш, навіщо прийшла, або йдеш.

– Який же грубіян! Гаразд. Розкажи мені про Хакона, адже ви близькі.

– Хочеш вкрасти нареченого у нареченої? – хижо вишкірився Кхемер.

Дітамія лише зніяковіло посміхнулася замість прямої відповіді.

– Просто розкажи, як він проводить день, чим живе, що подобається, а що не до смаку.

– Він дуже хороша людина, правильна. Розумний у міру і надмірно сильний. Честь і обов’язки понад усе. Акрог виховував його праведним лицарем, – при згадці батька він хмикнув з презирством. – Ніколи не бреше, точніше, не брехав. З Баленсії він повернувся іншим...

– Так і знала, що ця кобила на нього жахливо впливає, – важко зітхнула Діта.

– Не називай її так, – випалив чоловік, але миттєво виправився, – при Хаконі, звісно. Він сам вибрав наречену, отже, її образу він сприйме за особисте приниження.

– Зрозуміла, дякую. Що ще? Про пристрасті, – завзялась дівчина.

– Це воїн, я завжди дарую йому якусь зброю, йому подобається. Відверто кажучи, він дуже сумує у палаці. Йому б у поле, та мечем помахати, чи на полювання вибратися. Хм… Про що розповісти? Їсти любить м'ясо.

– Яке?

– Будь-яке.

– А що з алкоголю?

– Ми п'ємо молоде вино.

– Фу, збоченці, – скривилася панночка.

– Які є. Щиро кажучи, тобі краще спокусити його політичною перспективою. Ти ж таки принцеса Триммідану. Шкода, вже не спадкова, так би шансів було більше, – спеціально задів радник.

– Ох, Кхемере. Не будь ти моїм кузеном.

– Повір, знаю, – самовдоволено посміхнувся він.

– То, може, нікому не скажемо? – Дітамія спокусливо і витончено провела пальцем між грудей, що пишно здіймались з глибокого декольте, і грайливо закусила губу.

Кхемер підійшов впритул і схопив її трохи нижче талії, але не зовсім низько. Дівчина еротично скрикнула і облизала губи. Неспішно, але наполегливо він довів її до стіни біля дверей і втиснув, навалюючись.

– Я хочу тебе, – прошепотіла вона, задихаючись.

– А я думав, ти хочеш Хакона, – при цих словах він повернув ручку і відчинив двері, а потім відсторонився, як ні в чому не бувало, і кивнув на вихід. – Успіхів.

– Коли-небудь ... – Дітамія жартівливо пригрозила пальцем і, не поспішаючи покинула кімнату, дивлячись йому прямо в очі.

Кхемер любив так розважитись з тими, хто від нього шаленіє, дати надію і залишити ні з чим. Ця витівка підбадьорила його та розпалила. Ні, його збудила не кузина – його збудила власна чарівність. Подумати лишень, родичка була готова згрішити заради нього. Він ледве стримався, щоб не помчати до Еріки, вдень це небезпечно. Ну нічого, зараз він відпочине, а от уночі…