Раді Вас бачити!

- Заходьте!

- Міс Крістін, прошу вибачення, що потурбувала, але місис Джоанна просила дізнатися, будете ви вечеряти, чи ні — промовила, увійшовши до кімнати, служниця.

- Так, — відповіла я. — Передай, що ми з Іреною скоро спустимося.

- Як скажете, міс.

Дочекавшись, коли двері зачиняться з того боку, Ірена, розвернувшись до мене , промовила:

- Ти бачила, як вона дивилася на мене? Немов на мене вилили відро з помиями.

- Ірена, — я спробувала заспокоїти подругу, — тобі просто здалося.

- Не думаю. Крістін, — Ірена присіла на край ліжка, — Ріта мене завжди терпіти не могла. А тепер, коли стало відомо про те, що ми з твоїм братом скоро одружимося, то таке відчуття, що вона зненавиділа мене ще більше.

- Ірена, я готова змиритися з тим, що ти ревнуєш Джеймса до Бетті, чи там ще до когось. Це б ще, куди не йшло. Але служниця...

- Я розумію, що це безглуздо. Але нічого не можу вдіяти.

- Невже ти думаєш, що Джеймс звернув би свою увагу на таку дівчину, як Ріта? Ні, не кажи нічого. Як би там не було, але ти належиш до нашого кола, хоч твої батьки і не були багатими.

- Ти, як завжди, намагаєшся мене заспокоїти. Але давай уже підемо, бо схоже, що нас уже зачекалися.

Я ще раз спробувала розпитати в Ірени про містера Дерена, але так нічого і не добилася. Тому нічого не залишалося, як залишити її в спокої.

- Ірена, ти сьогодні була на висоті, — захоплено промовила мама, як тільки ми приєдналися до решти за столом. — Багато компаній були готові укласти з нами контракт прямо на вечірці.

- Ма, може, приступимо до вечері? Чи ти вирішила заморити нас голодом? — спитав Джеймс.

- Отак завжди, рости їх, виховуй, а у відповідь отримуєш не зрозуміло, що, — відповіла на це мама, хитро примруживши при цьому очі.

- Ну, ви там собі як хочете, а я почну прямо зараз, — промовила я і якомога ближче підсунула до себе тарілку з супом.

- Люба, ти нічого не забула? — докірливо глянувши на мене, спитала мама.

- Та ніби ні… О, ну звичайно ж! Перепрошую, тату.

- Нічого страшного Крістін, — відповів, посміхнувшись мені батько і прочитав коротку молитву, після якої всі приступили до вечері. — Я хотів би після вечері повернуться до нашої розмови, — промовив він, звернувшись до Джеймса.

- А на завтра не можна відкласти? Втім, — промовив Джеймс, — якщо тобі так хочеться, то можемо і сьогодні поговорити.

- О, Господи, — промовила на це мама, — невже обов'язково обговорювати за столом робочі моменти? Піт, — трохи нахилившись, вона доторкнулася до руки батька, — ти і так занадто багато працюєш.

- Саме тому ми й тримаємо всіх наших конкурентів позаду себе. До того ж, ти сама маєш розуміти, що варто хоча б на хвилину розслабитись, як тебе не просто опустять в багнюку, а з превеликим задоволенням затопчуть туди ногами.

- Воно то так, не буду сперечатися. Але вимагати від себе набагато більше, ніж ти можеш зробити, хіба це справедливо?

- Е-е-е… послухайте, а як щодо того, щоб поговорити про весілля Джеймса та Ірени? — я вирішила втрутитися розмову батьків.

- Думаю, що це варто запитати в них самих, — відповіла мама, повернувшись до мене.

- А що тут говорити, — промовив брат, — і так зрозуміло хто із гостей буде серед запрошених.

- А як щодо медового місяця? — запитала я. — Ви вже вирішили де його проведете?

- У Венесуелі.

Відверто кажучи, відповідь Джеймса мене здивувала.

- Ірена, — поглянула я на подругу.

- Крістін, мені все одно куди, аби бути поруч із твоїм братом, — відповіла та.

- Ну яка різниця, де саме вони проведуть медовий місяць? — запитала у мене мама — І якщо ми вже заговорили про весілля, то вважаю за необхідне відвідати салон мадам де Кадо.

- Тільки не це, — скривилась я від почутого.

- А мені вона подобається, — промовила Ірена, — доволі таки мила бабуся.

- Ага, з трубкою у роті. Мені здається, що вона навіть спить разом із нею. А ще цей її гидкий голос.

- Крістін, — суворо поглянула на мене мама.

- Вибач, але це суто моя особиста думка.

- От і тримай її при собі. До того ж, тобі немає потреби наносити їй візит. А ось Ірена, це вже інша справа.

- І все-таки, — промовила я, — не розумію, що такого особливого в цій мадам де Кадо. До того ж є набагато кращі салони з пошиття весільного одягу.

- Є. Не спорю. Але ніхто не вкладає у свою роботу стільки душі, за винятком тебе, моя дівчинко, — посміхнулася мама Ірені, — як Жаклін.

- Ну, не знаю, — промовила я у відповідь — З мене було достатньо одного разу. І якщо я ще коли-небудь надумаю вийти заміж, то замовляти весільною сукню точно не у мадам де Кадо буду.

- Джоанна, Крістін, давайте ви не будете сваритися, — звернулася до нас з мамою Ірена.

- О! Вибач мені, моя люба. Але ж ти сама чудово знаєш, якою часом нестерпною може бути Крістін.

- Ну, характер у сестрички ще той, — втрутився у розмову Джеймс, — До речі, ти часом не за Форса зібралася вийти? — вирішив пожартувати він з мене.

- Може і за нього, — відповіла я, — А щодо характеру, то мовчав би, бо твій нічим не кращий.