Раді Вас бачити!

Може комусь моя поведінка здавалася занадто дивною, та я вважала, що виходити заміж потрібно незайманою. Хоча, можливо я так думала тільки тому, що Марія неодноразово любила повторювати, що цнотливість — це найдорожчий подарунок, який потрібно берегти для майбутнього чоловіка. От я і берегла її. І Джеймс, не дивлячись на те, що якось намагався заташити мене до себе в ліжко, був зі мною солідарним. І це сталося саме в той день, коли він повернувся з Норвегії.

- Ну же, крихітко, не пручайся, — притиснувши мене до стіни, гаряче шепотів мені на вухо Джеймс. — Я знаю, що ти сумувала за мною. Навіть сюди змогла пробратися... — і він поцілував мене..

А потім наступного дня вибачався. Сказав, що переплутав з дівчиною, з якою познайомився того вечора в клубі. Ні, ми не почали з ним відразу ж зустрічатися, все йшло поступово. Так, у дитинстві я мріяла вийти за Джеймса заміж, але і боялася водночас. Адже, хто він, а хто я. А ще мене сильно турбувало, що навколо нього багато дівчат. Та і Бетті Форс постійно біля нього крутиться. А ця її витівка? А про Ріту я взагалі мовчу.

Крутячись в ліжку, я довго не могла заснути. Ще й Крістін десь пішла.

«Може вирішила поїхати до Форсів», — промайнула в голові думка.

Інколи я заздрила Крістін. Заздрила, що вона ось так відкрито, без всіляких зусиль, може вільно спілкуватися з представниками протилежної статі. А всі ці її розповіді, якими вона постійно зі мною ділилася. Інколи, після почутого я уявляла себе на її місці, а поруч... Ні, не Джеймса. І це мене лякало. Чомусь у своїх потаємних мріях, я була з кимось незнайомим, але тільки не з ним.

Не знаю скільки минуло часу, але подруга все ще не поверталася. І це та, яка не так давно заявляла, що сильно хоче спати. Зрозумівши, що так і не засну, я вирішила сходити на кухню і заварити собі чай.

- О, Ірено. Добре, що я тебе зустрів, нам треба дещо обговорити, — зустрівся мені по дорозі містер Стенлі.

Що за людина був Пітер Стенлі для мене було загадкою. Він ніколи не показував відкрито своїх почуттів, як по відношенню до дружини, так і до власних дітей. Завжди стриманий, Стенлі-старший рідко підвищував голос, але в той же час будинок повністю був під його контролем. І, якщо вже бути повністю відвертою, то я його трохи побоювалася. Не знаю, можливо причиною тому були всі ті чутки, що неодноразово про нього ходили.

- Я вас слухаю, — промовила я.

- Буде краще, якщо ми поговоримо у мене в кабінеті. Ти ж не заперечуєш?

- Ні, — промовила я у відповідь, одночасно розмірковуючи над тим, про що він хоче зі мною поговорити.

- От і добре, — відчинивши двері до кабінету, Стенлі пропустив мене вперед.

- Не буду заходити здалеку, наскільки ти розумна і кмітлива, — відразу ж почав Пітер. — Про те, що ти талановита, це любий підтвердить.

Я слухала, намагаючись зрозуміти, що саме від мене потрібно. В голові чомусь почали роїтися думки, що все-таки, я десь умудрилася схибити. Але те, що сказав містер Стенлі, шокувало мене ще більше.

- Я вже давно розмірковував над тим аби об'єднати дизайнерський відділ з відділом продаж, — продовжував тим часом містер Стенлі. — Але до сьогоднішнього дня у мене не було відповідної кандидатури на посаду директора. Звісно, я міг би призначити на цю посаду Джеймса. Та думаю, ти розумієш, що очолювати завод і водночас бути директором новоствореного відділу досить нелегко. Про Крістін і мови немає. Залишається тільки твоя кандидатура.

Сказати, що я була вражена було досить мало. Адже нічого подібного я не очікувала.

- Та і Джоанна повністю підтримує твою кандидатуру.

- Це так несподівано, — видавила я із себе, все ще перебуваючи в шоці.

«Оце так поворот!»— тут же промайнула в голові думка. Я навіть і мріяти не могла про щось подібне.

- І ще одне. Тобі доведеться тісно співпрацювати з маркетинговим відділом. І не просто співпрацювати, а стати єдиною командою.

Що?! Стати єдиною командою з Форсом?! Та це ж нереально просто! Можу лише уявити, як він цьому зрадіє.

- Завтра у відділі кадрів підпишеш всі необхідні документи.

В цьому був весь містер Стенлі. Якщо вже вирішив щось зробити, то ніякі заперечення не приймалися.

Будь на моєму місці хтось інший, то можливо радів би. Але мене дана ситуація не зовсім тішила. Адже, як на мене, то на цю посаду можна було знайти когось більш підходящого. Та і як на роботі віднесуться після таких кардинальних змін? Але вже неможливо щось змінити.

Все ще перебуваючи в шоці, я зовсім забула, що збиралася на кухню.

Повернувшись до кімнати я застала Крістін.

- А ти хіба не з Джеймсом? — поцікавилася подруга.

- Ні. Як бачиш.

- Дивно. Я нещодавно його бачила і він сказав, що піде прогуляється. Я й подумала, що він з тобою пішов. Ви з моїм братом досить таки дивна пара.

- Це чому? — скидаючи з себе халат, який одягла поверх піжами, я забралася у ліжко під ковдру.

- Таке відчуття, що у ваших стосунках чогось не вистачає, — продовжувала тим часом говорити Крістін, — Якоїсь іскри.

- Не думаю, що це настільки важливо, — відповіла я. — Достатньо, що ми кохаємо одне одного.

- Ну, так. Звісно. І все ж таки не забувай, що Джеймс перш за все чоловік і має свої потребності.

- Якщо ти про те, що твій брат може мені з кимось зраджувати на стороні, раджу відразу викинути це з голови, — промовила я, адресуючи ці слова скоріш за все самій собі, а ніж Крістін. — До того ж, після тієї історії з Вікі, Джеймс пообіцяв, що нічого подібного більше не буде.

«А скільки ще таких Вік буде на твоєму шляху? — запитав внутрішній голос. — А Бетті?»