Раді Вас бачити!

- Навіть не варто намагатися, — відповіла я, — Зрозумій, не у всіх відбувається все настільки чудово, як у вас із моїм братом. Відверто кажучи, — продовжила я, — Макс доволі непоганий у сексі. Не скажу, що відчуваю до нього щось подібне до кохання, але він мені подобається. Якби ти знала, який він палкий коханець і скільки в ньому пристрасті!

- Не думаю, що мені треба знати, наскільки пристрасний Макс з тобою у ліжку, — промовила Ірена.

- О, ну, звичайно. А знаєш, — промовила я, забравшись під ковдру, — це чудово, що ти не цікавишся іншими хлопцями крім мого брата.

- Ти ж знаєш, що я люблю його. І мені важко уявити поряд із собою когось іншого.

- Свого часу, я також не могла уявити поруч з собою нікого, окрім Мартіна, — відповіла я.

- Крістін — Ірена присіла поруч.

- Запевняю, істерики не буде, — спокійно відповіла я. — То ж можеш не хвилюватися. І різати ще раз собі руки я також не збираюся. Два роки тому я мала дурість це зробити. І не просто колись, а в день власного весілля, яке так і не відбулося. Після того, як вчинив Мартін з моїми почуттями, мені здавалося, що всі навколо тільки те й робитимуть, що будуть перешіптуватися у мене за спиною і тицяти пальцями.

- Я просто переживаю за тебе, — промовила подруга.

- Знаю. Слухай, а може мені і справді спробувати той варіант... Ну, про який я казала.

- Навіть не думай.

- Ще не спите? — запитала, заглянувши до нас у кімнату мама, — Ірена, — вона поглянула на свою майбутню невістку, — я поговорила з Рітою стосовно недавньої ситуації.

- Можеш не продовжувати, — перебила я, — можу тільки уявити, як вона сказала, що це вийшло зовсім випадково і більше не повториться.

- Так і є. Але, між тим, — мама поглянула на Ірену, — я сподіваюся, що ти її вибачила.

- Можете вважати, що я про все забула.

- Саме на це я і сподівалася. Так, Ріта веде себе дещо зухвало, не без того.

- Дещо?! — не втримавшись, перепитала я, — Те, що вона зробила сьогодні, переходить всяку межу. Сьогодні це був чай, а завтра чого доборого у неї в руках опиниться соляна кислота. І, що тоді?! - Ти занадто драматизуєш, — відповіла мама, — До того ж, я її попередила, що ще одна витівка і вона залишиться без роботи.

- Хочеться сподіватися, що так і буде.

- Не сумнівайся, — між тим мама підійшла до подруги і, обійнявши її за плечі, промовила — Ірена, я знаю, що ти дуже добра, тому сподіваюся, що у тебе немає образи до Ріти.

- Джоанна, запевняю вас, я її пробачила. Хоча, не буду цього приховувати, мені було досить не приємно.

- Вірю. Що ж, тоді все добре. Відпочивайте, а я п цііду до себе.

- От бачиш, — промовила я, коли ми знову залишилися у двох, — все владналося.

- Але ж ти також сумніваєшся у щирості каяття Ріти. Я все ніяк не можу зрозуміти її ненависть до мене.

- А, що тут розуміти? Скоріше за все, вона ненавидить тебе за те, що і Макс з Бетті.

- Ти, серйозно? — запитала, підвівшись з ліжка Ірена. — Ладно, Форси. Але... Ріта... Якби там не було, проте у неї хоча б є мама.

- Яку дуже рідко можна застати тверезою, — відповіла я.

- Ні, я впевнена, що причина у дечому іншому. Не знаючи, що сказати в такому разі, я вирішила, що простіше буде промовчати. Несподівана ненависть Ріти до Ірени, дивувала мене не менше. Дивно, адже раніше, коли ми були дітьми, все було інакше. До того ж Ріта часто захищала подругу від нападок Макса та Бетті. Що ж тоді могло статися?

Те, як Ріта поводила себе останнім часом, не виходило у мене з голови. Не знаю, чи звертали на це інші увагу, але я помітила, що після повернення Джеймса додому вона більш ретельніше почала за собою дивитися. Чого не було раніше.

- Крістін, ти зовсім мене не слухаєш. Я вже як п'ять хвилин намагаюся сказати, що піду мабуть до Джеймса і скажу, що нашу з ним вечірню прогулянку на сьогодні доведеться відкласти.

- Вибач, це напевно через те, що я хочу спати, — відповіла я.

- Що ж, тоді лягай спати. Бо ти справді виглядаєш дуже стомленою, — прямуючи у бік дверей, промовила Ірена.

- А-а-а-а-а-а! — позіхнула я у відповідь.

«А може, Ріта небайдужа до Джеймса? — несподівано подумала я, жахнувшись власної думки, — Ні, цього не може бути. А якщо все-таки... Джеймс, адже він не залізний і цілком міг. Чи не міг? Так усе. Все таки і справді треба лягати спати і припинити думати про всяку нісенітницю», — я заплющила очі, але ще довго не могла заснути.