Раді Вас бачити!

- Так, так, так, — промовив я, побачивши Ірену біля відділу кадрів. Одягнена, як і завжди, пряма юбка трохи нижче колін, та ще й блузка скоріш за все застібнута на всі ґудзики.

- Макс?! Шо ти... — та я не дав їй договорити.

- Тут роблю? Що ж, давай поміркуємо разом над цим життєво складним питанням. От скажи, для чого люди взагалі ходять на роботу? Ірена, ну це ж і дурню відомо. Працювати. І як сама бачиш, саме тому я тут.

«Ні, крихітко, якщо ти думаєш, що я від тебе відчеплюся, то ти сильно помиляєшся», — подумав я, не зводячи з нею погляду. Все ж таки я ловив якийсь кайф від того, що дражнив її. От і зараз вона сердито піджала губи.

- Ні, ти таки дійсно стала справжньою красунею, — промовив між тим я, перегородивши їй дорогу.

- Може пропустиш мене? І взагалі, Форс, ти ведеш себе так, ніби давно мене не бачив.

- Можливо, — промовив у відповідь, — А за пропуск мені потрібна за це винагорода.

- Яка ще до біса винагорода?! — її очі потемніли від гніву.

- Що ж... — промовив я, не зводячи погляду з її губ, що так манили та спокусливо притягували до себе, — півкоролівства, бойового коня та королівську дочку на додачу, мені якось не хочеться. Але так і бути. Я відпущу тебе, але за умови, що ти мене поцілуєш.

Її реакцію, просто треба було бачити! Я був цілком впевнений, що у своїх думках Стоун мене не те, що четвертувала, а перетворила на суцільний фарш.

- Тобі не здається, що ти занадто багато хочеш? — сердито запитала Ірена.

- Один поцілунок, це вже не так і багато, — відповів я, — Що ж, у тебе вдосталь часу подумати. Робочий день тільки розпочинається. Вирішуй Стоун. Або ми будемо ось так стояти до настання темряви, або ж...

Не встиг я договорити, як вона підійшла до мене і, підвівшись навшпиньки, просто чмокнула у щоку.

- І це по твоєму поцілунок? — запитав я, дивлячись на неї.

– Саме так. А тепер пропусти мене.

Ага, як тільки так і зразу. Вже оно, розігнався... Взяти і ось так просто дозволити їй піти? Якби не так.

- Мда… повинен визнати, що вчитель з Джеймса — нікудишній, — все ж таки я ловив якийсь кайф від того, що дражнив її.

Не давши їй можливості сказати і слова, я притиснув її до стіни.

- Але не хвилюйся, крихітко, дядечко Макс виправить цю прикру помилку, — хрипло промовив я, припавши безжалісно до її вуст, чого Стоун, звісно, не очікувала. Проте, як не дивно, вона не відштовхувала мене від себе та не намагалася вирватися. А навпаки, хоча і несміливо, почала цілувати мене у відповідь.

Я очікував від неї зовсім іншої реакції. Був готовий, що Ірена почне пручатися, вириватися з моїх обіймів. Всередині мене прокидалося те, що я не відчував до інших, навіть до Крістін.

- Повірити не можу, — моя рука скользнула по її бедрі, а потім нижче, — що Джеймс нічому тебе не навчив — промовив я хриплим голосом, задираючи їй, на скільки це було можливо, спідницю та висмикуючи

- А ось це, Форс, ніяким боком тебе не стосується.

- Не можу не погодитися, — відповів між тим я, — До речі, на замітку, якщо тобі раптом захочеться пройти наступний етап занять, то я завжди до твоїх послуг. Причому, зауваж, безкоштовно.

- Ні, ти і справді гад, — кинула вона мені на останок і дременула від мене так, немов перед нею був демон.

Притулившись лобом до стіни, я засміявся. Тільки подумати, ще вчора я ламав голову над тим як завадити її весіллю зі Стенлі, а сьогодні доля вирішила зробити ось такий подарунок. Правда без упаковки та бантика.

І все ж таки, знаючи Джеймса не один рік, як то кажуть, я був здивований його поведінкою по відношенню до своєї нареченої. І як розуміти тоді ті їх сумісні знімки, на які іноді приходилося натикатися? Адже на них Ірена виглядала зовсім інакше. В ній не було притаманної для неї скованості та ще дечого. Іноді у мене закрадалася думка, що на тих фотографіях, хтось інший, але не Ірена. І цією іншою могла бути тільки одна людина.

«Ні, старий, — тут же подумав я, — це ти вже щось перегинаєш. Малоймовірно, що Джеймс вирішив піти наперекір батькові».

_____________

Як думаєте, Макс помиляється, що на фотографіях поруч із Джеймсом інша дівчина?