Раді Вас бачити!

Я знала, що рано чи пізно це станеться і, як не дивно би це звучало, була до цього готова. Повільно потягуючи через соломинку апельсиновий фреш, я іноді кидала погляд на вхідні двері. З хвилини на хвилину мав з'явитися Пітер.

Те, що у мого чоловіка з'явилася інша та й ще набагато молодша, для мене зовсім не було новиною. Та і сама я, не буду цього приховувати, свого часу приплачувала Ріті, аби та спала з моїм чоловіком. І звісно ж мені було добре відомо про так звані додаткові послуги Олівії на роботі.

За всі ті роки, що мені довелося прожити поряд зі Стенлі, я багато чому змогла навчитися аби вижити у його світі. Так, свого часу мені багато чого довелося вислухати в свою адресу, проте я старалася не звертати на все уваги. Хоча, приховувати не буду, було боляче та образливо. Та я була не з тих, хто звик терпіти та підставляти свою голову під удари. І мені неодноразово доводилося це доказувати.

- Шикарно виглядаєш, — підійшовши до мене та злегка поцілувавши в щоку, Пітер відсунув стілець і сів навпроти, — Вибач, що спізнився.

- Я замовила тобі зелений чай. Ти ж не проти? — запитала, глянувши на нього.

- Звісно, що ні.

- Що ж, чудово, — промовила я, —То може, почнеш з того, навіщо ти мене сюди запросив?

Сьогодні я була спокійна, як ніколи раніше. Впевнена у собі та навіть трохи розслаблена. Проте не втрачала пильності, адже кому, як не мені знати, що представляє з себе мій чоловік. Недарма ж прожила з ним поруч стільки років. Не раз доводилося чути, що мене за спиною називали його копією у спідниці.

- Ти ж ознайомилася з паперами? — запитав він.

- Так.

-І?

- Якщо тебе цікавить моя думка, — відповіла я, — то мене все влаштовує.

- Що ж, — відповів він, — радий чути.

- Тільки є одне «але», — промовила я, поглянувши на чоловіка.

- Що саме?

- Давай не розголошуватимемо про наше розлучення. Я розумію, що ти не збираєшся чекати до весілля свого сина з Іреною.

- І це все? — здивовано піднявши вгору брову, спитав Стенлі.

- А я повинна ще щось попросити? З мене цілком досить того, що ти мені виділив.

- Щодо розлучення, я й сам думав, що не варто створювати навколо нього зайвий галас. Так, ще одне, — тут же промовив він, — Виставка.

- Я пам'ятаю.

- Не сумніваюсь, просто хотів сказати, що попросив Джину допомоги з організацією.

- Що ж, сподіваюся, вона погодилася.

- Дивно якось все виходить, — раптом промовив Пітер.

- Що саме? Бракує скандалу? — дивлячись йому прямо в очі, запитала я.

- Як би тобі пояснити. З одного боку, я звик, що ти поруч, а ось з іншого.

- Піт, давай на чистоту, — промовила я поклавши свою руку поверх його, — Ми обидва досить дорослі люди. І, повір, я також звикла бути поруч з тобою. Але погодься, ні ти, ні я не кохаємо одне одного. Хоча і намагалися. Єдине, що нас об'єднувало, так це почуття пристрасті. Ну і звичайно секс.

- Капець, ти кажеш, майже як Джина, — зауважив чоловік, — Що ж, якщо у тебе немає жодних заперечень, то гадаю, ти не відмовишся поставити свій підпис на тих документах, які я тобі надсилав на роботу для ознайомлення.

- Я їх підпишу, можеш не переживати. Я тільки одного не розумію, невже ти не міг спокійно віддати їх мені вдома?

- Якщо чесно, то якось не подумав про це.

- І ще одне, — запитала я, — це хоча б не Олівія?

Втім, я я могла би і не питати, так, як знала, що Стенлі ні за що не одружиться із секретаркою. Особливо після Норми

- Ні, це не вона, — відповів Пітер, — до того ж, з мене і однієї вистачило. Тож, як бачиш, у мене зовсім немає жодного бажання пов'язувати себе шлюбними путами з секретарками. Найкраще їх тримати на роботі, як на мене.

Свого часу я боялася, що Стенлі ніколи мене не відпустить. І була дуже здивована, коли він ні з того, ні з чого несподівано заговорив про розлучення. Спершу у мене закралася думка, що йому якимось чином стало відомо про Вільяма. Зізнаюся, від цього стало якось не по собі. Але, як виявилося згодом, справа була зовсім в іншому.

Як би не дивно це звучало, та я зрозуміла, що Стенлі вперше у своєму житті по-справжньому закохався. Може, для когось це трохи дивно. І нехай він всіляко намагався це приховувати, як від мене, я вже нічого не кажу про Джеймса з Крістін, я тільки переконувалась зайвий раз у правоті своїх здогадів.

- Ну, і як пройшло побачення з майже колишнім чоловіком? — поцікавився Вільям, зателефонувавши, відразу після того, як Стенлі поїхав на роботу.

- Мені здається, чи ти ревнуєш? — запитала я у відповідь.

- Подумай сама. Я скучив за тобою, — зізнався він.

- Правду кажучи, я й сама скучила. І до речі, все пройшло досить спокійно. Навіть не знаю, мені радіти цьому чи навпаки засмучуватися. Пітер... він досить таки непередбачуваний. Та ти й сам, не гірше за мене знаєш.

- Що є, то є, — почулося у відповідь, — І все ж таки, раджу тобі бути обережною.

- Знаю.

І все-таки, незважаючи на побоювання Вільяма, я, як ніколи раніше була впевнена, що Стенлі не зробить мені нічого поганого. Принаймні поки що. Що ж, все склалося навіть краще, ніж я сподівалася. І тепер ніщо та ніхто не завадить мені бути поруч з тим, хто назавжди полонив моє серце та кого, інакше, як сеньйором, я не називала.

На роботу я приїхала дещо пізніше, ніж планувала на початку. Втім, ми й раніше ніколи не приїжджали з Пітером разом, і це нас цілком влаштовувало. До того ж, я завжди була раніше за нього. Але сьогодні я вирішила собі дозволити порушити цю традицію.