Раді Вас бачити!

- Макс, — промовила Крістін, малюючи при цьому пальцем на моїх грудях якісь хитромудрі візерунки.

- Так? Ти щось хотіла? — запитав я.

- А ти, хіба не здогадуєшся? — трохи підвівшись, дівчина глянула мені просто у вічі.

- Мала, я й не підозрював, що ти можеш бути такою ненаситною, — промовив я, граючи з локоном її волосся.

- У тебе тільки одне на думці. А я, між іншим, хочу поговорити про серйозні речі, — ображено надула губи Крістін.

- Ну, якщо про серйозні, то я готовий тебе вислухати.

- Так от, — відразу ж почала Крістін, — ми зустрічаємося з тобою трохи більше року ...

- І?..

- Ти можеш вислухати до кінця, не перебиваючи?

- Добре. Мовчу, — я зробив рукою жест, що закриваю свій рот на замок.

- І я подумала ... — тут вона трохи зам'ялася, напевне думала, якби його сказати далі, — Я хочу, щоб ти купив мені каблучку, — швидко промовила Крістін.

- Без проблем, звісно, — відповів я, — Тільки не розумію, навіщо?

Хоча, чому не розумію? Все якраз навпаки. Але одружуватися, нехай навіть із сестрою Джеймса, у мої плани поки не входило. Мені і так не погано живеться. Так, мені було добре з Крістін в ліжку, проте я не бачив її в якості своєї дружини та матері наших спільних дітей. Хоч і пробував, приховувати не буду.

- Ну, Крістін, ще не вистачало, щоб ти почала плакати, — сказав я, помітивши, як її очі наповнилися слізьми, — Якщо ти вже так хочеш, то я куплю тобі купу цих довбаних каблучок, тільки не реви. Добре?

– Я не хочу купу. Я одне хочу, — шморгнувши носом, промовила вона.

- Окей. Куплю одну довбану каблучку. Задоволена?

- Угу. Тільки вона має бути не довбаною, як ти сказав, а набагато красивішою за ту, що Джеймс подарував Ірені на честь заручин.

«Так от, на що ти натякаєш. Виходить, я таки не помилився», — подумав я.

- До речі, а як там наші майбутні молодята? — спитав я, вирішивши направити розмову трохи в інше русло. — Дивно, що сьогодні за вечерею, ти жодного разу про них і не згадала.

- А що вони? Як зазвичай. Ось тільки...

- Що?

- Ну, Джеймс поїхав на кілька днів по роботі, — відповіла Крістін.

- І Ірена чекає його так само, як колись Пенелопа чекала Одіссея.

- Тобі б посміятися тільки. А у них, між іншим, кохання. Справжнє. Максе, я їй так заздрю!

- З чого це раптом? — запитав я.

- А ти хіба не розумієш? Якби ти тільки бачив, як вони дивляться один на одного.

- Ось так? — запитав я, сильно витріщивши очі й поглянувши при цьому на Крістін.

- Все жартуєш. От скажи, — запитала вона, — ти щось відчуваєш до мене?

- Я відчуваю, що якщо мій дружок не опинитися всередині твоєї киці, то зараз все, у тому числі і ти, буде забризкано моєю спермою, — перевернувши її на спину і ніжно покусуючи за вухо, відповів я.

- А ти впевнений, що моя киця хоче аби твій дружок опинився у неї всередині? — схрестивши у мене за спиною ноги, спитала Крістін.

- Ще б пак, — легенько відсторонивши її від себе, я дістав з-під подушки запечатаний презерватив, — Ну ж, давай, одягни на нього обладунки.

Скільки разів не намагалася Крістін схилити мене до того, щоб хоч раз зайнятися сексом без презервативу, я був непохитний. Так само, як ніколи не брав ті, що купувала. Знаю я ці всілякі дівочі хитрощі, не дарма ж у мене сестра є. То ж, щоб там Крістін собі не напридумувала, але їй нічого іншого не залишається, як погоджуватися з моїми умовами.

- Ірена-а-а-а... — простогнав я, відразу ж додавши, — і справді настільки сильно закохана в Джеймса?

- Та-а-ак! — впиваючись мені з усієї дурі нігтями в плечі, простогнала у відповідь Крістін.

«Придурок, блядь, — вилаяв я себе, — ледь не підставився». А все тому, що якогось хріна уявив на місці Крістін Ірену. Ні, не якусь там іншу дівчину, а саме її. Згадавши той її погляд, яким вона подивилася тоді на мене у кав'ярні, я посміхнувся.

Як не дивно, але ще зовсім недавно, Ірена дратувала мене лише однією своєю присутністю. Згадавши, як у дитинстві ми з сестрою намагалися будь-якими способами довести її до сліз, я гірко посміхнувся. І схоже тепер, вона вирішила відплатити мені холодною байдужістю за всі свої дитячі образи.

«Ну ж бо, Макс, — почав умовляти самого себе, — просто погодься з тим, що ти повівся на симпатичне личко, от і все».

Гладячи волосся Крістін, що нарешті заснула в моїх обіймах, я в цю саму мить думав про іншу. Про ту, що зовсім скоро повинна дружиною мого друга. Якщо стане, звісно. Напевне, в перші в житті, я відчув розриваючу мене зсередини пекельну ревність. І це було щось нове для мене, адже нічого подібного зі мною ніколи раніше не відбувалося. Особливо по відношенню до Крістін чи будь якоїсь іншої дівчини. А тут...

Обережно, аби не розбудити Крістін, я вибрався з ліжка і попрямував до душової. Мені просто необхідно було вибити зі своєї голови всі думки про це нестерпне дівчисько. Проте схоже, що вона все ж таки вирішила насильно засісти в моїй підсвідомості, не маючи ніякого бажання звідти забиратися.

Включаю холодну воду і стаю під її струмені аби хоч трохи охолодити себе. Стою так хвилин п'ять, а може навіть і більше. Силоміць примушую думати себе про Крістін, але підсвідомість вперто видає мені образ Ірени. Її здивований і в той же час переляканий погляд, коли побачила нас з Бетті, ледь помітний рум'янець (напевне згадала наш з нею поцілунок), пухкі вуста, що так і манять до себе. Ні, Джеймс не заслуговує на таке щастя. І як би там не було, але я все-таки заваджу цьому чортовому весіллю. І не тому, що цього хоче Бетті, а тому... Та і яка, власне кажучи, різниця?

Обмотавши навколо стегон рушник і вийшовши з душової, я крадькома кинув погляд на Крістін, що спала у моєму ліжку. Дівчина, тихо сопучи, усміхалася уві сні, навіть не підозрюючи про те, що коїться у моїй голові.

- А я все ж таки їй подобаюсь, — я навіть не помітив, як промовив ці слова вголос.

- Угу, — пробурмотіла уві сні Крістін, перевертаючись на живіт.