Раді Вас бачити!

За кілька годин до розмови з Джеймсом

- Сем, зайди до мене. Зараз же, — наказав я і поклав слухавку.

Мені хотілося власними руками придушити того, хто надрукував цю статтю, а ще тих, хто не вміє тримати свого язика за зубами. То ж, треба було щось з цим вирішувати, поки ще не пізно. І чим скоріше буде знайдено зрадника, тим краще. Я не збирався через когось там втрачати те, що стільки років створював власними руками.

- Я вас слухаю, містере Стенлі, — промовив молодий чоловік, як тільки переступив поріг кабінету.

- Присядь, — вказав я на стілець, — Є термінова справа. Ось, можеш почитати, — і протягнув йому газету.

- Ви когось конкретно підозрюєте? — Сем дочитав до кінця статтю і поглянув на мене.

- Підозрюю? — перепитав я, — Ворогів у мене чимало, і тобі це відомо.

- Я не про ворогів. Скоріше за все до витоку інформації причетний той, хто в курсі всіх справ.

- Думаєш, я це не розумію? — запитав я і сам де відповів, — Звісно розумію. І справа не в тому, що я там щось чи когось боюся. Мене навіть не хвилює, що про деяку інформацію з цієї статті може дізнатися Джеймс. З цим я розберуся. Проблема в тому, що цим можуть скористатися ті, хто вже давно прагне мого краху.

- А ви не думаєте, що за цим може стояти Дерен? — запитав Сем.

- Навряд, — відповів я, — до того ж Дерен, як і Джеймс впевнений, що його сестра померла. А, крім того, у нього достатньо проблем з його колишньою, наскільки мені відомо. Так що, якби мені цього не хотілося, але він поза підозрою.

- Якщо я правильно розумію, ви хочете аби я позбувся вашої колишньої дружини, — прямо заявив Сем.

- Ні. Таку делікатну справу я вирішив доручити Ріті, — склавши перед собою руками в замок, я продовжив далі, — вона занадто сильно загралася і забула де її справжнє місце. То ж, — підвівшись, я підійшов до сейфа і дістав звідти невеличку пляшечку з прозорою рідиною, — ти передаси їй це і введеш в курс справи.

- Гадаєте вона погодиться?

- Це тебе не повинно хвилювати. Твоя задача полягає в тому, що як тільки вона все зробить, ти її прибереш. Думаю, не мені тобі розповідати, що і як треба робити. Головне, щоб це було схоже на нещасний випадок.

- За це можете не переживати. Більше ніяких доручень не буде?

- Це все. Можеш бути вільний.

Як тільки за Семом зачинилися двері, я відкинувся на спинку крісла і заплющив очі.

Я вже давно помітив, що Ріта небайдужа до Джеймса. Навіть занадто. Та якщо раніше, я дивився на все це крізь пальці, то тепер, після її недавнього вчинку все змінилося. Адже своєю поведінкою, вона сплутувала мені всі карти.

Ще трохи посидівши в кабінеті, я вирішив, що все ж таки потрібно йти та відпочивати. Проте стаття всерівно не виходила у мене з голови. Ні, мене вона абсолютно не лякала. Єдине, що мене хвилювало, так це те, щоб Джеймс не довідався, як все було насправді. Адже до сьогоднішнього дня він вірив у смерть Норми.

Норма. Я вже не один раз пожалкував, що свого часу одружився з нею. Але ж мені, чорт забирай, потрібен був спадкоємець. І будь у Джини можливість мати дітей, то я б і не розлучався з нею. А так, довелося одружитися зі своєю секретаркою, і то тільки тому, що вона була вагітна. Це вже пізніше я дізнався, що Норма зведена сестра Дерена. Бо працюючи у мене, вона ні разу про це не обмовилася. Та і прізвища у них з Філіпом різні. Скоріше за все, тому хто писав цю статтю, про це не було відомо.

Наш шлюб з Нормою був далеким від ідеального. Але ніхто про це не здогадувався. Майже ніхто. Відданість, повага і довіра. Саме вони були для мене головними, як в стосунках, так і у бізнесі. А щоб заслужити останнє, потрібно досить постаратися. І, здавалося б, Норма досить добре з цим впоралася. Якби не одне але. І причина зовсім не в її родинних зв'язках з Дереном. Було дещо, про що я волів би не згадувати. Те, через що вона опинилася у психіатричній лікарні і про що не повинен дізнатися Джеймс. Що ж стосується Джоанни, то вона не була дурною аби піти проти мене. І навіть в дечому нагадувала Джину, щоправда з одним «але». І цим «але» був її страх залишитися ні з чим. То ж Джоанна, як і Дерен, була поза підозрою.

- Тільки не кажи, що вирішила проміняти мене на мого сина, — прошепотів я на вухо Ріті, заставши її неподалік від кімнати Джеймса.

- Ну що ви, хіба я можу, — вдаючи з себе саму невинність, промовила дівчина.

- І, тим не менш, ти занадто багато часу проводиш у його кімнаті, маленька брехуха.

- Я...

– Зараз це не важливо. Потрібно, щоб ти дещо зробила. Ходімо, — взявши її за руку і, розгорнувши до себе, відразу ж відпустив. — Що це? — запитав я, трохи доторкнувшись пальцем до губ дівчини.

- З дверима не розминулася, нічого особливого, — відповіла та.

Я ж лише хмикнув у відповідь, зробивши вигляд, що повірив. Знаю я, що то були за «двері». Повернувшись разом з дівчиною до кабінету, я вказав їй на крісло.

- Буде потрібно аби ти дещо зробила, — відразу ж промовив я, як тільки вона сіла.

- Якщо ви маєте на увазі мінет, то я готова обслужити вас прямо зараз, облизнувши кінчиком язика губи, промовила вона.

- Залиш свої вульгарні жарти на потім. Треба буде аби ти з'їздила в одне місце. Всю подальшу інформацію отримаєш від Сема.

- Вибачте, але... я нічого не можу зрозуміти, — промовила Ріта. — Ви говорите якимось загадками.

- Ріто, — підвівшись, я схилився над нею і, сильно сдавивши її плече, промовив, — повторюю в останнє, вся подальша інформація у Сема. І ще одне, — я так і продовжував стояти поруч з нею, — Буде краще, якщо тебе кілька днів не буде вдома. А тепер можеш бути вільна.

- А...

- Якщо ти за гроші, то можеш не хвилюватися, — перебив я і, вдруге за день підійшовши до сейфа відкрив його.

Можливо, за інших обставин, я і не давав би їй таку суму. Та для такої як Ріта це було гарною мотивацією. То ж зараз я був готовий не те, що розлучитися з мільйоном, а й продати душу самому Дияволу. Може для когось це виглядає абсурдним та я добре знав, що саме і для чого роблю. А з такою сумою Ріта не те, що позбудеться Норми, а й рідну матір продасть.

- Сподіваюся, ти розумно ними скористаєшся, — промовив я, кладучи гроші на стіл перед дівчиною.

- Можете навіть не сумніватися, — задоволено відповіла Ріта.

Випровадивши служницю та плеснувши собі трохи бренді, я вирішив ще раз перечитати ту кляту статтю. Про відпочинок вже не було і мови.

Ще раз плеснувши собі бренді, а точніше те, що залишилося, я продовжив читати далі. Форс. Він був одним із тих кому я довіряв. І, як виявилося згодом, даремно. Тому у мене і були причини його прибрати.

Що ж стосується Вільяма Стоуна, то він занадто багато знав, як для шофера. І, наскільки мені відомо, Вільям свого часу зібрав проти мене достатньо інформації. А щоб отримати до неї доступ мені просто було необхідно, щоб Джеймс одружився з його дочкою. Ірена досить довірлива, то ж немає ніяких сумнівів, що після весілля у Джеймса буде вільний доступ до її спадку. А саме головне, до банківської скриньки, де і зберігалася та сама необхідна мені інформація.

І ось тепер, за стільки років, комусь захотілося покопирсатися в брудній білизні. Хоча, як кажуть, не в перше і не в останнє. Так, я нажив досить багато ворогів, які з нетерпінням чекають мого краху. Але я не збираюся так просто все втрачати через якусь там статтю. То ж, все вирішується досить просто.

Я підійшов до шахівниці і прибрав звідти ще три фігури. І саме в цей час до кабінету зайшов Джеймс.

- Щось ти пізно сьогодні, — промовив я, роблячи вигляд, що переглядаю документи.