Раді Вас бачити!

«Ні, вона і справді перетворилася на справжню красуню. І це лише за якісь шість... Так, стоп, братан, —тут же перебив самого себе, — які, блядь, шість років?! Ви вже три роки, як працюєте разом. А ти тільки сьогодні роздивився її?! Та ви ледь не щодня бачитеся з нею на роботі?! Але все рівно, хто б міг подумати?» — діставши цигарку, я тут же закурив

Не знаю чому, але той день, коли Джеймс похвалився, що його батьки, вирішили взяти до себе на виховання Ірену, після того, як її батько загинув в аварії, запам'ятався так сильно, ніби це було вчора. Тоді ця новина була для нас з Бетті дуже образливою, адже ми також залишилися без батьків. Ось тільки на відміну від Ірени, Стенлі чомусь не взяли нас з сестрою під свою опіку. І це незважаючи на те, що Джоанна була дальньою родичкою нашої покійної матері, а батько співвласником компанії, якою зараз керував Стенлі-старший. Але сьогодні, коли я побачив, як вона дивиться на Джеймса, всередині мене все чомусь почало вирувати від злості. Та найбільше мене розізлило оте її воркування з Дереном.

- Ось ти де, — промовила, підійшовши до мене Бетті.

- Я ще десь повинен бути? — запитав я. — Так, а ну стривай! Ти не в настрої, як я бачу. І що цього разу сталося?

- Ця дурепа, замість того, щоб поїхати додому, як вона і збиралася, повернулася назад. Макс, я не розумію, чому саме їй пощастило стати нареченою Джеймса?

- Бетті, — вирішив заспокоїти я сестру, — не переймайся ти так. Ще не відомо, як усе може обернутися.

- Максе, — схопила вона мене за руку, — ти мені повинен допомогти. Придумай що-небудь. Ну, будь-ласка.

- І що саме ти хочеш аби я придумав?

- Не знаю. Та яка власне різниця? Головне, аби Джеймс з нею не одружився. Ти ж допоможеш мені, так?

- Хм...

- Ну, будь-ласка, Максе, адже ти не відмовишся допомогти своїй улюбленій сестричці?

- Авжеж не відмовлю. Просто треба подумати, як це краще провернути.- Тільки не тягни сильно.

- Боїшся, як би Джеймс не вирішив ще на комусь одружитися?

- Якщо він і одружиться з кимось, то тільки зі мною, —впевнено заявила сестра, — так чи інакше, а я свого доб'юся за всяку ціну.

- Щось подібне я вже начебто колись чув, — не втримався і вирішив підколоти Бетті.

- Господи, Максе, скільки мені тоді було? Десять. А Тоні, якщо не помиляюся, тринадцять чи п'ятнадцять?

- Хочеш сказати, що розлюбила його?

- То було лише дитяче захоплення. І потім, я не гірше за тебе знаю, Чайден не збирається одружуватися.

- Краще скажи, що Тоні тобі не по зубах. Стривай, ти хочеш сказати, що нарешті забула того викладача, якому не давала проходу, коли ми вчилися в Англії ?

- Давай не будемо торкатися цієї теми, — перебила вона мене. — Так ти мені допоможеш?

- Хіба я тобі колись у чомусь відмовляв?

«Ось тільки, як зробити так, щоб Джеймс не одружився з Іреною, не розумію. Хоча дещо, щоб поставити її на місце, можна придумати», — подумав я і посміхнувся.

- Ти вже щось придумав? — нетерпляче запитала сестра.

- Не зараз. Потерпи Бетті, інакше нічого не вийде. Треба бути дуже обережним, а ще слід все добре обміркувати.