Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
- Вибачте, що втручаюся, але вам нема чого хвилюватися, — промовила Меган, вона хотіла ще щось сказати, але тут задзвонив мобільний, — Хвилинку, — прикривши рукою телефон, вона звернулася до нас, — Заходьте ось у ті темно-коричневі двері, потім повернете праворуч, спуститеся сходами вниз. Ось там і буде віп-зона. Ви, вибачте, але це якраз дзвонить господар цього нічного клубу. І… ну ви розумієте.
- Звичайно ж розуміємо, — схопивши мене за руку, Крістін тут же потягла за собою.
- Ми вже почали переживати, що ви не прийдете, — промовила Карен, як тільки ми зайшли всередину.
- Бачу, — промовила Крістін.
- Лише одна пляшка на трьох, — жартуючи почала виправдовуватися Віккі.
- Віккі, тільки не кажи, що ти пила, — промовила Крістін, звертаючись безпосередньо до неї.
- Лише крапульку, — відповіла та, хитро при цьому примружившись, — І взагалі, ми зібралися не для того, щоб обговорювати пила я там чи ні. Ірена, — звернулася вона до мене, — я така рада, що тепер не одна в нашій компанії, хто буде мати статус заміжньої.
- Але ж я ще незаміжня, — відповіла я.
- Але скоро будеш, — до мене підійшла Ніколь і злегка обняла за плечі, — Хіба не так?
- Напевно тільки надто ліниві не знають про майбутню грандіозну подію в нашому місті, — відповіла на це Віккі.
- Так дівчата, — промовила Крістін, — ви тут поки що займіться моєю майбутньою родичкою, а я перевірю місцевий бар.
- Тільки не довго перевіряй, — промовила Карен.
- Ну, це вже як вийде, — відповіла та, залишивши мене з дівчатами.
Деякі з дівчат, і я це розуміла, прийшли тільки через те, що я незабаром стану повноцінним членом сім'ї Стенлі. А деякі здебільшого спілкувалися з Крістін, ніж зі мною. Але, не дивлячись на це, нас зібралося чоловік сім, вісім. І це разом зі мною та Крістін.
Я не помітила, як почала потроху розслабитися і вже навіть сміялася над деякими жартами дівчат. Я навіть почала жалкувати про те, що раніше відмовлялася ходити у подібні місця. Не знаю, може то Марія так на мене впливала, адже вона неодноразово говорила, що порядні дівчата ніколи не будуть ходити по нічних клубах. І я завжди її слухала, хоча Джоанні це не дуже подобалося.
- Знаєш, — промовила я Крістін, — ти була права. Тут і справді чудово.
- Ось бачиш. Ну, що дівчата, ще по одному колу і на танцмайданчик? — спитала вона, звертаючись до інших.
- А чому б і ні? — запитав хтось із дівчат і всі її дружньо підтримали.
- А за що цього разу питимемо? — запитала Віккі, — Хоча… знаю… щоб завжди стоя…
- За кілочок ми вже пили, — промовила одна із близнючок, що останніми прийшли на вечірку. Чи то Мелісса, чи то Елісон. Вони були єдиними, крім Крістін, з ким я могла вільно спілкуватися. І це не дивлячись на те, що дівчата працювали в компанії Дерена.
Я настільки розслабилася, що навіть не помітила, як всі потроху почали розходитися. А потім, почало відбуватися щось дивне. З останнього, що я чітко запам'ятала, це подарунок, який мені зробили близнята та як пила разом з Ніколь. А далі — все нагадувало якийсь дивний сон.
Я ніяк не могла зрозуміти, як саме опинилася в цій кімнаті та ще й спідній білизні. Хтось намагався мені щось пояснити, але нічого не могла зрозуміти. Потім двері в кімнату відчинилися і, начебто, увійшла Меган.
- Можна вести, — не знаю, може мені і почулося, що вона це сказала.
Куди й навіщо мене ведуть я не розуміла. Але й не чинила опір, хоча щось усередині підказувало, що моє так зване почуття тривоги все-таки було недаремним.
- Панове! — раптом нізвідки пролунав голос, — У нас вперше на аукціоні пропонують таку неймовірну ціну. Може, у когось є бажання запропонувати більше? Добре подумайте, поки ще є час...
Хтось накинув на мене піджак і, взявши на руки, кудись поніс...
- У тебе немає іншого виходу, як довіритися мені. Подобається це тобі чи ні, але тепер ти моя власність, — ну чому в такому дивному сні має з'явитися саме Форс? І де Джеймс, взагалі? Чому я не бачу свого нареченого? Хоча… якщо подумати… Це лише якийсь сон, нехай і досить дивний, як і заява Макса, що я належу тільки йому...
