Раді Вас бачити!

Ще ніколи на душі не було так погано, як сьогодні. І якого біса, питається, я ледь не розмазав по стіні ні в чому не винного продавця? Добре, що Крістін, бачачи в якому я стані, навіть і словом про це не заікнулася. Хто знає, може вона й образилися, але мені було якось на це начхати. Ні, звісно я їй потім якось подзвоню і може навіть запрошу десь посидіти. А зараз, мені просто необхідно зняти стрес, розслабитися так би мовити.

Покатавшись з годину, а може й більше околицями міста, я насамкінець вирішив заглянути до нічного клубу, а точніше в бар до Джоша. Але натомість застав на його місці Пітера.

- Оце так нежданчик! — присвиснув я від несподіванки, — Це тебе що, Мімі вирішила підвисити?

- Хіба що тимчасово, — відповів той.

- Ну, якщо ти замість Джоша сьогодні, то будь добрим, налий чого-небудь міцного, — промовив я.

- Ти серйозно зараз? — глянувши на мене, спитав Піт. Про те, що я п'ю досить рідко, а особливо щось міцне, знав тільки він та ще пару людей.

- По-твоєму, я схожий на клоуна? — запитав я.

- Не сказав би.

- Тоді налий, і не задавай ідіотських питань, — промовив я і діставши з кишені кілька купюр, поклав їх на барну стійку.

Отримавши нарешті те, що хотів і випивши все одним залпом, я попросив повторити.

- Може, ти все-таки скажеш, що сталося? — не втримавшись, поцікавився у мене Пітер.

- Краще запитай, що ледь не сталося, — сказав я, постукуючи пальцями по поверхні барної стійки.

- Невже Крістін таки добилася чого хотіла?

- Типун тобі на язик. Звичайно, ні.

- У такому разі, — розвів він руками, — я пас.

- Я ледве не вбив людину, — промовив я, дивлячись Піту прямо в очі.

- Що?!

- Ти все чудово почув, то ж нема сенсу перепитувати.

- Але як? Що сталося?

- Нічого особливого. Просто зайшли з Крістін до одного з ювелірних магазинів.

- А ось це звучить досить цікаво.

- Дивлячись для кого, — відповів я на слова Піта.

- Ну, так тут вже кожен знає, що сестра Джеймса намагається тебе на собі одружити. Блін, Макс, тільки не кажи, що приревнував її до продавця.

- Нічого подібного.

- Тоді що?

- Можеш скільки завгодно сміятися, — промовив я, — але це через каблучку, яку обрала Крістін.

- Що?! — занадто голосно запитав Піт, через що деякі з присутніх повернулися в наш бік.

- Так, я ледь не вбив через якусь там каблучку, — спокійно, як ні в чому не бувало промовив я, — Сам не розумію, що на мене тоді найшло. Але мені чомусь здалося, що це обручка моєї матері.

- Хочеш сказати…

- Ти абсолютно правий. Проте, розглянувши її ближче, я зрозумів, що помилився.

- Ну, ти й даєш. Я навіть не знаю, що і сказати на все це. Та і чого чекати від тебе, вже також не знаю.

- Якщо чесно, то яі сам не знаю, — зізнався я.

- І саме тому вирішив напитися?

- Все може бути. А втім, яка різниця, що я там вирішив? Налий краще ще. І чогось міцнішого.

- А варто? — спитав про всяк випадок Піт, добре знаючи, що зі мною марно сперечатися. Всерівно буде по моєму. То ж єдине, що йому залишилося, це робити те, що я попросив...

Я вже й не пам'ятав, як давно ось так напивався. Та найцікавішим було те, що мені ніяк не вдавалося згадати, як саме я опинився в підсобці та ще й примудрився тут заснути. І хто знає, можливо, спав би собі і далі, якби не відчув, як хтось надто власно поклав руку прямо на мою чоловічу гідність, та й взагалі, вирішив використати мене замість подушки.

«Що за...», — почав було думати, але тут відчинилися двері і на порозі, з'явився Пітер, а разом з ним і Чайден.

- Чи добре спалося Вам, Ваша Високосте, в оточенні таких прекрасних дам? — якомога серйозніше спитав Тоні, ледве стримуючись, щоб не розсміятися.

Тільки тепер я звернув увагу, що весь цей час був тут не один.

- Якого… — тільки почав обурюватися, як мене перебив Піт.

- Вибач, ми як могли намагалися тебе відмовити, але ти сказав, що підеш спати тільки зі своїми фрейлінами.

- З ким?! — таке відчуття, що у мене вулик замість голови.

- Фрейлінами, — відповів замість Пітера Тоні.

- Все одно не розумію, — промовив я, намагаючись розбурхати дівчат, що заснули поруч зі мною.

- Це було дуже цікаве видовище, — відповів Чайден.

- Піт?

- А що я? — запитав той, — Мені ще пожити хочеться. До того ж, хто знає, чим би все закінчилося, не з'явись вчасно Тоні.

- Не знаю, наскільки вчасно, та церемонію коронації все ж таки встиг пропустити. Макс, лиши ти їх у спокої, — глянувши на мою чергову спробу розбудити дівчат, промовив Чайден. — Самі прокинутися.

- Яка на хер коронація? — спитав я, різко підвівшись на ноги, але тут же сів назад. Все-таки, випите давалося взнаки.

- Ну, як це яка? Звичайна, — почав було Тоні та його тут же перебив Пітер.

- Так, все. Поприколювалися і досить. А ти, — він простяг мені кухоль з якимось підозрілим напоєм, — ось, тримай. Знищувач алкоголю.

- Це що ще за бурда? — поглянув з відразою на те, що мені щойно дав Піт.

- Скажу відразу, — відповів він, — гидота та ще, але, на ноги ставить моментально.

- Серйозно? — глянувши по черзі на кожного з приятелів, спитав я. — чесно кажучи, на вигляд воно теж, якось не дуже.

- Яке вже є.

- Та не бійся ти, пий давай, — промовив Тоні.

- А гірше від цього не буде?

- Бля, Макс, ну ти чого, як малолітка якась?! Тебе тут на ноги намагаєшся поставити, а ти… Придурок, одним словом, — не стримався Чайден.