Раді Вас бачити!

Впавши на ліжко, я вигукнула:

- Ну, нарешті, я позбулася цих жахливих туфель!

- Дивно, — промовила Ірена, — вони ж тобі так подобалися.

- Не спорю, подобалися.

- І що тепер?

- Не знаю. Але відчуваю, що взую я їх не скоро. Хоча, можливо, на твоє весілля. Ох, Ірена, навіть не віриться, що ви з Джеймсом скоро одружитеся.

- Через місяць.

- Все одно, — відповіла я. — Ви ідеально підходите один одному. Знаєш, я навіть не думала, що так станеться. Ну, що ти і Джеймс… Ти мене зрозуміла.

- Я теж не думала, що у нас із твоїм братом будуть серйозні стосунки. Адже він...

- Якщо ти про Елен, то забудь, — перебила я. — Давай залишимо минуле там, де воно і повинно бути. Тим більше, що нема чого хвилюватися. Відверто кажучи, я і не уявляю когось на твоєму місці.

- Але, — Ірена підійшла до дзеркала, — погодься Крістін, Джеймс міг би знайти собі дівчину, яка йому більше підходить, ніж я. Наприклад, та сама Бетті.

- Те, що Бетті моя подруга, ще не означає, що із неї буде ідеальна дружина для Джеймса. Він вибрав саме тебе, а не якусь там іншу.

- Я знаю. Просто іноді все це мені здається чимось нереальним.

Підвівшись із ліжка і підійшовши до подруги, я обняла її за плечі.

- Якщо ти про те, що твій батько був просто шофером, то про це не варто турбуватися. Господи, Ірена, ми всі тебе дуже любимо і щасливі за вас із Джеймсом. А на те, що там кажуть інші, не слід звертати увагу.

- Думаєш, я не намагаюся це робити? — дивлячись на наше дзеркальне відображення, спитала Ірена. — А сьогодні, ця раптова поява Форсів, просто вивела мене з себе.

- Вибач, — промовила я, — якось не подумала, що так вийде.

- Нічого, все добре. До речі, — промовила Ірена, — я випадково натрапила на містера Дерена.

- Що? — вигукнула я, — Філіп Дерен був на прийомі?! О Боже! Чому мені не пощастило так, як тобі?

- Тихіше, Крістін, ще не вистачало, щоб тебе почули чи Джоанна, чи Пітер.

- Дерен. Скажи, в ньому справді є щось диявольське?

- Я ретельно не придивлялася до нього. Та й навіщо, якщо у мене є Джеймс?

- Тут ти маєш рацію, — промовила я у відповідь, — але присягаюся, я б не встояла, якби побачила його.

- А як же Макс?

- А, що Макс? Сьогодні є, завтра немає.

- Кохаю? — перепитала я. — Відверто кажучи, після Мартіна я не хочу ще раз наступити на ті ж самі граблі — я хотіла ще щось сказати, але в цю саму мить мене перебив стукіт у двері.