Раді Вас бачити!

- Скучав за мною, котику? — почулося на тому кінці слухавки, — А у мене гостинець для тебе. Місце зустрічі я згодом скину, — і як завжди першою кладе слухавку.

У мене не було іншого вибору окрім, як погодитися на зустріч з нею. Адже тільки вона могла дістати те, що було так мені необхідно.

Як і завжди одягнена в червону сукню, під якою, а в цьому я був остаточно впевнений, нічого немає, вона повільно наблизилась до мене.

- Сьогодні бос, як ніколи цікавився Елен, — промовила, передаючи мені «ліки».

- Нехай навіть і не мріє, — відповів я, — До того ж, ми начебто домовилися не торкатися цієї теми.

- Хочеш сказати, що вона ще й досі настільки для тебе важлива? — гаряче прошепотіла на вухо, провівши при цьому рукою по моєму паху, — А твій хлопчик, схоже засумував за мною. Може, випустимо його на волю? — і не чекаючи відповіді тут же прийнялася розстібувати пасок.

Я просто мовчки стояв, навіть не намагаючись її зупинити. Вона ж натомість злегка мене штовхнула і я примостився на крісло, тим самим даючи їй змогу мене осідлати.

Як не дивно, але я і досі не знав її справжнього імені. Натомість, як вона знала про мене все. У Норвегії вона була більш відома, як Емма. По крайній мірі, саме так до неї зверталися.

- Отже, медовий місяць у Венесуелі, — промовила нахилившись до мене аби вп'ятися у мої губи страстним поцілунком, — Так, Джеймсе, мені навіть це відомо. А те, що я знаю... Ну, ти сам розумієш.

А ось це мені вже не зовсім подобається. Що ж, треба буде щось придумати.

- Може нарешті скажеш, що тобі потрібно? — не втримався я.

- Такий же нетерплячий, як і завжди. Те, що мені потрібно, воно вже і так у моїй власності, — при цьому вона трохи припіднялася і знову насадилася на мій член, прискорюючи при цьому темп, — А от, що стосується боса, то потрібно аби ти взяв пару його людей до себе на роботу.

- Це не можливо, — відповів я.

- Немає нічого неможливого. Добре подумай, перш ніж дати остаточну відповідь.

Легко сказати, подумай. Тут головне, щоб батько ні про що не довідався. Бо за таке по голові точно не погладить.

- Ти часто згадуєш Норвегію? — раптом запитала вона і, не дочекавшись відповіді, промовила, — А от я часто. А найчастіше той момент, коли ви разом з Елен намагалися видати вбивство Інгрід за нещасний випадок. О, знову цей звіриний погляд! Так, Джеймсе, ну ж бо, покажи себе справжнього.

Не будь вона мені настільки необхідна, я з радістю скрутив би їй шию. А так, мусив терпіти. І не тільки через те, що вона допомогла тоді з Інгрід, а потім і з Мартіном. Згадка про колишнього нареченого Крістін викликала в мені нову хвилю гніву, що відразу ж кидалося в очі.

- Контроль, Джеймсе — лагідно промовляє до мене вона, поправляючи тим самим на собі одяг, а потім дістає пачку сигарет і протягує одну мені.

Деякий час ми просто сидимо і мовчки куримо.

- А з нас могла би вийти чудова пара, — раптом порушує вона тишу.

- Я, — голос чомусь схожий на каркання ворони, — давно хотів спитати. Чому ти вирішила тоді допомогти? — хоча насправді хотів спитати зовсім інше.

- Тобі це дійсно цікаво? Можливо, через те, що Інгрід і для мене була, як кістка поперек горла. А можливо, — тут вона зробила паузу і згодом продовжила, — причина зовсім в іншому. До того ж, якщо ти не забув, Інгрід нікому не подобалася. Думаєш її просто так не кинулися відразу шукати?

- Я про це навіть і не замислювався.

- Хм.., — вона затушила сигарету і наблизилася до мене, — Так чи інакше та її би всерівно хтось задушив. Але ж це не ти зробив.

- І з чого такі припущення?

- Я досить довго спостерігала за вами з Елен, а особливо за нею. І знаю, що заради тебе вона готова на все. Напевне, тому ти досі і тримаєш її біля себе. Бо як ще це можна пояснити?

- А як щодо того, що я її кохаю?

- Кохаєш?! — голосно розсміявшись, але потім взявши себе в руки, вона вже спокійно промовила, — Вибач, Джеймс, але крім себе, ти ні до кого не здатен відчувати щось подібне. І це щира правда. От скажи, ти хоч раз колись замислювався над тим, що комусь зробив боляче? Ні, я не про фізичний біль, а про той, що ось тут, — промовила, торкнувшись грудей, — всередині.

Ще ніколи нічого подібного я від неї не чув. Але сьогодні вона чомусь вирішила відкритися зовсім з іншого боку.

- От саме тому я і кажу, що ти кохаєш лише самого себе, — продовжила тим часом вона.

- Ти, — але вона не дає договорити, сідає мені на коліна і починає водити пальцем по моїм губах.

- Елен вже давно перетворилася на маріонетку у твоїх руках. І як би ти цього не заперечував, рано чи пізно тобі всерівно доведеться викинути її зі свого життя, як якийсь непотріб. До того ж, наскільки мені відомо, ти вже не так часто навідуєшся до вашої з нею квартири.

Я мовчу, бо не знаю, що на все це сказати. І це не вперше, коли я поруч з нею. Моя впевненість в собі десь губиться, немов її і не було ніколи. А сам я перетворююся... Як там вона сказала про Елен? Так от, я стаю такою ж маріонеткою, але тільки в її руках.