Раді Вас бачити!

{"ops":[{"insert":"- Щось трапилося? — запитала я, коли ні з того, ні з чого Сем раптом різко зупинив машину. \n- Нічого особливого, — відповів він, повернувшись до мене, а потім я відчула легкий укол.\n- Сучи... — а далі суцільна темрява...\n Мені снилося, що я лежу на галявині, а зверху на мене падає листя. Я намагаюся його упіймати, але чомусь не можу. А воно між тим все падає та падає. І тут один все ж таки впав на моє обличчя і, як не намагалася його з себе здмухнути, нічого не виходило.\n Прокинувшись і побачивши розкидані по салону купюри, я спочатку нічого не зрозуміла. Але потім, через кілька хвилин, я накинулася з кулаками на Сема:\n- Гад! Сволота! — я намагалася вдарити його якомога болючіше, — Хто тобі взагалі дав право торкатися моїх грошей?! — я була сильно розгнівана на нього.\n Нічого не відповідаючи і мовчки зносячи побої, він тільки загадково посміхався у відповідь, чим ще більше мене злив."},{"attributes":{"align":"justify"},"insert":"\n"},{"insert":"- Ненавиджу! — вкотре замахнувшись на нього, крикнула я.\n- Здається, я починаю розуміти, чому Стенлі, що одному, що іншому, подобалося тебе трахати, — перехопивши її руки та дивлячись мені прямо у вічі, промовив Сем.\n- Можеш думати собі, що завгодно, — сердито прошипіла у відповідь, тяжко при цьому дихаючи.\n- Крихітко, ти навіть уявити собі не можеш, що я навигадував за той час, поки ти спала, — промовив цей нахаба, — Але про це трохи пізніше. Зараз я хочу аби ти на дещо поглянула. Тільки пообіцяй, що не будеш більше битися.\n- Постараюсь, — буркнула сердито йому у відповідь.\n- Скажи, — спитав Сем, простягнувши мені якийсь маленький чорний квадратик, — ти знаєш, що це таке?\n- Якась маленька чорна херня, — відповіла я, — По-твоєму я повинна розбиратися у ваших чоловічих іграшках?\n- Ця маленька чорна херня, як ти її обізвала, — спокійно почав пояснювати мені Сем, — так званий засіб для прослуховування. Або, простіше кажучи — жучок. А тепер, будь ласка, дай відповідь на одне запитання. Невже, тобі не здалося підозрілим, що Стенлі раптом ні з того, ні з сього вирішив так просто взяти і спокійно віддати тобі таку велику суму? Чи ти вирішила, що настільки затрахала бідного старого, що він перестав розуміти, що робить?"},{"attributes":{"align":"justify"},"insert":"\n"},{"insert":"- Я його не просила, він мені сам їх дав, — відповіла я, — і взагалі, ти казав тільки про одне запитання. Почекай, — зупиняю його, підозріло дивлячись на лежачий у себе на долоні предмет, від якого раптом стало не по собі, — він…"},{"attributes":{"align":"justify"},"insert":"\n"}]}