Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Три дні потому...
Я з нетерпінням чекала наближення запланованої для Ірени вечірки. До того ж, як виявилося, Джеймс приготував для неї якийсь сюрприз та попросив мене допомогти. Відмовити, само собою розуміється, я не могла. Тим більше, що свого часу він також допоміг мені. І ось тепер настала моя черга. Але, знай я тоді, чим усе це обернеться... сто разів подумала би, перед тим, як погоджуватися. А поки, всі мої думки були зайняті вечіркою та весіллям брата з однією із моїх найкращих подруг. Навіть не вірилося, що з кожним днем воно ставало все ближче.
Джеймс так і не зізнався, який саме сюрприз приготував для Ірени. Єдине, що мені було відомо, що це буде свого роду квестом, де Ірені відводиться роль принцеси, а моєму брату, звичайно, доведеться грати хороброго і безстрашного лицаря, який буде рятувати свою кохану з лап жахливого чудовиська.
- Може все-таки краще вдягнути щось інше? — роздивляючись себе у дзеркалі, невпевненим голосом запитала Ірена.
- Щось інше? Навіть не думай! І ми начебто домовилися, що ти підеш саме у цій сукні, — відповіла на це я.
- Але вона надто коротка Крістін, розумієш?
- І що з того? Блін, подруга, у тебе відпадна фігура, таку гріх приховувати. Так, все, — поглянула я на годинник, — часу зовсім обмаль.
- Але…
- Ось тримай, — діставши зі своєї шафи піджак, я кинула його Ірені, — можеш накинути його на сукню. Ну, як? Полегшало? Тепер можемо їхати?
- Так, — відповіла та.
- Ну, нарешті, — я зітхнула з полегшенням. — Хоча, — критично оглянувши її ще раз, промовила, — без піджака все ж таки набагато краще.
З одного боку, це звичайно добре, що ми будемо окремо від інших. Але з іншого... Втім, вчорашній дзвінок брата все ж таки змусив Ірену передумати. Ну, так… не приховую, я зателефонувала йому і попросила вплинути на його ж наречену. А що мені ще залишалося робити, коли вона ні з того, ні з чого почала раптом вередувати. То їй те не так, то це не ти боком…
- Як хочеш, але ти повинен з нею поговорити, — сказала я.
- Добре, — відповів Джеймс і запитав, — Не забула?
- Ні. Я зроблю все, як ти просив. Але ти повинен переконати її піти зі мною та іншими дівчатами до клубу.
- Хіба ви не самі там будете?
- Ні звичайно ж. А хіба я не казала тобі?
- Може й говорила, але я, напевно, пропустив повз вуха. Гаразд… може так навіть і краще…
На відміну від Ірени, мені навпаки подобалося час від часу відвідувати нічні клуби і відірватися. У межах розумного, звичайно.
Вибираючи, щоб такого сьогодні одягнути, я зупинила свій вибір на облягаючому короткому комбінезоні ніжно-персикового відтінку з повністю відкритою спиною. Підібравши до нього босоніжки на високій шпильці.
- Так і є, — промовила я, дивлячись на здивоване обличчя Ірени, — саме в цьому я й збираюся піти до клубу. І не хвилюйся, все одно ми сидітимемо там, де на нас навряд чи хтось вирішить звернути увагу.
І якщо для Ірени це було те, що треба, то для мене категорично не підходило.
- Не знаю, може це через те, що я не звикла до такого, — промовила подруга. — Але…
- Надто відверто? — запитала я, стоячи перед дзеркалом та накручуючи собі локони.
- Саме так, — вона не сказала, а просто видихнула із себе ці слова.
- Так і має бути, — відповівши на її слова, я нарешті закінчила зі своєю зачіскою і відправила смску Карен і Вікторії, що ми майже готові та скоро будемо.
Ні, я, звичайно, могла махнути на Ірену рукою і сама вирушити до клубу. І, можливо, так і було б, не пообіцяй я братові зробити те, що він просив. Тепер залишалося тільки одне — як би непомітно це провернути.
- Не можу дочекатися, коли ми опинимося на місці. Я впевнена, що тобі дуже сподобатися, — я, як могла, намагалася захопити подругу розмовами, але це було надто складно.
- Сподіваюся, — відповіла вона, дивлячись у вікно.
- Якщо ти засмучена тим, що Джеймс не може зараз повернутися, то не варто, — промовила я, швидко при цьому додавши, — До того ж, він приїде практично на ваше весілля. Адже це здорово, погодься!
- Угу, — не знаю, почулося мені на той момент чи ні, але голос Ірени видався чомусь засмученим.
«Нічого, — подумала я, крадькома поглядаючи на неї, — пара бадьорих коктейлів і все буде, як лікар прописав».
