Раді Вас бачити!

Я прислухався. Ні, слух мене не підвів. За стіною, як не дивно, і справді був Джеймс, до того ж не сам. Спочатку я навіть підвівся, щоб піти і привітатися, але почуте змусило мене сісти назад.

- Послухай, я начебто ніколи не підводив, — пролунав голос Стенлі-молодшого.

- А ти не думаєш, що сильно ризикуєш? — а от другий голос був абсолютно незнайомий, — Та про ваше весілля, хіба що тільки собаки по підворіттях не гавкають.

Не знаю, що саме мене заставило, та я все ж таки увімкнув диктофон на мобільному. Скоріш за все спрацювала чуйка, що розмова за тонкою фанерною перегородкою, буде досить... цікавою.

- І що з того? — запитав Джеймс. — Проте, не хочеш платити за такий цінний товар, знайду іншого. Але потім, щоб не шкодував.

- Навіть не віритися, що ти її жодного разу... навіть не спробував. А з чого раптом така поспішність? Це зовсім не схоже на тебе.

- З чого? За горлянку мене взяли, розумієш?

- Так до старого звернись, не думаю, що він тобі відмовить.

- Ти... зовсім того?! Чи тільки так, прикидаєшся? Та батько мене першим живим і прикопає. А так, ти зможеш перепродати її вдвічі дорожче якомусь товстосуму і навіть виграти від цього.

- Якось дивно, що цього разу ти вирішив обійтися без «весілля», — ця фраза неабияк примусила мене насторожитися.

Я досить добре чув усю їх розмову, кожне слово і… не міг повірити. Так, Джеймс був рідкісною тварюкою, хоча і намагався вдавати із себе такого собі пай-хлопчика. Але я навіть уявити не міг, що все настільки погано. І це з ним Бетті хоче пов'язати своє життя?!

- У тебе рівно три дні, щоб добре подумати над моєю пропозицією, — роздався тим часом голос Стенлі-молодшого.

- Гаразд, я подумаю над твоєю пропозицією. Хоча...

- Ти ж знаєш, Елен я не віддаю нікому. Вона тільки моя. Зрозуміло? До того ж, Ірена нічим не відрізняється від Елен. Тобто... — витримавши коротку паузу, Джеймс продовжив, — майже не відрізняється. У принципі, як і всі інші.

Елен. Прокручую у своїй голові знайоме ім'я. Невже, всі ці роки Стенлі продовжував з нею зустрічатися? Хоча... Яке моє діло до всього цього? Правильно, абсолютно ніякого.

- Не знаю. Та яка власне різниця? Головне, аби Джеймс з нею не одружився. Ти ж допоможеш мені, так?..

«аби Джеймс з нею не одружився...», — прокрутив ще раз у своїй голові саме ці слова. Що ж, мрія сестрички, здійснилася, якщо це дійсно можна так назвати.

Це напевне вперше я був радий, що двері були зачинені і нікому не було відомо про мою присутність. Відкинувшись на стілець, я заплющив очі. Три дні... Рівно три дні...

«Вечірка!» — одразу згадав я, ляснувши себе долонею по лобі. Адже Крістін усі вуха мене продзижчала.

Була лише одна людина з якою я міг поділитися почутим. Не довго роздумуючи, я вийняв з кишені мобільний і, швидко набравши повідомлення, одразу ж відправив його. Відповідь не змусила себе довго чекати.

«Що ж, – розмірковував я, натиснувши на кнопку для виклику офіціанта, – сподіваюся, Чайден допоможе. Або хоча б дасть якусь слушну пораду, на крайній випадок».

Не пам'ятаю, коли саме, та до мене вже якось долітали чутки, що Джеймс має відношення до торгівлі живим товаром. Але тоді я не придав цьому ніякого значення. Хоча... Може, я все не так зрозумів з їхньої розмови?

- І що ж там таке настільки важливе? — запитав Тоні, пропускаючи мене всередину.

- Зараз почуєш, — вішаючи пальто в шафу та роззуваючись, відповів я.

- Заінтригував. Пиво будеш?

- Краще поки утримаюся. Не думаю, що у мене влізе ще одна пляшка.

- Ну як хочеш. А я собі дістану, мабуть.

Чайден був у квартирі один, що було дуже великою рідкістю, оскільки зазвичай якась дівчина обов'язково стирчала в його квартирі.

- Ну, давай, вмикай свій запис, — сідаючи в крісло з уже відкритою пляшкою пива, промовив до мене Тоні.

Чим довше Чайден слухав запис, тим більше починав хмуритися.

- Що скажеш? — спитав я.

- Можу сказати, часу практично немає. Точніше, зовсім немає.

- По-твоєму, я не розумію? Я саме і прийшов до тебе, щоб порадитися.

- Ось що, — зробивши черговий ковток і, поставивши майже повну пляшку на стіл, промовив Тоні, — для початку, скинь мені цей запис. А я поки подзвоню декому. У такій справі, сам розумієш, треба діяти з розумом і дуже обережно.

Скажи мені хтось раніше, що я ламатиму голову над тим, як врятувати Ірену Стоун, без роздумів зарядив би по фізіономії. Адже зовсім недавно, я був упевнений, що вона крутить голову Джеймсу і, що вся ця її так звана закоханість, ніщо інше, як гра на публіку.

- Залишайся тут, — промовив, накидаючи на себе шкіряну куртку, Чайден. — Якщо що, можеш лягти на дивані. Не думаю, що я скоро повернуся.

Чомусь пригадався той день, коли Джеймс зробив Ірені пропозицію. Вона прямо світилася від щастя. Адже нікому й на думку не могло спасти, що у Стенлі-молодшого зовсім інші на неї плани. І все ж, як я не намагався, проте ніяк не міг зрозуміти, чому? Адже той постійно захищав її, був, як то кажуть, справжнім для неї принцом. Тоді, як розуміти все те, що я чув?

Я і не помітив, як із своїми думками умудрився заснути прямо у кріслі, тому і не почув, коли саме повернувся Тоні.

Тіло затекло і тепер страшенно боліло. Судячи з того, що за вікном було досить світло, проспав я досить таки довго.

- І як це тобі вдається заснути, де завгодно, але тільки не там, де треба? — спитав Тоні і додав, — Сніданок на кухні.

- Та ось сам дивуюся, — розминаючи правою рукою шию, що затекла, відповів я, — І що у нас сьогодні в меню?

- Пригоріла яєчня з не менш пригорілим беконом, а також пригорілі тости до чаю.

- Це ж треба. Все те, що я люблю.

- Старався, як міг, — відповів Тоні, — А тепер про вчорашнє. Присядь поки що.

- Що там? Вдалося щось придумати?

- Так. Вдалося.

- І?

- Почекай, Макс. Вислухай спочатку до кінця.

- Окей, як скажеш.

- І так, найперше, — почав Чайден, — як виявилося, Джеймс уже досить давно промишляє торгівлею живим товаром. Більше того, він зараз по самі вуха в боргах.

- Але…

- Якщо, ти про Пітера Стенлі, то можеш забути. Він і пальцем не поворухне, щоб витягти його з того лайна, в яке він вліз. Крім того, фірма, яку подарував йому Стенлі-старший на межі банкрутства.

- Блядь, — вирвалося у мене.

- Інакше й не скажеш, — відповів Тоні. — А тепер, щодо тієї розмови. Іншого виходу, як дозволити Джеймсу зробити задумане, на жаль, немає. Почекай, — зупинив він мою спробу щось заперечити, — Марк, якому Джеймс пропонував купити свою наречену, лише людина яка займається подальшою торгівлею людьми. Яка проходитиме в одному з нічних клубів, а якщо точніше, то в підвальному приміщенні. Можна навіть не сумніватися, що вечірка відбуватиметься саме там.

- І яка пропозиція?

- Ти братимеш участь у торгах. Загалом, я сказав все. За годину сюди повинні під'їхати і більш детальніше пояснити, що до чого та як. Вибач, Макс, але тільки так можна буде врятувати Ірену. Іншого виходу просто не існує.- По-твоєму у мене настільки багато грошей?

- За це не турбуйся.